У Х В А Л А
іменем України
19 лютого 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, житлово-комунальне підприємство «Паркове»; про збільшення розміру частки у спільному майні подружжя, поділ майна в натурі, поділ земельної ділянки і розподіл особових рахунків,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 29 жовтня 2008 року у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням міського суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність, що полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що висновок суду про неможливість поділу квартири у зв'язку із визначенням її ідеальної частки у 1\2 частини кожній стороні, а тому і неможливості збільшення частки, суперечить положенням ч. 2 ст. 70 СК України щодо відступлення від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
На її думку, безпідставними є твердження, обґрунтовані у рішенні висновком судової будівельно-технічної експертизи, про неможливість поділу спірної квартири в натурі, оскільки вона згодна компенсувати кошти за різницю у частках.
Крім того, вважає, що міський суд, відмовляючи в позові, не взяв до уваги тієї обставини, що з нею проживає неповнолітній син, відповідач у його вихованні і матеріальному забезпеченні участі не бере, аліменти на його утримання та плату за комунальні послуги не сплачує. Також ОСОБА_2 витрачав кошти всупереч інтересам сім'ї і неповнолітнього сина, не враховуючи, що вона самостійно не у змозі забезпечити належного матеріального і фізичного розвитку дитини.
Просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримуючи апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився; про причини своєї відсутності не повідомив.
Справа № 22-122\09 Головуючий в 1 інстанції:Діонісьєва Н.М.
Категорія: 5 Доповідач: Хилевич С.В.
Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, житлово-комунальне підприємство «Паркове», бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили; про причини їх відсутності не повідомили.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, виходячи з такого.
Апеляційним судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із оспорюванням ОСОБА_1 права на збільшення її частки у квартирі, учасниками спільної часткової власності якої є сторони, поділі земельної ділянки, отриманої ОСОБА_2 у особисту приватну власність, та розподілі особових рахунків.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Вбачається, і ця обставина правильно встановлена судом першої інстанції, правовий статус квартири визначено спільною частковою власністю подружжя з розрахунку в 1\2 частину кожного учасника, а тому презумпція про рівність часток подружжя і відступлення від засади рівності, як на тому наполягала ОСОБА_1, не можуть бути застосованими.
Як вірно зазначено міським судом, при вирішенні спору про поділ квартири, учасниками у праві спільної часткової власності якої є подружжя, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
За правилами ст. 364 ЦК України, виділ в натурі частки у спільному майні може бути неможливим, оскільки спільне майно є неподільною річчю, або є заборона, встановлена законом.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №109 від 1 лютого 2008 року обґрунтовано неподільність спірної квартири (а.с.а.с. 31-41).
Таким чином, судом обгрунтовано визначено безпідставність позову.
Також колегія суддів знаходить, що, відмовляючи в позові про поділ земельної ділянки, міський суд зробив переконливий висновок про те, що спірна земельна ділянка не є майном, нажитим подружжям у шлюбі, а є одержаною громадянином часткою із земельного фонду шляхом використання свого права на одноразове отримання у приватну власність земельної ділянки.
Крім того, на час розгляду справи в суді спірна земельна ділянка безвідплатно відчужена відповідачем на користь ОСОБА_3 (а.с.а.с. 78-78, зворот).
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2008 року- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: