Номер провадження: 22-ц/785/565/15

Головуючий у першій інстанції Лебединський С.Й.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 22.09.2014р.,-

в с т а н о в и л а :

18.09.2012р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 23.06.2009р. його батько ОСОБА_4 склав на його,позивача,користь заповіт,яким заповідав все свої майно свому сину - позивачу по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер.

Звернувшись до нотаріуса з питання оформлення прав спадкоємця,позивач дізнався про те,що 20.03.2012р. його батько заповідав все свої майно дружині - ОСОБА_3,яка є матір*ю позивача.

Стверджуючи,що батько зловживав спиртними напоями,останні місяці знаходився під впливом лікарських препаратів,не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними,позивач просив визнати заповіт від 20.03.2012р. недійсним.

Відповідач проти позову заперечувала,наполягаючи на тому,що заповіт відповідав дійсній волі померлого ОСОБА_4

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 22.09.2014р. позов задоволений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлено,що позивач є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( відповідач по справі).

За життя 23.06.2009 р. ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, у тому числі нежитлову будівлю - авто будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, а також все те, на що він за законом буде мати право заповідав свому сину - ОСОБА_2,позивачу по справі.

24.05. 2011 р. ОСОБА_4 видав довіреність, якою уповноважив свого сина ОСОБА_2 представляти його інтереси з питань, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності,яка посвідчена приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу ОСОБА_5

20.03.2012 р. ОСОБА_4 залишив заповіт, за яким усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що за законом має право ,він заповідав ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Перевіряючи доводи позивача щодо недійсності заповіту на користь ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст.225 ЦК України, 25.12.2013р. суд призначив посмертну комплексну судову психолого-психологичну експертизу.

Згідно акту №184 від 16.04.2014 р. експертна комісія дійшла до висновку, що склад відображених у медичній документації нозологічних форм захворювання, визначали у померлого ОСОБА_4 на час укладення ним 20.03.2012 р. заповіту відмічених психічних розладів з кваліфікуючими ознаками психоорганічного синдрому на фоні інтоксикаційного синдрому, в наслідок хронічного алкоголізму 3-ї стадії, алкогольного цирозу печінки, атеросклерозу сосудів головного мозку у виді стійкого когнітивного порушення з емоційною нестійкістю та втратою критичних та прогностичних функцій, що абсолютно виключає можливість до вільного волевиявлення особи, її спосібність визначати, організовувати, усвідомлювати свої дії та їхні правові наслідки, на час вчинення правової дії. Згідно діючому міжнародному діагностичному стандарту по МКБ-10 актуальний юридичний релевантний стан ОСОБА_4 слід розцінювати як розлад психіки і поведінки, в наслідок вживання психоактивних речовин (алкоголь), кінцева (третя) стадія залежності, з стійким емоційно вольовими порушеннями у виді стійкого, вираженого психоорганічного синдрому, інтоксикаційного ґенезу (Р 10.741 по МКБ -10),що абсолютно позбавляло ОСОБА_4 спосібності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними у момент укладення заповіту від 20.03.2012 р.

Експертний висновок був складений на підставі аналізу медичної документації та дослідження свідчень свідків ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12,які були допитані судом.

Згідно ч.І ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Докази,досліджені судом,свідчать про доведеність позовних вимог ОСОБА_2 та обґрунтований висновок про задоволення позову на підставі ч.1 ст.225 ЦК України.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції,ОСОБА_3 стверджувала,що висновок експертної комісії не відповідає дійсності та заявила клопотання про призначення повторної посмертної комплексної судової психолого-психологичної

експертизи,в зв*язку з чим судовою колегією їй був наданий час для підготування питань,які апелянт бажала поставити перед експертною комісією.

Однак в засіданні судової колегії 20.01.2015р. ОСОБА_3 відмовилась від свого клопотання і просила ухвалити законне рішення по матеріалам справи.

Судова колегія вважає,що апелянт не спростувала висновки повторної посмертної комплексної судової психолого-психологичної експертизи та свідчень свідків,допитаних судом,та не довела необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та незаконність рішення суду,яке вона оскаржила.

Судова колегія вважає,що суд повно дослідив обставини справи,правильно застосував норми матеріального права,не допустив порушень процесуального законодавства,тому підстав для скасування рішення немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду,тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.1,308 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Березівського районного суду Одеської області від 22.09.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

В.Д.Коротков