У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 6 листопада 2014 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсними положень кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) оскаржив у апеляційному порядку ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 6 листопада 2014 року, якою застосовано заходи забезпечення позову ОСОБА_3 до Банку про визнання недійсними положень кредитного договору шляхом зобов'язання Банку припинити нарахування відсотків за кредитним договором від 24.09.2008 року.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали місцевого суду та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та його представника, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника Банку - Дурдинець Р.Ю., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Зі змісту ст. 151 ЦПК України випливає, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, на будь-якій стадії розгляду справи, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У ст. 152 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, а ст. 153 ЦПК України регламентовано порядок розгляду заяв про забезпечення позову і порядок виконання ухвал про забезпечення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи встановлено що між ОСОБА_3 та Банком існує спір про визнання недійсними положення кредитного договору від 24.09.2008 року, яким передбачено сплату Банку винагороди за резервування ресурсів у розмірі 6,6% річних.

Згідно абз. 3 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводить посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Вжите як захід забезпечення позову припинення нарахування відсотків за кредитним договором від 24.09.2008 року не відповідає позовним вимогам ОСОБА_3, оскільки відсотки за користування кредитом та винагорода Банку за резервування ресурсів не є тотожними поняттями.

При цьому місцевий суд, допускаючи таке забезпечення позову, не навів мотивів, із яких він дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Припинивши нарахування відсотків за кредитним договором від 24.09.2008 року, суд фактично вирішив по суті зовсім інший спір, зокрема щодо усіх відсотків передбачених кредитним договором, щодо яких позивач позовні вимоги не пред'являв.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув, тому ухвалу про забезпечення позову визнати законною не можна.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням виниклих правовідносин між сторонами, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого позитивно прийнятого рішення за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсними положень кредитного договору - немає, а клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

За таких обставин ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 6 листопада 2014 року скасувати.

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: