АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1122/15 Справа № 2-1075/11 Головуючий у 1 й інстанції - Сорока О.В. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2014 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Новомосковського МРУЮ Солошенко О.О. при вирішенні його заяви про закриття виконавчого провадження; зобов'язати державного виконавця закінчити зведене виконавче провадження № 30961215 по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості, повернути виконавчі листи Новомосковському міськрайонному суду, зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника, зняти з розшуку майно боржника, скасувати акти опису та арешту майна боржника, скасувати заборону здійснення відчуження майна боржника, повернути боржнику майно, передане державним виконавцем на зберігання іншим особам.

В обґрунтування скарги посилався на те, що передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» строк здійснення виконавчого провадження сплинув, а тому державний виконавець неправомірно здійснює виконавчі дії (а.с. 1-2).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2014 року у задоволенні скарги було відмовлено (а.с.42-44).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нової про задоволення скарги в повному обсязі (а.с. 46-49).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 18 січня 2012 року в провадженні ВДВС Новомосковського МРУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 30961215 з примусового виконання рішень Новомосковського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості на загальну суму 229795,66 грн. (а.с. 16-19).

Останнє приєднання виконавчого документу відбулося 26 вересня 2012 року (а.с. 33).

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

З огляду на викладене, виконавчі документи, видані на підставі рішень судів та інших органів (посадових осіб), можуть перебувати на виконанні в органах державної виконавчої служби по рішеннях немайнового характеру два місяці, а по інших рішеннях - шість місяців, та до цього терміну додається час, на який виконавче провадження було зупинено, час, на який виконавчі дії відкладалися, та час, протягом якого проводилась реалізація арештованого майна боржника.

Таким чином, суд першої інстанції, давши належну оцінку цим обставинам та виходячи із аналізу норм ст.ст. 30 та 49 Закону України «Про виконавче провадження», прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог, що містяться у скарзі ОСОБА_2

Крім того, заявник безпідставно ототожнює поняття строку для здійснення виконання та строку закінчення виконання виконавчого провадження.

Визначена п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» підстава для закінчення виконавчого провадження у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, стосується випадків, коли він визначений безпосередньо у виконавчому документі або пов'язаний із настанням певної події, після яких проведення стягнення неможливо (досягнення дитиною повноліття, закінчення відпустки по догляду за дитиною, припинення інвалідності або знаходження на утриманні, завершення навчання повнолітнього у вищому навчальному закладі чи досягнення ним віку 23 років тощо).

В даному випадку проводяться виконавчі дії за виконавчим документом про стягнення боргу і виконавче провадження за даним видом стягнення не може бути закінчено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду, постановлену з додержанням вимог матеріального та процесуального права, залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 311,312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді