2-6142/14
760/20065/14-ц
СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі судді Кицюк В.С.,
за участю секретаря Грінченко Є.С.,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -
В С Т А Н О В И В :
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (далі - ПАТ «ІНТЕР-ПОЛІС») звернулося до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, мотивуючи свої вимоги наступним.
04.07.2014 приблизно о 18.00 годині на пр. Московському, 8 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, під керуванням ОСОБА_9, «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 під його керуванням, «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_10, «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_11
01.08.2014 постановою Святошинського районного суду м. Києва Гончарука Ю.А. було визнано винним у вищезазначеній ДТП.
З розширеної довідки №9407864 про ДТП та полісу №АС/9100813 вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4, яким є відповідач, застрахована позивачем.
Позивач вважає, що у зв'язку з несплатою відповідачем страхового платежу та ненаданню звіту про оформлення полісу, укладений між сторонами договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має бути визнаний недійсним відповідно до ст.ст. 983, 988 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та треті особи, кожний окремо, проти задоволення позову заперечували.
Відповідач в судовому засіданні показав суду, що 29.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підтвердження факту укладення даного договору відповідачу було видано поліс № АС/9100813, де страховиком зазначений позивач, страхувальником - відповідач, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4. Відповідач наголошував на тому, що страховий платіж був сплачений нею в розмірі 816,48 грн. у день укладення договору, про що міститься посилання в самому полісі. Строк дії договору - з 30.06.2014 року по 29.06.2015 року. З огляду на зазначене відповідач вважає, що підстав для визнання вказаного договору недійсним немає. Відповідач виконав умови договору вчасно, сплативши на користь позивача страховий платіж, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Третя особа та представник третьої особи проти задоволення позову заперечили. Зазначили, що відповідач надав суду докази, які свідчать про безпідставність позовних вимог позивача, у зв'язку з чим просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
01.08.2014 постановою Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_11 було визнано винним у тому, що 04.07.2014 приблизно о 18.00 годині останній, керуючи автомобілем марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4, на пр. Московському в м. Києві порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілями «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1, «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2, «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_3, та його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.5)
При цьому, згідно розширеної довідки ДАІ №9407864 автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4, належить відповідачу, що не заперечується сторонами по справі. Крім того, з довідки також вбачається, що у ОСОБА_11 на момент ДТП був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9100813 терміном дії до 29.06.2015 року, виданий ПАТ «ІНТЕР-ПОЛІС» (а.с.7-8)
Також судом встановлено, що між сторонами - ПАТ «ІНТЕР-ПОЛІС» як страховиком та ОСОБА_3 як страхувальником 29 червня 2014 року було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується наданою суду копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9100813. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_4. Вказаний поліс містить підписи страхувальника, підпис уповноваженої особи страховика та печатку страховика. Строк його дії до 29.06.2015 року. Інших договорів страхування відповідачем не укладалося (а.с.4)
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно зі ст. 998 ЦК України визначено, що договір страхування визнається судом недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку; об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 3, ст. 6, ст. 227, ст.ст. 627-629 ЦК України, в Україні гарантується право свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, відносини між сторонами у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання.
Статтею 11 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що саме страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Статтею 17 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно п.п. 2.1.3 п. 2.1 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний дотримуватися такого: посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).
Як вбачається із копії зазначеного полісу, остання була посвідчена самим представником позивача ОСОБА_12 з відміткою «Згідно з оригіналом» під час направлення позовної заяви із додатками до суду, відтак сумніватися в існуванні такого полісу у суду підстав немає. Як зазначалося судом вище останній містить підписи страхувальника, що спростовує доводи представника позивача про те, що в полісі немає підпису страхувальника, підпис уповноваженої особи страховика та печатку страховика, також зазначено строк його дії до 29.06.2015 року.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, ПАТ «ІНТЕР-ПОЛІС» не було надано суду належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачених ст. ст. 203, 215, 998 ЦК України.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відтак, навіть саме лише невиконання страхувальником зобов'язання по внесенню страхового платежу не може бути підставою для визнання недійсним договору страхування.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, так як його зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України, а також іншим актам цивільного законодавства, зокрема Законам України «Про страхування», «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сторони правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними і відповідало їх внутрішній волі, договір було укладено у формі встановленої законом, правочин був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлено договором, а відповідно до положень чинного законодавства, на чому акцентує увагу представник позивача як на підставу своїх вимог, саме невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання угоди недійсною.
З огляду на наведене, суд підстав для задоволення позову не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 15, 60, 62, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215, 216, 983, 998 ЦК України, Законами України «Про страхування», «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.С. Кицюк