УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2015 року Справа № 876/11436/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці Міндоходів на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення по справі №2а-6536/12/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А:
22.08.2014р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України, яка полягає у затримці виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі №2а-6536/12/1370 в частині поновлення його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що оскільки митним органом постанова суду про його поновлення на роботі фактично виконана 21.05.2014 року, тому просить стягнути з Львівської митниці Міндоходів на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 25.10.2013 року до 22.05.2014 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. частково задоволено заяву. Стягнено з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 25.10.2013 року по 21.05.2014 року в сумі 17 533 грн. 22 коп. з врахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати. В решті вимог відмовити.
Державна митна служба України та Львівська митниця Міндоходів не погодившись з ухвалою суду з підстав неповного з»ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржила її та просить скасувати таку та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування вимог покликається на те, що визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.
Для поновлення на роботі працівника, як і у випадку прийняття на роботу, необхідним документом є трудова книжка. Оскільки, згідно з пп.2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Проте, трудова книжка зберігалась у позивача і він її до відділу персоналу Львівської митниці Міндоходів не надавав.
Відповідно до ст.236 КЗпП України підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено ст.236 КЗпП України, яка передбачає обов'язок власника, у сфері публічно-правових відносин суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
Ст.267 КАС України, в порядку якої звернувся позивач, регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справ і не передбачає стягнення середнього заробітку.
Позивач в судові засідання не з'являвся та відповідного жодного документу. який би підтверджував суму середнього заробітку не надавав. Суд першої інстанції жодних запитів для з'ясування обставин, які безпосередньо впливають на розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не надсилав і не з'ясовував.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 20.06.2012 року №1279-к «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці; поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 22.06.2012 року, стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2012р. по 24.10.2013р. в розмірі 46235,04 грн. Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2874,07 грн. звернуто до негайного виконання.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду про задоволення заяви, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
ст.236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником чи уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта і таке вбачається з матеріалів справи, що позивач виконавчого листа про виконання судового рішення у частині поновлення його на роботі до виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не пред'являв, а також офіційно не доводив до відома Львівської митниці Міндоходів свого наміру приступити до виконання посадових обов'язків на реалізацію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року, що стверджується і його заявою від 22.08.2014р. З наявної у справі копії заяви вбачається, що позивач 21.05.14р. звернувся до Львівської митниці про допуск його до виконання обов»язків, на підставі постанови суду від 24.10.2013р. (а.с.28)
Згідно з п.2 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
П.15 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття публічної служби, якою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Питання юрисдикції вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин визначено ч.2 ст.21 КАС України, якою передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Положенням ч.1 ст.15 ЦПК України, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.
Крім того, бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду не відноситься до сфери управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, його відповідальність у цих правовідносинах передбачена Законом України «Про виконавче провадження», а тому спірні правовідносини у даній справі не носять публічно-правовий характер.
Отже, з урахуванням положень статті 15 ЦПК та п.2 ч.2 ст.17, ч.2 ст.21 КАС України даний спір про стягнення середнього заробітку за незаконним звільненням позивача, якого було поновлено на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке сталося з вини посадової особи суб'єкта владних повноважень, розглядаються у порядку цивільного судочинства, так як вимоги про стягнення середнього заробітку не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Така ж позиція висловлена в практиці Вищого адміністративного суду (справа № К-23636/10).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства та підлягає скасуванню.
За правилами ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовуються, а позовна заява залишається без розгляду або закривається провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Разом з тим, колегія суддів обумовлює і ту обставину, що судом першої інстанції неправильно названо оскаржуваний процесуальний документ - «ухвала», замість «постанова».
Керуючись ст.ст.160, 195 - 197, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, 206, 254, ч.9, 10 ст.267 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці Міндоходів - задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення по справі №2а-6536/12/1370 - скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: О.І.Мікула
А.Р.Курилець