ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

У Х В А Л А

      

21.01.2015                                                                                                      Справа № 904/5857/14   

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач)

суддів:  Величко Н.Л., Подобєд І.М.

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Дніпродзержинської міської Ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі   № 904/5857/14

за позовом Дніпродзержинської міської Ради Дніпропетровської області,                                         м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл", м. Донецьк

про стягнення 41 514,75 грн.

                                                                                      ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року                                 ( Головуючий суддя Ніколенко М.О., судді Колісник І.І., Мартинюк С.В.) в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з даним рішенням Дніпродзержинська міська Рада звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду  дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Частиною 3 статті 94 ГПК України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору по справі.

 Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2.15 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому, оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

 В той же час, Дніпродзержинською міською Радою до апеляційної скарги не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за перегляд в апеляційному порядку вищезгаданого рішення господарського суду.

 В додатках до апеляційної скарги відсутні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не розповсюджується на скаржника як такого.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Також, згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований   статтею 53 ГПК України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом поважною і відновити пропущений строк.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання позивача про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними (ухвала ВГСУ від 19 березня 2014 року по справі   №5023/1146/12).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області винесено 17.12.2014р., оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.12.2014р.

Таким чином, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 1084-р «Про перенесення робочих днів у 2015 році», яким у 2015 році для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочий день з п’ятниці 2 січня перенесено на суботу 17 січня, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 05.01.2015 року, тоді як фактично позивач звернувся з апеляційною скаргою до місцевого господарського суду лише 12.01.2015 року згідно зі штемпелем на поштовому конверті та на опису вкладення у цінний лист, що підтверджував надсилання копії апеляційної скарги з додатками відповідачу. Тобто апелянт пропустив визначений ч. 1 ст. 93 ГПК України десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області.

З клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку скаржник не звертався, що підтверджується змістом апеляційної скарги.

Також відсутня окрема заява про відновлення строку.            

   Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги без розгляду.

Водночас, слід зауважити, що, згідно ч.4 ст.97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного та керуючись ст.86, п.3, п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

   Апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської Ради Дніпропетровської області,                        м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі   № 904/5857/14 повернути скаржнику без розгляду.

        Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Додаток: (скаржнику) апеляційна скарга  №б/н  з додатками на 7  аркушах.

 

Головуючий суддя                                                                                О.Г. Іванов

Суддя                                                                                                       Н.Л. Величко

       

        Суддя                                                                                                        І.М. Подобєд