Справа № 344/12079/14-ц

Провадження № 22-ц/779/129/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2,

позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_2 позов про стягнення аліментів на утримання дітей. Позовні вимоги мотивувала тим, що після розірвання шлюбу у квітні 2014 року, відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання їх неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Посилаючись на те, що відповідач має можливість утримувати дітей, оскільки займається підприємницькою діяльністю, ОСОБА_3 просила стягувати з нього на утримання дітей по 700 грн щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700 грн щомісячно та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 600 грн щомісячно до досягнення ними повноліття. Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3, оскільки остання заявляла вимогу про стягнення з нього аліментів у розмірі 700 грн на обох дітей, а не на кожну дитину окремо. Також відповідач зазначає, що суд при постановленні рішення не врахував того, що він не має змоги сплачувати щомісячно 1300 грн аліментів, так як за період з січня по вересень 2014 року у нього не було жодного доходу, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Івано-Франківську від 12.12.2014 року. Крім того, судом не було прийнято до уваги стан його здоров'я, який не дозволяє йому фізично важко працювати. Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів у розмірі 700 грн щомісячно на обох дітей у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Додатково зазначив, що на даний момент його вид підприємницької діяльності, а саме встановлення систем опалення, не приносить достатнього заробітку, якого б вистачило на повноцінне утримання дітей та забезпечення власних потреб. Повідомив суду, що він займається пошуками іншої роботи. Зазначив також, що має захворювання, однак інвалідність йому не встановлена. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просить задовольнити його апеляційну скаргу, визначити йому сплату аліментів у розмірі 700 грн щомісячно на обох дітей.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала та зазначила, що вона не має можливості самостійно утримувати дітей, оскільки не має постійної роботи, а доходи отримує від надання перукарських послуг, розмір яких в місяць становить орієнтовно 1000 грн. Зазначила, що їй відомо про розмір заробітку відповідача, який, на її думку є достатнім для надання ним утримання дітям. Зауважила, що ОСОБА_2 раніше не скаржився на наявність у нього захворювання. Також вказала, що діти часто хворіють, а тому їй необхідно додатково витрачати кошти на їх лікування. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його в силі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому суд з урахуванням відсутності будь-яких доказів про матеріальне становище та стан здоров'я ОСОБА_2, прийшов до висновку, що відповідач є працездатною особою молодого віку, а тому повинен утримувати дітей матеріально. З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать копії свідоцтв про народження, а тому згідно ст. 180 СК України, вони зобов'язані утримувати їх до досягнення повноліття (а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів зауважує, що судом було враховано обставини, зазначені в ст.182 СК України, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; те, що відповідач є працездатною особою молодого віку, відсутність у нього на утриманні інших утриманців та правильно визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн на утримання сина ОСОБА_5 та 600 грн на утримання доньки ОСОБА_4. При цьому, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції розмір аліментів було визначено з урахуванням прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, передбаченого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який становить, зокрема для дітей віком до 6 років - 1032 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років - 1286 грн.

Доводи апелянта про те, що його матеріальний стан не дозволяє йому сплачувати встановлену судом суму аліментів, так як він не мав доходу від підприємницької діяльності за період січень-вересень 2014 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки він є працездатною особою молодого віку, зобов'язаний працювати та утримувати своїх малолітніх дітей.

Твердження апелянта про те, що поставлений йому діагноз не дає змоги фізично працювати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач не визнаний інвалідом по стану здоров'я, а тому він має можливість знайти роботу, яку він спроможний виконувати.

Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки як зі змісту позовної заяви, так і з пояснень в судовому засіданні позивача вбачається, що вона просила стягувати саме по 700 грн на кожну дитину.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даній справі ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313, 314, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко