У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Василевича В.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування житлом,

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 30 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на житло відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуальною права.

Зазначає, що судом не вірно застосовано норми ст.ст.71-72 ЖК України.

Вважає безпідставним висновок суду про не надання доказів, які б стверджували належність спірної квартири ОСОБА_2, а тому вважаючи її комунальною власністю не має підстав визнати відповідача таким, що втратив право на її користування.

Доводить, що відповідачем не надано доказів щодо поважності його відсутності в квартирі АДРЕСА_1 понад строки встановлені ст.71 ЖК України.

Покликається на те, що у зв'язку із державною реєстрацію ОСОБА_3 в спірній квартирі, в якій він не проживає та не несе ніяких витрат по її утриманню, порушуються права малолітньої ОСОБА_2, оскільки нарахування за комунальні послуги проводяться у більших розмірах, немає можливості оформити субсидію щодо сплати комунальних платежів, неможливо вчинити дії щодо приватизації квартири на ім'я ОСОБА_4

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою, в ній зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач. Останній є основним квартиронаймачем спірного житла, що підтверджується наданою позивачкою апеляційному суду копією довідки №9 від 5.01.2015року.

Рішенням Рівненського міського суду від 12.05.2010 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_2

Розпорядженням міського голови м. Рівного № 659-р від 14.07.2010 року ОСОБА_1 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_2

Дитина фактично проживає з опікуном в с.Диків Рівненського району.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів того факту, що діями відповідача порушено права позивача чи особи, в інтересах якої пред'явлено позов на вільне користування квартирою не надано.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу, коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

25.09.2014року ОСОБА_1 як опікун малолітньої ОСОБА_2 звернулась в її інтересах з позов до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що він не проживає за вказаною адресою більше 6 місяців та не несе витрат по утриманню житла.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувалось, що з грудня 2013 року по вересень 2014 року він не проживав у квартирі АДРЕСА_1, однак встановлено що у вересні 2014року він повернувся у квартиру, там знаходяться його речі та на час постановлення рішення судом першої інстанції в ній проживає, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не втратив свого інтересу до вказаного житла та іншого помешкання не має.

Докази про те, що ОСОБА_3 не сплачує комунальні послуги за квартиру позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційну інстанцію не надані.

Вимоги про визнання відповідачем втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, не визнання або оспорювання, а в даному випадку позивачкою не доведено порушення прав малолітньої ОСОБА_2 реєстрацією місця проживання відповідача в квартирі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315,317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Василевич В.С.