Справа №1806/2-3176/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко О. В.

Номер провадження 22-ц/788/44/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б.

Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Білецького О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції про визнання права власності, поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство « Сумське міське бюро технічної інвентаризації », Сумська міська рада про визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з вищевказаним позовом, в якому, остаточно уточнивши вимоги ( т. 3, а.с. 111 ), просив:

• визнати за ним право власності на ? частини гаражу « Е », сарай « Ж », літнього душу « З », прибудови "а-1", яка складається з тамбуру II, пл. 1,8 кв.м., прибудови "а-2", яка складається з коридору III, пл. 3,8 кв.м. та бані IV, пл. 4,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

• провести розподіл домоволодіння, яке розташоване за вищевказаною адресою між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до сьомого варіанту висновку №11/14 додаткової судово-будівельної технічної експертизи від 05 червня 2014 року, припинивши справо спільної часткової власності на нього;

• визнати за ним право власності на прибудову « а-3 », яка складається з коридору 1-7, площею 4,4 кв.м., кухні 1-8, площею 10,5 кв.м., ванної кімнати 1-9, площею 4,6 кв.м., тамбуру І-ІІ, площею 1,8 кв.м., сарай « К »;

• визначити між сторонами порядок користування земельною ділянкою, розташованою за вказаною адресою у відповідно до варіанту 7, висновку №11/14 додаткової судово-будівельної технічної експертизи від 05 червня 2014 року;

• встановити постійний та безоплатний сервітут спірної земельної ділянки: для здійснення обслуговування належної ОСОБА_5 частини стіни житлової прибудови « А-1-1 » відносно проходу по двору ( при виникненні такої необхідності в разі ремонту підмостки, цоколю, стіни, покрівлі ), який знаходиться у користуванні ОСОБА_4, площею 3,5 кв.м.; для здійснення заїзду в двір ОСОБА_4 відносно проїзду по двору ( при виникненні такої необхідності в разі відкачки вигрібної ями, заїзду пожежної машини, для розвантаження та перенесення габаритних речей ), який знаходиться в користуванні ОСОБА_5, площею 20,5 кв.м.

ОСОБА_4, будучи незгодним з первісним позовом, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій, після уточнення своїх вимог ( т. 3, а.с. 105-107 ), просив :

• провести розподіл спірного домоволодіння між сторонами у відповідності до першого варіанту висновку №36/12 додаткової судово-будівельної технічної експертизи від 07 грудня 2012 року;

• визнати за ним право власності на ганок, прибудову а-2, що складається з коридору ІІІ, площею 3,8 кв.м., санвузлу ІV, площею, 4,0 кв.м., гараж « Е », сарай « Ж », душ « З »;

• земельну ділянку залишити сторонам у спільному користуванні, або визначити порядок користування нею у відповідності до першого варіанту висновку №4/11 додаткової судово-будівельної технічної експертизи від 25 серпня 2011 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_5, задоволено, визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на ? частини кожному гаражу « Е », літнього душу « З », прибудови "а-1", яка складається з тамбуру II, пл. 1,8 кв.м., прибудови "а-2", яка складається з коридору III, пл. 3,8 кв.м. та бані IV, пл. 4,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Проведено розподіл спірного домоволодіння та виділено в натурі у власність:

- ОСОБА_5 зі спільної часткової власності 51/100 (508/1000) частки, а саме: з житлового будинку «А-1» з житловими прибудовами: житлову кімнату 1-4, пл. 18,2 кв.м., коридор 1-1, пл. 8,6 кв.м., житлову кімнату 1-2, пл. 11,4 кв.м., житлову кімнату 1-6, пл. 12,5 кв.м., загальною площею 50,7 кв.м.; з надвірних будівель: тамбур «а-1», сіни «а», сарай «Б», погріб «Д», гараж «Е», вбиральня «В», сарай «Г», ворота №1, 2/3 частини огорожі №3, хвіртку №5, огорожу №6, всього на 100833 грн., згідно варіанту №7 (додаток №7) висновку №11/14 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05.06.2014 року, припинивши право спільної часткової власності на домоволодіння з ОСОБА_4;

- ОСОБА_4 зі спільної часткової власності 49/100 (492/1000) частки, а саме: з житлового будинку «А-1» з житловими прибудовами: житлову кімнату 2-5, пл. 8,8 кв.м., житлову кімнату 2-6, пл. 8,1 кв.м., кухню 2-1, пл. 9,5 кв.м., коридор 2-2, пл. 6,0 кв.м., житлову кімнату 2-3, пл. 19,4 кв.м., житлову кімнату 2-4, пл. 13,0 кв.м., загальною площею 64,8 кв.м.; з надвірних будівель: сіни «а-2», ганок, сарай «Ж», літній душ «З», 1/3 частини огорожі № 3, хвіртка № 4, всього на 97497 грн., згідно варіанту № 7 (додаток № 7) висновку № 11/14 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05.06.2014 року.

Грошову компенсацію в розмірі 3332 грн. внесену ОСОБА_5, яка знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Сумській області, виплатити на користь ОСОБА_4

Покладено обов'язок на ОСОБА_4 за власні кошти та власними силами в приміщенні житлової кімнати « 2-4» встановити глуху міжкімнатну перегородку, поділяючи приміщення на два окремих: приміщення передпокою шириною 1,5 м та приміщення площею 7,5 кв.м; між приміщенням організованого передпокою та житловою кімнатою « 2-3» пробити дверний отвір та встановити дверний блок; в організованому приміщенні передпокою пробити отвір, встановити подвійний дверний блок і організувати вхід в квартиру ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_5 право власності на прибудову « а-3 », яка складається з коридору 1-7, площею 4,4 кв.м., кухні 1-8, площею 10,5 кв.м., ванної кімнати 1-9, площею 4,6 кв.м., тамбуру І-ІІ, площею 1,8 кв.м., сарай « К », загальною вартістю всього майна 49 378 грн.

Визначено між сторонами по справі порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за вказаною адресою, загальною площею 594 кв.м., згідно сьомого варіанту висновку додаткової судово-будівельної технічної експертизи №11/14 від 05 червня 2014 року та встановлено постійний та безоплатний сервітут земельної ділянки.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким здійснити поділ спірного домоволодіння відповідно до першого варіанту додаткової судової будівельно-технічної експертизи №36/12 від 07 грудня 2012 року, здійснити поділ присадибної ділянки у відповідності з фактичним користуванням, а двір залишити у їх спільному користуванні.

Вказує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано порядок користування спірним домоволодінням, який склався між сторонами, а обраний судом варіант його поділу порушує права відповідача, як власника ? частини даного майна. Вважає, що ті переобладнання, які суд зобов'язав його зробити, погіршить стан житла та призведуть до значних грошових затрат. Зазначає також, що суд безпідставно визнав спадковим майном гараж « Е », сарай « Ж », літній душ « З », прибудови « а-1 » та « а-2 », так як вони побудовані ним особисто після прийняття спадщини.

Заслухавши пояснення представників ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечує, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи Ковпаківського районного суду м. Суми №1806/7099/12 провадження №2/592/84/13, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 успадкували після смерті матері - ОСОБА_9 в рівних частках ( по 1/2 частини кожний ) житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, жила площа якого 67,0 кв.м., з надвірними будівлями: сарай « Б », вбиральня « В », сарай « Г », погріб « Д », огорожа №1-3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 вересня 1994 року ( т. 1, а.с. 7 ).

Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці, яка була виділена рішенням Сумської міської Ради від 05.07.1957 р. за № 756, площею 594 кв.м.

У відповідності до ч. 2 ст. 1225 ЦК України, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Після прийняття спадщини, між сторонами склався фактичний порядок користування спірним домоволодінням, згідно якого ОСОБА_5, зі своєю сім'єю, займав приміщення І - сіни, пл. 5,6 кв.м., 1-1 - коридор, пл. 8,6 кв.м., 1-2 - ванну кімнату, пл. 11,4 кв.м., 1-4 - житлову кімнату, пл. 18,2 кв.м., 1-6 - кухню, пл. 12,5 кв.м. Таким чином, ОСОБА_5 займав загальної площі спірного домоволодіння 56,3 кв.м., житлової площі - 18,2 кв.м. Відповідач, зі своєю сім'єю, відповідно займав приміщення: 2-1 - кухню, пл. 8,2 кв.м., 2-2 - коридор, пл. 6,0 кв.м., 1-3 - житлову кімнату, пл. 8,1 кв.м., 1-5 - житлову кімнату, пл. 8,3 кв.м., 2-3 - житлову кімнату, пл. 19,4 кв.м., 2-4 - житлову кімнату, пл. 13,0 кв.м. Таким чином, ОСОБА_4 займав загальної площі спірного домоволодіння 63,0 кв.м., жилої площі - 48,8 кв.м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що гараж « Е », сарай « Ж », літній душ « З » та прибудови "а-1" та « а-2 » були самочинно побудовані ще за життя спадкодавців, а прийняті в експлуатацію лише в 2011 році, а тому є спільною частковою власністю сторін по справі, натомість прибудова « а-3 » та сарай « К » побудовані позивачем вже після прийняття спадщини і за власний рахунок, а тому є його власністю. При визначенні порядку розподілу домоволодіння, суд першої інстанції прийшов до висновку, що саме запропонований ОСОБА_5 варіант розподілу не порушує прав жодного із співвласників та буде сприяти чіткому врегулюванню між сторонами питань володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 357 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення: гараж «Е», сарай «Ж», літній душ «З», прибудова «а-1», яка складалася з тамбуру II, пл. 1,8 кв.м., прибудова «а-2», яка складалася з коридору III, пл. 3,8 кв.м. та бані IV, пл. 4,0 кв.м., які були побудовані батьками сторін без дозволів державних органів та не увійшли до спадкового майна.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 05 квітня 2011 року №242 « Про збереження господарських споруд, будівель та прибудов до приватних житлових будинків садибного типу, що були споруджені до 01 січня 2008 року на території міста Суми » вирішено зберегти господарські споруди, будівлі та прибудови до приватних житлових будинків садибного типу, що були споруджені до 01 січня 2008 року на території м. Суми, згідно з додатком, зокрема: прибудова літ. «а3», тамбур літ. «а1», сіні літ. «а2», сараї літ. «К», «Ж», гараж літ. «Е», вбиральня літ. «И», душ літ. «З», переплановані приміщення в будинку 1-6, 1-2.

Співвласники не дійшли згоди щодо розподілу домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги, що гараж « Е », сарай « Ж », літній душ « З » та прибудови « а-1 » та « а-2 », були побудовані особисто ОСОБА_4 після прийняття спадщини за його власні кошти є безпідставними.

Зокрема, ч. 4 ст. 357 ЦК України встановлено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову ( прибудову ) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова ( прибудова ) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що вказане спірне майно було побудоване ОСОБА_4 особисто за власні кошти ним не надано. Зокрема, відсутні платіжні документи на придбання будівельних матеріалів, дозволи на будівництво на ім»я відповідача тощо.

Разом з тим, з технічного паспорту слідує, що гараж « Е », літній душ « З » та сарай « Ж » були побудовані ще за життя спадкодавця - ОСОБА_9 ( т. 1, а.с. 8-10 ).

Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_10 17.03.2011 року, не підтверджують факту будівництва кожним із співвласників споруд та прибудов, зазначених в заяві та права власності на них, і не є правовстановлюючими документами. Заяви виготовлялися з метою узаконення самовільно збудованих споруд та не свідчать беззаперечно про укладення між сторонами договору про порядок володіння та користування спільним майном, а також про його поділ.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 30 квітня 2013 року, на яке посилається ОСОБА_4, факту поділу домоволодіння між власниками та здійснення ними добудов до нього, також не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що гараж « Е », сарай « Ж », літній душ « З », прибудови « а-1 » та « а-2 » були побудовані ще спадкодавцями, а тому підлягають поділу між сторонами.

Що стосується добудови « а-3 » та сараю « К », то відповідач ОСОБА_4, ані в своїй зустрічній позовній заяві та в уточненнях до неї, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував того, що саме ОСОБА_5 після прийняття спадщини, їх добудував. Окрім того, вимог щодо визнання права власності на 1/2 частину вказаної прибудови та сараю ОСОБА_4 заявлено не було.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги і з приводу того, що поділ спірного домоволодіння належить здійснити за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи №36/12 від 07 грудня 2012 року, який, на думку апелянта, є найбільш наближеним до фактичного користування ним та стосовно того, що земельну ділянку належить залишити в спільному користуванні сторін.

Зокрема, за змістом ст.ст. 183, 358, 367, 379-380, 382 ЦК України, поділ жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом ( квартиру ) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток у праві власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13.

За запропонованим ОСОБА_4 порядком розподілом спірного домоволодіння та користування земельною ділянкою основні позиції поділу дотримані не будуть. Зокрема, вказаним варіантом не передбачено окремого входу - виходу для кожного співвласника, сарай « Д » залишаться у їх спільному користуванні, а отже реального поділу на самостійні об'єкти нерухомого майна здійснено не буде, що, в свою чергу, потягне за собою неможливість присвоєння кожному об'єкту поштової адреси.

В першому варіанті висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №36/12, не було враховано гараж « Е », сарай « Ж », літній душ « З » та він був розроблений експертом на випадок визнання рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 05 квітня 2011 року №242 « Про збереження господарських споруд, будівель та прибудов до приватних житлових будинків садибного типу, що були споруджені до 01 січня 2008 року на території міста Суми » нечинним та повернення вказаним спорудам статусу самочинних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо переваг сьомого варіанту розподілу житлового будинку з надвірними будівлями додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05 червня 2014 року №11/14. Ідеальні частки фактично не порушені, так як ОСОБА_5 виділяється 51/100 (508/1000) частка замість 1/2 частки, а ОСОБА_4 виділяється 49/100 (492/1000) частки замість 1/2, що всього на 8/1000 менше від ідеальної частки. Натомість ОСОБА_4 виділяється загальної площі в житловому будинку більше, а ніж його 1/2 частка, а саме: ОСОБА_5 - 50,7 кв.м., а ОСОБА_4 - 64,8 кв.м., що на 7,75 кв.м. більше від ідеальної частки сторін по справі.

Даний варіант поділу домоволодіння надає можливість реально поділити житловий будинок та визначити порядок користування земельною ділянкою таким чином, щоб кожна зі сторін мала відокремлену земельну ділянку з окремими входами-виходами, окрему адреси. З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що між сторонами неодноразово виникали конфліктні ситуації, добровільно вирішити спір щодо домоволодіння неможливо.

Слід зазначити також, що як і під час перебування справи в суді першої інстанції, так і під час перегляду рішення суду в апеляційної інстанції, відповідач був проти переносу сараю « Ж » і саме даний варіант поділу домоволодіння не потребує його переносу.

Посилання ОСОБА_4 на те, що при проведенні переобладнання кімнати 2-4 вказаного в рішенні суду, будуть порушені норми ДБН В 2.2-15-2005 Будинки і споруди « Житлові будинки », є безпідставними. Оскільки при поділі житлового будинку рахується частка кожного із співвласників, а не проживаючих в ньому, і навіть після переобладнання вказаної кімнати у ОСОБА_4 залишиться ще три житлові кімнати, загальною житловою площею 36,3 кв.м, а тому норми ДБН при поділі домоволодіння дотримані.

Окрім того, оскаржуваним рішенням, будь-яких прибудов в бік вулиці, ОСОБА_4 робити не зобов'язано, необхідно лише замінити віконний блок в кімнаті 2-4 на дверний блок та встановити міжкімнатну перегородку.

ОСОБА_4 також не доведеного того, що при проведенні облаштування виходу з будинку в кімнаті 2-4 будуть зруйновані труби водозабезпечення та інші комунікації, а будь-якого будівництва рішення суду взагалі не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності проведення розподілу будинку з надвірними спорудами та встановлення порядку користування земельною ділянкою з встановленням земельного сервітуту у спосіб заявлений ОСОБА_5, так як він не порушує права жодного із співвласників та сприятиме чіткому врегулюванню між ними питань володіння та користування майном.

Разом з тим, обґрунтовуючи варіант №7 розподілу житлового будинку і надвірних будівель та порядку користування земельною ділянкою у розділі ІІ експертизи ( т. 3, а.с. 32-35 ), у розділі ІІІ ( висновку ), експерт припустився описки, вказавши що їм відповідає варіант №6 розподілу будинку в додатку №7 та варіант №5 порядку користування земельною ділянкою в додатку №8. Фактично повинно бути зазначено про варіанти №7 додатки №7 та №8 відповідно.

Аналогічну описку допустив і суд першої інстанції, проте вона не впливає на суть ухваленого рішення та може бути виправлена судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 219 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги і з приводу необхідності перерозподілу судом судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені в повному обсязі, а тому всі понесені ним судові витрати повинні бути стягнуті з ОСОБА_4 Таким чином, підстави для перерозподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Отже, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -