Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач, будучи заступником директора Середньоводянської загальноосвітньої школи (ЗОШ) 1-3 ступенів Рахівського району з навчально-виховної роботи, поширив про нього недостовірну (негативну) інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію і завдає йому моральної шкоди.

02.06.2014 року, біля 10 години, під час проведення загальних зборів у актовому залі Середньоводянської ЗОШ, де були присутні близько 60 осіб, в тому числі педагогічний колектив, технічні працівники, батьки учнів, голова Рахівської РДА та в.о. начальника управління освіти Рахівської РДА відповідач ОСОБА_3 виражався на його адресу принизливими та образливими словами. Назвав позивача «зеком», який відбував покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі строком 2,5 роки. Також відповідач заявив, що позивач підтримує зв'язки з кримінальними авторитетами та не може виконувати обов'язки директора Добрічанської ЗОШ.

Дії та вислови відповідача завдали ОСОБА_5 душевного болю та страждань, викликали у нього погіршення стану здоров'я, дратівливість, втрату сну, потребу в наданні медичної допомоги та часткову втрату працездатності.

Посилаючись на дані обставини, просив ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача публічно вибачитися та не чинити у майбутньому особисто чи через третіх осіб дій, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача; стягнути 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Ухвалено зобов'язати ОСОБА_3 не вчиняти у майбутньому особисто або через третіх осіб будь-яких дій, спрямованих на приниження імені, честі та гідності ОСОБА_5 Стягнуто з відповідача на користь позивача 1700 грн. моральної шкоди; 501,82 грн. витрат на правову допомогу та 487,20 грн. витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач дане рішення не оскаржив.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині задоволення вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

Зокрема, апелянт зазначає, що його висловлювання на зборах є оціночним судженням.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін та їх представників, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а електронне повідомлення позивача ОСОБА_3 про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду позивач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача не вчиняти у майбутньому особисто або через третіх осіб будь-яких дій, спрямованих на приниження імені, честі та гідності ОСОБА_5 та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 15 та п. 19 його постанови N 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Матеріалами справи, поясненнями сторін та показаннями свідків встановлено, що ОСОБА_3, будучи заступником директора Середньоводянської загальноосвітньої школи (ЗОШ) 1-3 ступенів Рахівського району з навчально-виховної роботи, поширив про ОСОБА_5 недостовірну (негативну) інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію і завдає йому моральної шкоди.

02.06.2014 року, біля 10 години, під час проведення загальних зборів у актовому залі Середньоводянської ЗОШ, де були присутні близько 60 осіб, в тому числі педагогічний колектив, технічні працівники, батьки учнів, голова Рахівської РДА та в.о. начальника управління освіти Рахівської РДА відповідач ОСОБА_3 виражався на адресу позивача принизливими та образливими словами. Назвав позивача «зеком», який відбував покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі строком 2,5 роки. Також відповідач заявив, що позивач підтримує зв'язки з кримінальними авторитетами, а тому не може обіймати посаду виконуючого обов'язки директора Добрічанської ЗОШ.

Згідно відомостей управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Закарпатській області від 10.11.2014 року ОСОБА_5 станом на 07.11.2014 року до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться, в розшуку не перебуває (а.с. 47).

Отже, зміст поширеної ОСОБА_3 інформації дає підстави зробити висновок, що відповідачем було поширено інформацію, яка за своїм змістом не є висловленням власних суджень, а є відображенням фактів, які начебто мали місце у житті ОСОБА_5

При цьому ОСОБА_3 не надав жодного доказу, що поширена ним інформація відповідає дійсності.

ОСОБА_3 поширив недостовірну інформацію не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, тому саме він є належним відповідачем, згідно абз. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Вказана інформація принижує гідність, честь та ділову репутацію позивача і є підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 1700 грн. визначено місцевим судом виходячи із засад розумності та справедливості, а також з урахуванням глибини душевних страждань позивача, які спричинили розлад здоров'я та перебування на амбулаторному лікуванні саме з 02.06.2014 року (а.с. 22).

Отже висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди є правильним.

Разом з тим, щодо вимоги про зобов'язання не чинити дій які порочать честь, гідність та ділову репутацію в майбутньому, слід зазначити наступне.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України). Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Задовольняючи вимогу позивача про зобов'язання не вчиняти у майбутньому особисто або через третіх осіб будь-яких дій, спрямованих на приниження честі та гідності ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував, що захист честі, гідності та ділової репутації можливий у конкретному випадку лише за наявності реального факту поширення недостовірної інформації.

Отже суд не може ухвалити рішення про зобов'язання не чинити дій які порочать честь, гідність та ділову репутацію в майбутньому, оскільки такий обов'язок гарантовано Конституцією та законами України, і лише за наявності порушення цього обов'язку здійснюється судовий захист.

За таких обставин, рішення суду в частині вимоги про зобов'язання не чинити в майбутньому (подальшому) дій, які порочитимуть честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні даної вимоги.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду від 13 листопада 2014 року суду в частині вирішення вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 не вчиняти в майбутньому особисто або через третіх осіб будь-яких дій, спрямованих на приниження імені, честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_5 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної вимоги відмовити.

Рішення у частині вирішення вимоги про стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: