У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 01 квітня 2014 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 19 серпня 2008 р. до кредитного договору.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

Вважає, що судом не враховано, що проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки засобом забезпечення виконання зобов"язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Стверджує, що при зміні відсоткової ставки оспорюванню угодою банком було змінено умови кредитування. При цьому банк в порушення п. 5.2. ст.. 5 кредитного договору письмово не повідомив позичальника про свої наміри внести зміни до основного кредитного договору.

Зазначає, що керуючись Законом України „Про захист прав споживачів" споживач не зобов"язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу ПАТ „Брокбізнесбанк" просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що доказів на підтвердження обставин, які могли б свідчити про те, що Додаткова угода укладалась ОСОБА_1 всупереч волі, внаслідок обману, а також всупереч умовам п.п.5.2,5.3 кредитного договору, вона суду не надала.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклала з АБ «Брокбізнесбанк» (на даний час іменується ПАТ «Брокбізнесбанк») Кредитний договір № 67 К- 08, згідно якого остання отримала грошові кошти в сумі 150 000 грн. зі сплатою відсотків 17,5 % річних за користування кредитними коштами, строком повернення по 11 лютого 2018 року.

19 серпня 2008 року між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного Кредитного договору, за умовами якої змінено процентну ставку за користування кредитними коштами, а саме її розмір збільшено до 20 % річних. Дана угода сторонами підписана.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У відповідності зі ст. 230 ЦК України правочин, здійснений під впливом обману, може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для нього умовах.

Згідно з роз"ясненнями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 р., правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною з підстав, зазначених у постанові, саме позивач повинна довести, що Додаткова угода була вчинена нею проти її справжньої волі, і як сторона договору, яка діяла під впливом обману, довести умисел з боку працівників відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Таким чином, ОСОБА_1 , в порядку вимог ст. 60 ЦПК України, не доведено своїх позовних вимог, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову їй у позові.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.В. Демянчук

Н.М. Ковальчук