Справа № 127/2-169/2000 Провадження № 22-ц/772/183/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.
Категорія 2Доповідач Береговий О. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Берегового О. Ю.,
суддів: Іванюка М. В., Панасюка О. С.,
за участю секретаря: Кирилюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року за заявою ОСОБА_3 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2, виконавчого комітету Вінницької міської ради про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання ,
встановила:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2014 року у цивільній справі №127/2-169/2000 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання такою, що втратила право користування житлом і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Вінницького міськвиконкому про визнання рішень виконкому та свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, вселення та зміну умов договору найму житлового приміщення та виселення у зв'язку з неможливістю сумісного проживання, заяву ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження про відновлення втраченого судового провадження у даній справі задоволено.
Відновлено втрачене судове провадження і встановлено, що резолютивна частина рішення від 10.05.2000 року Ленінського районного суду м. Вінниці, яке набуло чинності 04.07.2000 року на підставі ухвали Вінницького обласного суду від 04.07.2000 року, викладена наступним чином:
«Позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Вінницького міськвиконкому задоволити частково.
Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
Визнати частково недійсним рішення Вінницького міськвиконкому №1133 від 30.08.1999 року в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на підставі рішення Вінницького міськвиконкому №1133 від 30.08.1999 року.
В решті позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Вінницький обласний суд на протязі 10 днів».
Зважаючи на те, що нею було пропущено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, ОСОБА_3 звернулася в суд з відповідною заявою про поновлення зазначеного строку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року заяву задоволено.
Поновлено ОСОБА_3 строк для пред'явлення до виконання виконавчого документу - виконавчого листа у цивільній справі №127/2-169/2000 за заявою ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження Ленінського районного суду м. Вінниці №2-169-2000 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання такою, що втратила право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Вінницького міськвиконкому про визнання рішень виконкому та свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, вселення та зміну умов договору найму житлового приміщення та виселення у зв'язку з неможливістю сумісного проживання, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.05.2000 року, яке набуло чинності 04.07.2000 року, про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1, встановивши строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 3 роки з моменту набрання законної сили даною ухвалою суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 та Вінницька міська рада подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_3 в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням положень ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 року № 2677-VI», п. 4 його Прикінцевих і перехідних положень, заявником пропущено трьохрічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.05.2000 року, яке набрала законної сили на підставі ухвали Вінницького обласного суду від 04.07.2000 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_3 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання виходив з того, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 травня 2000 року не виконане, при цьому видача виконавчого листа на його підставі довгий час не представлялось можливим, оскільки судове провадження у даній справі було втрачене, що порушує права заявника. Причини пропуску заявником строку звернення виконавчого документа до виконання визнано поважними, так як заявник являється людиною похилого віку, пенсіонером, інвалідом 2 групи загального захворювання.
Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне:
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Залишивши поза увагою зазначені вимоги законодавства, суд першої інстанції помилково, зазначивши причини пропуску строку, які не є поважними, поновив заявнику пропущений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас жодних відомостей про видачу і наявність виконавчого листа у зазначеній справі згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 травня 2000 року, даних про вчинення протягом понад 14-ти років будь-яких дій щодо пред'явлення до виконання згаданого виконавчого листа в матеріалах справи немає.
Судом апеляційної інстанції не встановлено, а заявником не наведено та не надано доказів поважних причин пропущення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання і поновлення цього строку.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає незаконними й необґрунтованими висновки міського суду про наявність правових підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: