Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/673/15 Головуючий у 1 інстанції: Черков В.Г.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Красноармійського Селидівського міського суду Донецької області від 13 листопада 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з Ворошиловської районної ради в м. Донецьку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Ворошиловської районної ради в м. Донецьку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 листопада 2014 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з Ворошиловської районної ради в м. Донецьку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суддя послався на те, що із заяви та поданих документів вбачається спір про право. Проте, з яких саме поданих документів видно, що між заявником та боржником мається спір про право суддя не зазначив.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Із змісту заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу, вбачається, що вона з 22.11.2010р. і до теперішнього часу працює у вказаному нею органі місцевого самоврядування - Ворошиловській районній раді м. Донецьку, що підтверджено доданою до заяви довідкою з місяця роботи.

З 2014р. ОСОБА_2 не виплачувалась заробітна плата, у зв'язку з чим станом на 31.10.2014р. утворилась заборгованість у розмірі 5 119,08 грн., про що до заяви була додана довідка про нараховану, але не виплачену зарплату.

Отже, з поданих ОСОБА_2 заяви та додатків до неї не відслідковується спір про право.

Зі змісту ухвали судді вбачається, що висновок про наявність спору про право ним зроблено на підставі тих обставин, що в якості боржника заявником зазначено Ворошилівську районну раду м. Донецька, яка є бюджетною установою та знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють своїх повноважень.

Проте, вказані обставини не свідчать про існування спору про право між працівником ОСОБА_2 та органом місцевого самоврядування, в якому вона працює, за наявності довідок з місця роботи та про заборгованість по заробітній платі станом на 31 жовтня 2014 року, а лише вказують на визначену Тимчасовим порядком, затвердженим постановою КМУ від 07.11.2014р. № 595, процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей, що не впливає на трудові правовідносини сторін.

Таким чином, суддя безпідставно вважав, що між заявником і боржником існує спір про право, тому оскаржувана ухвала у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню із направлення матеріалів за заявою ОСОБА_2 на новий розгляд питання.

При цьому, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно видати судовий наказ, як просить апелянт, оскільки предметом перевірки є лише законність ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу, так як заява про видачу судового наказу по суті місцевим судом не розглядалась.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 13 листопада 2014 року про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу скасувати. Матеріали за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд питання про відкриття наказного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: