УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №612/894/12 Головуючий у 1-й інст. Нечуй Богдан Петрович

Категорія 39 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

при секретарі судового

засідання Мишаковській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Красноставська сільська рада Лугинського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений 10.02.2010 року на ім'я ОСОБА_2, та який було посвідчено Красноставською сільською радою Лугинського району Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що його батьком ОСОБА_4 за час життя було складено заповіт, згідно якого на випадок смерті все майно, яке буде належати йому за законом заповідає йому. Даний заповіт було посвідчено в Будо-Літківській сільській раді Лугинського району Житомирської області 15.06.2001 року. Позивач зазначав, що батько, не збирався змінювати заповіт, а також не ходив з відповідачкою посвідчувати новий заповіт на її користь. Після смерті батька, в установлений законом строк він звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на що йому було відмовлено. Не погоджуючись, він звернувся до суду із заявою про прийняття спадщини де і дізнався, що 10.02.2010 року його батьком було складено новий заповіт на користь ОСОБА_2 і його фактично усунуто від права на спадкування. Позивач вважає, що наданий відповідачкою заповіт від 10.02.2010 року є недійсним.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 10.02.2010 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, який було посвідчено секретарем Красноставської сільської ради Лугинського району Житомирської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не встановлено усіх обставин, що мають значення для справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги перевірку прокуратури Лугинського району, якою було встановлено, що підписи ОСОБА_4 у заповіті від 10.02.2010 року є справжніми. Також, судом першої інстанції було позбавлено відповідача права на доказування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт, складений від імені ОСОБА_4, посвідчений 10 лютого 2010 року секретарем Красноставської сільської ради Лугинського району Житомирської області не був підписаний особисто заповідачем ОСОБА_4,а тому, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу - за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Законодавцем передбачено, що якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України).

Згідно зі ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. ст. 225, 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заповітом від 15 червня 2001 року ОСОБА_4 все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_3 (а. с. 5)

За заповітом від 10 лютого 2010 року ОСОБА_4 своє все майно заповів вже дочці ОСОБА_2 (а. с. 6). Ці заповіти були посвідчені у сільських радах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а. с. 3).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підпис у заповіті здійснено не ОСОБА_4, замість нього це зробила інша особа.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції були призначені почеркознавчі експертизи.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Житомирській області № 1/1505 від 01 березня 2014 року, було встановлено, що: підпис в графі «Підпис», заповіту від імені ОСОБА_4 від 15.06.2001 року виконаний ОСОБА_4, а підпис у заповіті від 10.02.2010 року не останнім, а іншою особою (а. с. 119-123).

На оспорення вказаного експертного висновку за клопотанням ОСОБА_2 апеляційним судом була призначена комісійна судова почеркознавча експертиза, проте проведення її стало неможливим у зв'язку з не сплатою вартості проведення дослідження (а.с. 225 ) Відтак колегія суддів бере як належний доказ обґрунтованості позовних вимог саме вищезазначений висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Житомирській області № 1/1505 від 01 березня 2014 року.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 особисто не підписував заповіт від 10 лютого 2010 року.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність вирішення даної справи.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Судді: