Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Леска В.В., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: ПАТ КБ «Приватбанк», відділ ДВС Берегівського районного управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту та стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», далі - Банк) звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 06.03.2007 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/4036/74/31781.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 26 856 доларів США (далі: $) на споживчі потреби, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 13,25% річних та повернути кредит до 05.03.2027 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 06.03.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 24.04.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 490 891,38 грн. (61 415,16 $ за курсом НБУ на цю дату 7,9930), з яких: - заборгованість за кредитом становить 218178,37 грн.; - заборгованість за відсотками 70 293,72 грн.; - пеня 202 419,29 грн.

В процесі розгляду справи виявилося, що постановою заступника начальника відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції від 10.04.2013 року на все майно ОСОБА_3 накладено арешт в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 701/2853/12, виданого 18.02.2013 року Берегівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 41226,50 грн.

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та змінивши позовні вимоги, позивач остаточно просив постановити рішення, яким: 1) зняти арешт з іпотечного майна, що накладений державним виконавцем постановою від 10.04.2013 року; 2) стягнути достроково заборгованість за кредитним договором в розмірі 490 891,38 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки заставною вартістю 276 819 грн., який належить ОСОБА_3 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Виноградівського районного суду від 16.10.2013 року позов задоволено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Банку.

Зокрема, апелянт оспорює визначений судом розмір заборгованості, а також визначену вартість для реалізації спірного житлового будинку.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів та представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення представника апелянта про причини неявки в судове засідання колегією визнані не поважними.

Заслухавши представника Банку - Артимича М.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Тому апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 у частині вирішення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеного розміру заборгованості та вартості предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 06.03.2007 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/4036/74/31781.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі $26856 на споживчі потреби, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 13,25% річних та повернути кредит до 05.03.2027 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 06.03.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 24.04.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 490 891,38 грн. ($61 415,16 за курсом НБУ на цю дату 7,9930), з яких: - заборгованість за кредитом становить 218178,37 грн.; - заборгованість за відсотками 70 293,72 грн.; - пеня 202 419,29 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 898-1Y у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону № 898-1Y звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки встановлено неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором висновок суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки є правильним.

Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував положення п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", не зазначив у резолютивній частині рішення складові частини заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; не визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації; не зазначив, що стартова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації. Також суд першої інстанції при постановленні рішення не звернув уваги на те, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нарахована Банком пеня за кредитним договором в розмірі 202 419,29 грн. за період з 25.04.2010 року по 24.04.2013 року значно перевищує розмір збитків, яких зазнав позикодавець в результаті неналежного виконання позичальником свого зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 551 ч. 3 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства, якими є справедливість та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) судова колегія вважає за можливе, зменшити розмір пені до 50 000 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні з викладом абзаців першого-третього резолютивної частини рішення в новій редакції.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 16 жовтня 2013 року в частині вирішення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та судових витрат змінити, виклавши абзац перший-третій в такій редакції.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 014/4036/74/31781 від 06.03.2007 року в розмірі 338 472,09 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 218178,37 грн.; - заборгованість за відсотками 70 293,72 грн.; - пеня 50 000 грн., звернути стягнення на переданий в іпотеку належний ОСОБА_3 житловий будинок під літерою «А» загальною площею 243,8 кв.м. та вбиральню під літерою «Б», що знаходяться по АДРЕСА_1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по 1692,36 грн. з кожного витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: