Справа № 357/14950/14 Головуючий у І інстанції Протасов О. М.
Провадження № 22-ц/780/343/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб
Категорія 18 21.01.2015
УХВАЛА
Іменем України
21 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Голуб С.А.,
суддів Таргоній Д.О., Фінагєєва В.О.
за участі секретаря Черепинець А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів банківського вкладу, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 06 червня 2013 року та 17 червня 2013 року між сторонами було укладено договори банківського вкладу: №SAMDN01000735716698, згідно з умовами якого банк прийняв від вкладника грошові кошти в національній валюті в розмірі 189545 грн. терміном до 06 вересня 2013 року із розрахунку 16 % річних та № SAMDN01000735933321 за умовами якого банк прийняв від вкладника грошові кошти в національній валюті в розмірі 100005 грн. 84 коп. терміном до 17 вересня 2013 року із розрахунку 16 % річних.
На виконання умов договорів на ім'я позивача було відкрито особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
По закінченню строку дії зазначених договорів вкладу позивач звернулася до банку із заявою про повернення їй грошових коштів, однак працівниками банку їй було відмовлено у зв'язку з тим, що договір банківського вкладу було укладено з відділенням банку, що розташоване на території АР Крим, яка визнана тимчасово окупованою.
Враховуючи викладене позивач просила стягнути з відповідача суму банківського вкладу за договором №SAMDN01000735716698 в розмірі 189545 грн. з нарахованими відсотками за користування коштами в розмірі 7644 грн., 25399 грн. 03 коп. індексу інфляції та 3% річних в розмірі 6153 грн. 72 коп. та стягнути з відповідача суму банківського вкладу за договором SAMDN01000735933321 в розмірі 100005 грн. 84 коп. з нарахованими відсотками за користування коштами в розмірі 4033 грн. 11 коп., 13400 грн. 73 коп. індексу інфляції та 3% річних в розмірі 3164 грн. 56 коп.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року відкрито провадження по справі.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позови до юридичних осіб повинні пред'являтися за місцезнаходженням юридичної особи. Положення Закону України «Про захист прав споживачів» при виборі підсудності на спірні правовідносини не поширюються, оскільки така послуга як банківський вклад не підпадає під визначення вказаного Закону, так як обов'язковою умовою банківського вкладу є виплата відсотків - отримання прибутку.
На підставі викладеного банк просив скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення позовної заяви для подачі до належного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Однак суди при вирішенні питання про відкриття провадження повинні дотримуватися правил визначення підсудності, що передбачені ЦПК України, враховувати особливості спірних правовідносин, а також приймати до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року.
Так, судова колегія погоджується з твердженням банку, що позови до юридичних осіб пред'являються за їх місцезнаходженням, але в даному випадку положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України застосовувати не можна, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, відповідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
До того ж, при вирішені позовів пов'язаних із захистом прав споживачів, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року.
Як вбачається з п. 1 вказаної Постанови Пленуму Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.
Оскільки Законом не визначено певних меж його дії, то судам слід враховувати, що до відносин, які ним регулюються, належать і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операції, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
При цьому під послугами, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», слід розуміти діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
В даному випадку спір між сторонами виник стосовно укладених договорів банківського вкладу, відповідно банківський вклад - є однією із послуг банку, яка спрямована на надання вкладнику (фізичній особі) матеріальних благ у вигляді отримання відсотків за користування банком його коштами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року, вклад - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Крім того, звертаємо увагу на те, що характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію цього Закону.
Таким чином, викладене дає підстави спростувати доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права під час визначення підсудності, оскільки ОСОБА_1 звернувся за захистом порушеного права за своїм місцем проживання/перебування (АДРЕСА_1 (а.с. 3)), що не суперечить вимога ЦПК України.
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та не дають достатніх правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий
Судді