АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/551/15 Справа № 183/1542/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 59
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.
за участі секретаря - Самокиша О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, від свого імені, та як представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання реєстрації та інвентарної справи недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права користування земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, КП БТІ "Інвентаризатор" про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання реєстрації та інвентарної справи недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи неодноразово уточнювалися, позивачі посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8 - мати позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_9 та бабуся позивача ОСОБА_2
За життя, 14 листопада 1988 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до якого, заповідала ОСОБА_3, ОСОБА_7 все своє майно в рівних долях. До спадкового майна померлої ОСОБА_8 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно книг погосподарського обліку Орлівщинської сільської ради, ОСОБА_8 проживала в зазначеному будинку до 1977 року одна, в технічному паспорті зазначено під літ.И, будинок побудований у 1975 році. В 1977 році син ОСОБА_8 - ОСОБА_10 та його сім'я продали належне їм домоволодіння та стали проживати за вкавзаню вище адресою. Рішенням Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 30 березня 1983 року двір-господарство ОСОБА_8 поділений на два господарства: за ОСОБА_10 залишено новий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.А та ? частину сараю; за ОСОБА_8 залишено будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И та ? частину сараю. Згідно архівного витягу Державного архіву Дніпропетровської області від 01 березня 2013 рок № Р-18-2013, рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області № 96 від 17 березня 1987 року затверджено рішення Орлівщинської сільської ради народних депутатів №4 від 17 лютого 1987 року про визнання права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8 Позивачі зазначили, що в 1986 році ОСОБА_10 розірвав шлюб з дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 помер. 18 січня 1995 року ОСОБА_11 отримала рішення Орлівщинської сільської ради про визнання за ОСОБА_10 права власності на 47/100 частин домоволодіння, у відповідності до рішення Новомосковського районного суду від 25 січня 1988 року. В той же час, рішення Новомосковського районного суду від 25 січня 1988 року було скасоване Постановою Дніпропетровського обласного суду від 25 січня 1988 року. Рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради від 26 січня 1995 року було затверджено рішення Орлівщинської сільської ради про визнання за ОСОБА_12 права власності на 47/100 частин домоволодіння. Свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_10 видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради 02 лютого 1995 року на право власності на 47/100 частин житлового будинку без підписів та печатки. Вищезазначені рішення Орлівщинської сільської ради, виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області та свідоцтво про право власності є недійсними, оскільки приймалися та видавалися після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. 08 лютого 1995 року ОСОБА_13 було видане свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_10 на 47/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. До свідоцтва про право на спадщину невідомою особою безпідставно було дописано, що до складу житлового будинку входить літня кухня, зазначена в технічному паспорті під літ. И. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_11, спадкоємцями якої є діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_14, які отримали свідоцтва про право на спадщину кожен по 1/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і на житловий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И. Позивачі зазначили, що в 2012 році при огляді матеріалів цивільної справи Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-1 у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розподіл домоволодіння, було встановлено, що рішенням суду від 30 квітня 1993 року, житловий будинок - зазначений в технічному паспорті під літ.А був поділений на дві квартири, за ОСОБА_10 було визнано право власності на ? частину житлового будинку літ.А з літньою кухнею літ.Е та гаражем; за ОСОБА_11 визнане право власності на ? частину житлового будинку літ.А з сараєм, погрібом, душем, вбиральнею. Також, у відповідності до зазначеного рішення, житловий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И залишений за ОСОБА_8 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 належним чином не виконали та не зареєстрували рішення Новомосковського міського суду від 30 квітня 1993 року, тому позивачі просили суд: визнати недійсним та скасувати рішення Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 18 січня 1995 року про визнання права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_12; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області № 16 від 26 січня 1995 року про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_12; скасувати рішення Орлівщинської сільської ради від 26 січня 1995 року на право власності житлового будинку на ім'я ОСОБА_10; визнати свідоцтво про право власності на 47/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 недійсним; визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, яке видане КП БТІ "Інвентаризатор" реєстровий № 7690 від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 - недійсним; визнати реєстрацію свідоцтва про право власності на 47/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, зареєстрованого КП БТІ "Інвентаризатор" № 7690 від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 - недійсною; зобов'язати КП БТІ "Інвентаризатор" скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10; визнати інвентарну справу за № 675 від 28 серпня 1986 року на ім'я ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 ім'я ОСОБА_12. недійсною; земельну ділянку, яка розташована біля житлового будинку літ. И по АДРЕСА_1 передати в користування ОСОБА_3, ОСОБА_7 ; визнати право власності на спадщину за заповітом, а саме: житловий будинок "И" ? частину сарая, ? частину замощення, колодязь, ? частину забору, ? частину воріт, ? частину хвіртки, за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в рівних долях по ? частини.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2014 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від свого імені, та як представник ОСОБА_3, ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати недійсним та скасувати рішення Орлівщинської сільської ради від 18 січня 1995 року про визнання права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10, визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради №16 від 26 січня 1995 року про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10, та визнати недійсним свідоцтво про право власності на 47/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради №16 від 30 січня 1995 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради від 30 березня 1983 року господарство ОСОБА_8 поділено на два господарства: за її сином ОСОБА_10 залишено новий будинок та ? частину сараю; за ОСОБА_8 залишено времянку та ? частину сараю, (т.1 а.с.13, справа № 2-4680/11).
З інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що перше обстеження домоволодіння відбулося у 1986 році. Його користувачами є ОСОБА_15 та ОСОБА_16
З відповіді Новомосковського районного КП БТІ "Інвентаризатор" вбачається, що інвентарна справа на житловий будинок АДРЕСА_1 в НРКП БТІ "Інвентаризатов" не заводилася (т.1а.с.41, справа №2-4680/11).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області №96 від 17 березня 1987 року затверджено рішення Орлівщинської сільської Ради народних депутатів №4 від 17 лютого 1987 року про визнання приватного права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_17
Зазначене рішення не було зареєстровано належним чином.
30 квітня 1993 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення, яке набрало законної сили, і на теперішній час не скасовано, у справі за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання права власності, відповідно до якого за ОСОБА_18 визнано право власності на 53/100 частин домоволодіння, за ОСОБА_15 визнано право власності на 47/100 частин зазначеного домоволодіння АДРЕСА_1, з зазначенням будівель та споруд, які перейшли у власність сторонам (т.2 а.с.60-61, справа №2-1).
Таким чином, згідно вказаного рішення суду, власниками домоволодіння АДРЕСА_1 стали ОСОБА_18 - 53/100 частин домоволодіння та ОСОБА_15 - 47/100 частин домоволодіння. Згідно цього ж рішення суду за ОСОБА_18 та ОСОБА_15 право власності на споруду, яка в технічному паспорті значиться як літня кухня - літ.И, та прибудову - літ.И. не визнавалося.
Вказаним рішенням суду за ОСОБА_16 право власності на будівлі та споруди не визнавалися, тільки в мотивувальній частині рішення суду є посилання на те, що належить визнати законним рішення виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради від 30 березня 1983 року, згідно якого за колгоспним двором ОСОБА_16 залишено житловий будинок - времянка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_16 померла (а.с.12, справа 2-335/14).
За життя, 14 листопада 1988 року, ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно якого, заповідала ОСОБА_3, ОСОБА_7 все своє майно в рівних частках (т.1 а.с.12, справа 2-4680/11).
Згідно спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_16, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_19
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_15 помер (т.1 а.с.15, справа 2-4680/11).
18 січня 1995 року Орлівщинською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області було винесене рішення про визнання за ОСОБА_12 права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, (а.с. 20, справа 2-335/14).
26 січня 1995 року виконавчим комітетом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області № 16 було винесено рішення: підтвердити рішення 3 сесії 22 скликання Орлівщинської сільської ради від 18 січня 1995 року щодо ОСОБА_20 (а.с.21, справа 2-335/14)
02 лютого 1995 року Виконавчим комітетом Новомосковської районної ради оформлене Свідоцтво про право власності на житловий будинок (домоволодіння), відповідно до якого, ОСОБА_12 є власником 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, (а.с. 19а, справа 2-335/14)
08 лютого 1995 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_13 видано свідоцтво про на право на спадщину за законом на 47/1100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року (т.1 а.с.15, справа №2-4680/11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_11 померла (т.1 а.с.16, справа 2-4680/11).
30 липня 2004 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідно до яких позивач ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками по 1/3 частині спадкового майна кожний - житлового будинку по АДРЕСА_1, в склад якого входить літня кухня - літ.И. (т.1 а.с. 17, 63, 64, справа № 2-4680/11).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, з урахуванням уточнень, позивачі, які є апелянтами просили суд визнати недійсним та скасувати рішення Орлівщинської сільської ради від 18 січня 1995 року про визнання права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10, визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради №16 від 26 січня 1995 року про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10, та визнати недійсним свідоцтво про право власності на 47/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради №16 від 30 січня 1995 року, посилаючись на те, що вказані рішення та свідоцтво були видані після смерті ОСОБА_12 і на підставі рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 1988 року, яке було скасовано Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 28 вересня 1988 року (а.с. 131-134, справа 2-335/14).
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 1988 року було розділено домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та за ОСОБА_13 було визнано право власності на 53/100 частини вказаного домоволодіння, а за ОСОБА_12 - право власності на 47/100 частини цього домоволодіння ( а.с.7, справа 2-335/14).
Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 28 вересня 1988 року зазначене рішення суду було скасовано та справу направлено на новий розгляд (а.с.8-10, справа 2-335/14).
Рішенням Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 1993 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_17 про визнання права власності за ОСОБА_13 було визнано право власності на 53/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, за ОСОБА_12 право власності на 47/100 частини цього домоволодіння (а.с.222, 223, справа 2-335/14).
Зазначене рішення Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 1993 року на теперішній час чинне і не скасовано.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_8 не була власником житлового будинку АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської області, що також було встановлено рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року було залишено без змін (т.1 а.с. 161-163, 241-243, справа № 2-4680/11).
Оскаржувані позивачами рішення Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 18 січня 1995 року про визнання за ОСОБА_12 права власності на 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 26 січня 1995 року № 16, в якому вказано: підтвердити рішення 3 сесії 22 скликання Орлівщинської сільської ради від 18 січня 1995 року щодо ОСОБА_20 та Свідоцтво про право власності на житловий будинок (домоволодіння), оформлене 02 лютого 1995 року Виконавчим комітетом Новомосковської районної ради, відповідно до якого, ОСОБА_12 є власником 47/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 були видані після набрання законної сили рішення Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 1993 року, яким за ОСОБА_12 було визнано право власності на 47/100 частини вищевказаного домоволодіння.
Як вбачається з матеріалів справи вказане рішення суду від 30 квітня 1993 року було ухвалено та набрало законної сили ще за життя ОСОБА_12
Таким чином, оскаржувані рішення та свідоцтво є оформленням самого права, яке виникло у ОСОБА_21 на підставі чинного рішення суду і за життя ОСОБА_12, по суті мають силу адміністративного акту та не суперечать рішенню суду і встановленому праву учасників виниклих правовідносин по спірному домоволодінню.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування та свідоцтво були видані на підставі скасованого рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 1988 року є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи за ОСОБА_12 було визнано право власності на 47/100 частини спірного домоволодіння на підставі рішенням Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 1993 року, яке є чинним і на теперішній час.
Крім того, звернувшись до суду у 2013 році зі вказаними позовними вимогами та оскаржуючи рішення та свідоцтво, видані у 1995 році, позивачами було пропущено строк позовної давності, визначений ст.71 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст. 257 ЦК України (в редакції 2004 року), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від свого імені, та як представника ОСОБА_3, ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді