Справа № 392/1648/14-ц

2/392/4/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Бугайченко Т.А. , при секретарі Кісіль О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мала Виска цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна», треті особи відділ Держземагенства у Маловисківському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними та скасування запису про їх державну реєстрацію,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроДар» , про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними, скасування їх державної реєстрації, зобов»язання відповідача повернути земельну ділянку, стягнення орендної плати. До відкриття провадження по справі позивач зменшила позовні вимоги та остаточно просила визнати договір оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними, скасувати їх державної реєстрації (а.с. 23-27). Позовні вимоги мотивує тим, що вона являється власником земельної ділянки площею 10.43 га, яка розташована на території Мар»янівської сілької ради Маловисківського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди від 14 серпня 2006 року та додаткової угоди до нього від 18 лютого 2009 року. Ні договору оренди , ні додаткової угоди ні акту прийняття - передачі земельної ділянки вона не підписувала, інших осіб на їх підписання не уповноважувала , про їх існування дізналась у квітня 2013 року. Крім того оспорюваний договір оренди не містить таких істотних умов як : існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки, не вказаний порядок внесення орендної плати у вигляді грошових коштів, не вказані строки та умови повернення земельної ділянки після припинення дії договору, в текті договору зазначено, що на земельну ділянку існують обтяження та інші права третіх осіб, хоча жодне з них не перелічено, не визначено сторони, яка не се ризики випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди , а також не містись невід»ємних частин , які передбачені ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». В зв»язку з вищевикладеним вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 13 січня 2015 року первісного відповідача - ТОВ «АгроДар», було замінено на належного відповідача - ТОВ «Агродар-Україна».

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити . Позивач пояснила , що копія договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2006 року була у неї з моменту його укладення. Орендну плату за використання її зельної ділянки від відповідача особисто отримувала щороку, хоча були проблеми з пиводу її розміру та строків виплати. Про те, що земельну ділянку використовує відповідач також знала. Про існування додаткової угоди до договору оренди дізналась 4 березня 3013 року, коли її копію отримала від відповідача під час численої сварки з приводу виплати орендної плати. На даний час бажає самостійно обробляти земельну ділянку, тому вимушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у запереченні на позов. Крім того просив суд до позовних вимог про визнання договору оренди та додаткової угоди недійсними застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволення позову. Також просив висновк експерта від 01.12.2014 року, виключити з числа доказів, посилаючись на обставини викладені у заперечені, та вирішити справу на підставі інших доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явились, надіслали заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані ними докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Державного акту серії КР № 065240, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8 є власниками земельної ділянки площею 10.43 га, яка розташована на території Мар»янівської сілької ради.

14 серпня 2006 року між позивачем та ЗАТ «АгроДар» укладено договір оренди землі , який було зареєстровано у Маловисківському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України 18 серпня 2006 року за № 264 .

18 лютого 2009 року між позивачем та ЗАТ «АгроДар» укладено додаткову угоду до договору оренди , яка була зареєстрована у Маловисківському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України 18 березня 2009 року .

На підставі акту прийняття - передачі від 18.02.2009 року земельна ділянка була передана в оренду ЗАТ «АгроДар».

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1811 від 01.12.2014 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 14 серпня 2006 року, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ «АгроДар», в графі (підпис сторін орендодавець) виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у додатковій угоді до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14 серпня 2006 року укладеній 18 лютогог 2009 року укладеній між ОСОБА_1 та ЗАТ «АгроДар» , в графі (реквізити сторін, орендодавець) та акті прийняття-передачі земельної ділянки від 18 лютого 2009 року, в графі (орендодавець), виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Інших осіб на укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього ОСОБА_1 не уповноважувала.

Доводи представника відповідача з приводу того, що висновок експерта викликає сумніви, суд до уваги не приймає та вважає їх безпідставними, оскільки Науково-методичні рекомендації

з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затвердженні Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 не зобов»язують надавати відповідну кількість вільних зразків почерку та не встановлюють їх види. Зокрема в них вказується «по змозі», «бажано». Крім того експертиза проведена експертом, який має значний стаж роботи та кваліфікацію судового експерту четвертого класу. З клопотання м про надання додаткових матеріалів для проведення експертних досліджень він не звертався, а експертиза проведена на підставі тих матеріалів, які відбирались судом в присутності представника відповідача , а під час їх відібрання жодних зауважень не надходило. Крім того представником відповідача доказів, які б спростовували висновок експерта не надано.

Починаючи з моменту укладення договору оренди, тобто з 14 серпня 2006 року ОСОБА_1 мала на руках його копію, про їснування договору знала, та орендну плату за використання своєї земельної ділянки отримувала щороку. Вказані оставини сторонами по справі не оспорюють ся, тому в силу ч.1 ст. 60 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Зі змістом додаткової угоди до договору, позивач ознайомилась у березні 2013 року при отриманні її копії у відповідача.

Обставини викладені представником позивача в позовній заяві , суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються поясненнями позивачки, даними в судовому засіданні та розцінюються судом, як такі, що направлені представником позивача на ввведення суду в оману.

Статті 10 та 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стосовно дововід представника позивача про те, що відсутність у договорі оренди та додатковій угоді до нього істотних умов та невідємних частин , передбачених ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставною для визнання його недійсним суд зазначає наступне.

З копії договору оренди та додаткової угоди вбачається, що сторони обумовили розмір орендної плати та строки її виплати (п. 4.2, 4.4 Договору, п.9, 11 додаткової угоди), також з п.8.1 договору вбачається, що сторони при його укладенні ствердили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження), дійшли згоди щодо умов повернення земельної ділянки (розділ 7 договору, п. 20 додаткової угоди).

Згідно положень ст. 15 Закону України «Про оренду землі» вказані позивачем невід»ємні частини договору не належить до істотних умов договору оренди землі.

Суд визнає доводи представника позивача з приводу того, що сторони під час укладення договору оренди не обумовили предмет договору , оскільки у тексті договору оренди невірно зазначено серію Державного акту на право приватної власності земельної ділянки безпідставними, оскільки під час оформлення письмового тексту могла бути допущенна описка.

Крім того слід зазначити, що позивачкою не доведено порушення її прав , яке пов»язане з відсутністю в договорі оренди умов щодо строків повернення орендованої земельної ділянки після припинення дії договору та щодо сторони, яка несе ризики випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди, невід»ємних частин договору, які передбачені ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13) виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Вище вказаний висновок, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Тому законних підстав для задоволення позову з цих підстав судом не встановлено.

Разом з тим постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У звязку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).

З вищезазначеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 як орендодавець не підписувала спірний договір оренди, додаткову угоду до нього та акт прийняття передачі земельної ділянки.

Але , відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або унтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правлом перебіг загальної позовної давності, починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України)

Оскільки позивач копію примірника договору оренди від 14 серпня 2006 року мала з моменту його укладення, що не оспорується самою позивачкою, про порушення свого права достовірно знала, але з вимогою до суду про визнання його недійсни звернулась лише 01.08.2014 року, тобто з пропуском встановленого законом строку для звернення до суду за захистом, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог, щодо визнання його недійсним відмовити .

Разом з тим, оскільки позивач зі змістом додаткової угоди до договору оренди ознайомилась у березні 2013 року, а представником відповідача на підтвердження факту отримання його примірника, або ознайомлення з його змістом раніше, ніж вказано позивачем, доказів не надано, суд вважає, що строк позовної давності в цій чатині позовних вимог не пропущений.

Тому вимоги позивача щодо визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди задоволенню не підлягають, оскільки по-перше вказана вимога до компетенції відповідача не належить, а по друге є похідною від першої вимоги, а тому окремого визначення не потребує.

Судові витрати по справі, суд вважає за необхідне покласти на відповідача, оскільки незважаючи на часткове задоволення позову , фактично позивачем доведено, що підпис у договорі оренди та у додатковій угоді виконано не нею .

Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України суд , -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Додаткову угоду до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14 серпня 2006 року укладену між ОСОБА_1 та ЗАТ «АгроДар»18 лютого 2009 року , яка була зареєстрована у Маловисківському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України 18 березня 2009 року визнати недійсною з моменту її укладення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар-Україна» на користь ОСОБА_1 243 грн 60 коп судового збору та 2214 грн за проведення судової почеркознавчої експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Маловисківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення - у той же строк, починаючи з дня отримання його копії.

Суддя: Т.А.Бугайченко