ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 876/1435/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

6 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТОВ «Агротехніка») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005911503 від 21 травня 2013 року та №0009321503 від 16 липня 2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 року та № 0009321503 від 16 липня 2013 року.

З таким судовим рішенням не погодилася Луцька ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову. В якості обґрунтування апелянт зазначив, що перевіркою правильності визначення заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за січень 2013 року встановлено, що ТОВ «Агротехніка» до податкового кредиту у січні 2013 року включило отримані від ФОП ОСОБА_1 податкові накладні на поставку соняшника, які були виписані у вересні 2012 року на загальну суму 686 488 грн. та у жовтні 2012 року на загальну суму 181 434 грн. Проте, згідно інформації наявної в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України у ТОВ «Агротехніка» виявлено розбіжності по податковому кредиту у вересні 2012 року на 686 488 грн. та у жовтні 2012 року на 181 434 грн., які виникли в результаті того, що 26.11.2012 року контрагент позивача зменшила податкові зобов'язання по вищевказаних операціях. Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України у Товариства встановлено розбіжності у податковій звітності за січень 2013 року по взаємовідносинах з ПП «Євромаш», а саме - завищено податковий кредит на 136 344 грн., оскільки ПП «Євромаш» не декларувало податкові зобов'язання в сумі 136 344 грн. у своїй податковій звітності за січень 2013 року. Згідно інформаційних баз даних встановлено, що ПП «Євромаш» відсутнє за місцем реєстрації, з січня 2012 року приватне підприємство не подає до податкового органу звітності з податку на додану вартість, у зв'язку з чим 16.11.2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, а тому ТОВ «Агротехніка» безпідставно сформувало по даному постачальнику у січні 2013 року податковий кредит в сумі 136344 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Агротехніка» помилково віднесено до податкового кредиту січня 2013 року суми в розмірі 126 грн. згідно розрахунку коригування до податкової накладної від 23.11.2012 року № 967 по ТОВ «Метал Холдинг Львів». Таким чином, апелянт вважає правомірним зменшення суми заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість в розмірі 938 516 грн. та зменшення на 65 876 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників у справі, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агротехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2013 року.

Згідно акту №2527/15.3/21750952 від 24.04.2013 року TOB «Агротехніка» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ПП «Євромаш».

Так, в ході перевірки встановлено, що TOB «Агротехніка» до податкового кредиту січня 2013 року включило контрагента ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 5 207 527,06 грн., в т.ч. ПДВ - 867 921,18 грн. по податкових накладних виписаних: у вересні 2012 року в т.ч. ПДВ - 686 487,67 грн., у жовтні 2012 року в т.ч. ПДВ - 181 433, 50 грн. Контрагентом у зазначених періодах було поставлено на TOB «Агротехніка» соняшник, який використовується для виробництва олії соняшникової та пелетів з лузги соняшника.

Вищевказані податкові накладні виписані у вересні 2012 року на загальну суму 686 487,67 грн. були попередньо включені до податкового кредиту вересня 2012 року та поданим уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у листопаді 2012 року самостійно зняті платником з податкового кредиту відповідного звітного періоду. Вищевказані податкові накладні виписані у жовтні 2012 року на загальну суму 181 433,50 грн. були попередньо включені до податкового кредиту жовтня 2012 року та поданим уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у листопаді 2012 року самостійно зняті платником з податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що у TOB «Агротехніка» з контрагентом ФОП ОСОБА_1 наявні розбіжності по завищенню податкового кредиту у вересні 2012 року на загальну суму 686 487,68 грн. та у жовтні 2012 року на загальну суму 181 433,50 грн. Вказані розбіжності виникли у зв'язку із тим, що контрагентом ФОП ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань за вересень 2012 року в розмірі 686 487,68 грн. та за жовтень 2012 року в розмірі 181 433,50 грн. самостійно зняті у відповідних періодах.

Враховуючи вищевикладене, Луцька ОДПІ дійшла висновку, що TOB «Агротехніка» у січні 2013 року не мало права на податковий кредит сформований по контрагенту ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 867 921,18 грн..

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту січня 2013 року включено 136 344,11 грн. на підставі накладних, виписаних контрагентом ПП «Євромаш». За результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності TOB «Агротехніка», а саме: завищення податкового кредиту по контрагенту ПП «Євромаш» за січень 2013 року в сумі 136 344,11 грн.. Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що ПП «Євромаш» не задекларовано суму податкових зобов'язань в розмірі 136 344,11 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді. Також встановлено, що платник розпочинаючи із січня 2012 року не подає звітності з податку на додану вартість та станом на 16.11.2012 року свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, у зв'язку із неподанням декларацій з податку на додану вартість. Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що TOB «Агротехніка» у січні 2013 року не мало права на податковий кредит сформований по контрагенту ПП «Євромаш» на загальну суму 136 344,11 грн..

Також перевіркою встановлено, що до податкового кредиту січня 2013 року позивачем безпідставно включено 126 гривень податку на додану вартість - розрахунок коригування до податкової накладної від 23 листопада 2012 року №967 по ТОВ «Метал Холдінг Львів» у сторону зменшення податку на додану вартість у зв'язку з поверненням коштів на поставку товару. Це коригування у податковому кредиті січня 2013 року товариством помилково проведено у сторону збільшення.

У зв'язку з чим, в акті перевірки №2527/15.3/21750952 від 24.04.2013 року Луцькою ОДПІ зроблено висновок про порушення TOB «Агротехніка» п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 та абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого TOB «Агротехніка» завищено суму податкового кредиту за січень 2013 року на загальну суму 1 004 392 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2013 року на 1 004 392 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої на рахунок платника у банку у січні 2013 року в сумі 938 516 грн..

На підставі акту перевірки, Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0005911503 від 21.05.2013 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 938 516 грн. та застосовано штрафні-фінансові санкції в розмірі 469 258 грн. та № 0005921503 від 21.05.2013 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 506 588 грн..

23 травня 2013 року вищезазначені податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ були оскаржені до ДПС у Волинській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №728/10/10.2-06 від 11.07.2013 року скарга позивача була задоволена частково, а саме: податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.05.2013 р. №0005911503 про зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року на 938 516 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 469 258 грн. залишено без змін; податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21.05.2013 року №0005921503 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 506 588 грн. скасовано повністю та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0009321503 від 16.07.2013 року, яким TOB «Агротехніка» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 65 876 грн..

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

20 лютого 2013 року позивачем подано до Луцької ОДПІ податкову декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року, у якій визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) в сумі 37 687 грн. та заявлено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок платника в банку в сумі 938 516 грн..

Судом встановлено, що 10 вересня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та TOB «Агротехніка» (покупець) укладено договір поставки №КВ-В3-1-2-473, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшникове в кількості сто тон +/- 5% по заліковій вазі за ціною однієї тони 4 300 грн., з яких ПДВ складає 71,666 грн. загальна вартість товару становить 4300 000 грн., з яких ПДВ складає 71 666, 67 грн..

Згідно додаткової угоди №1 від 14 вересня 2012 року до договору №КВ-В3-1-2-473 від 10 вересня 2012 року постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшникове в кількості 1000 тонн за ціною 4350 грн. з ПДВ з терміном постановки до 31 жовтня 2012 року.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 18.09.2012 року до договору №КВ-В3-1-2-473 від 10 вересня 2012 року постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшникове: в кількості 100 тонн за ціною однієї тонни 4300 грн. з ПДВ, в кількості 1000 тонн за ціною однієї тонни 4350 грн. з ПДВ, в кількості 500 тонн за ціною однієї тонни 4700 грн. з ПДВ. Загальна вартість товару становить 6700430 грн. в тому числі ПДВ. Термін поставки до 31 жовтня 2012 року.

На виконання умов даного договору поставки позивачем у вересні-жовтні 2012 року придбано у ФОП ОСОБА_1 товар - соняшник, який використовується для виробництва олії соняшникової та пелетів з лузги соняшника на загальну суму 5 207 527,06 грн., в тому числі ПДВ 867 921,18 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях з ФОП ОСОБА_1, що також підтверджується виписаними TOB «Агротехніка» платіжними дорученнями за період з вересня по жовтень 2012 року та випискою з банка по особовому рахунку.

З наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, документально підтверджується перевезення товару соняшника від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до TOB «Агротехніка».

В подальшому на підставі отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 867921,18 грн. та відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2012 року між ПП «Євромаш» (продавець) та TOB «Агротехніка» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №14/1-2012 за умовами якого, продавець зобов'язується в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за макуху соєву в кількості, за якістю та за цінами вказаними у специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною Договору (а.с. 78-80).

На виконання умов даного договору купівлі-продажу №14/1-2012 від 14.08.2012 року, ПП «Євромаш» було передано, а TOB «Агротехніка» було прийнято товар жмих згідно видаткових та податкових накладних на загальну суму 818 065,50 грн., в тому числі ПДВ 136 344, 11 грн..

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях з ПП «Євромаш».

TOB «Агротехніка» на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Євромаш» включило суми податку на додану вартість в розмірі 136 344,11 грн. до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість в січні 2013 року.

Таким чином, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товару відбулися, товар використано в межах господарської діяльності TOB «Агротехніка».

Надані первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, підтверджено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, нормам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про завищення позивачем податкового кредиту та розміру відшкодування через недекларування контрагентами позивача податкових зобов'язань.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності платника податків.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється також тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Тобто негативні наслідки, які виникають при недекларуванні зобов'язань перед бюджетом чи будь-яких інших порушень з боку постачальника, жодним чином не можуть впливати на добросовісного платника податків, який фіксує факти здійснення всіх господарських операцій у належно оформлених первинних документах.

ПП «Євромаш» та ФОП ОСОБА_1 на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, були платниками податку на додану вартість, що давало їм право виписувати податкові накладні, а покупцям - відносити сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

А тому, зважаючи на встановлений судом, реальний характер проведених операцій між TOB «Агротехніка» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ПП «Євромаш», можливі порушення вищезазначеними контрагентами ТОВ «Агротехніка» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення товариства як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 71 Рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Разом з тим, скасувавши податкове повідомлення - рішення №0005911503 від 21.05.2013 року в повному обсязі, суд не врахував, що перевіркою встановлено також безпідставне включення позивачем до податкового кредиту січня 2013 року розрахунок коригування до податкової накладної №967 від 23 листопада 2012 року, виписаної ТОВ «Метал Холдінг Львів» в сторону зменшення податку на додану вартість на 126 гривень у зв'язку з поверненням коштів на поставку товару. Це коригування у податковому кредиті січня 2013 року товариством помилково проведено в сторону збільшення, чим завищено податковий кредит у звітному періоді на 126 грн..

Цей факт не оспорюється і позивачем.

Тому податкове повідомлення-рішення №0005911503 від 21.05.2013 року в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 126 гривень та нарахуванн штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63 гривні є законним.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року по справі № 803/1898/13-а скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005911503 від 21 травня 2013 року в частині зменшення заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 938390 (дев'ятсот тридцять вісім тисяч триста дев'яносто) гривень основного платежу та 469195 (чотириста шістдесят девять тисяч сто дев'яносто п'ять) гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009321503 від 16 липня 2013 року.

У решті позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (21750952, місто Луцьк, вулиця Єршова, 11) документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст виготовлено та підписано 22 січня 2015 року.