Справа № 462/7924/14 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.
Провадження № 22-ц/783/1136/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 59
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Львівелектромаш", Публічного акціонерного товариства "Інвестиційна фінансова компанія "Арт-капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді", Global Financial Technology Ltd, Energy Technologies Corp. про визнання правочинів недійсними, повернення майна з чужого незаконного володіння,-
в с т а н о в и л а :
ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Львівелектромаш", Публічного акціонерного товариства "Інвестиційна фінансова компанія "Арт-капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Капітал Кастоді", Global Financial Technology Ltd, Energy Technologies Corp. про визнання правочинів недійсними, повернення майна з чужого незаконного володіння. Роз'яснено позивачу його право на звернення до господарського суду для вирішення даної справи в порядку господарського судочинства.
Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні були порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджені всі обставини справи в їх сукупності. Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що даний спір пов'язаний із здійсненням корпоративних прав та у зв'язку з цим підвідомчий господарському суду. Зазначає, що ніколи не була суб'єктом підприємницької діяльності і правочини укладала як фізична особа. Також, зазначає, що корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. А відносини, пов'язані з обігом акцій до корпоративних не належать. Тобто, спори, зокрема про визнання права власності на акції та про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.
В судове засідання окрім представника позивача решта осіб (їх представників) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), оскільки особи, що беруть участь у справі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин неявки представників відповідачів чи позивача суду представлено не було, зважаючи на ч. 2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Суддя суду першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження, посилаючись на ст.ст. 3, 122 ч.2 п.1 ЦПК України та ст. 12 ч.1 п.4 ГПК України, виходив з того, що спір між сторонами стосується внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, оскільки позивач просить провести безумовну депозитарну операцію списання та зарахування цінних паперів. Та беручи до уваги, що спір між сторонами, на думку суду, пов'язаний із здійсненням ними корпоративних прав, вважав, що такий підвідомчий господарському суду, а не місцевому загальної юрисдикції.
Колегія суддів вважає, що такі висновки обставинам справи та вимогам закону не відповідають.
Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом як фізична особа та у такому просить визнати незаконним відчуження нею (шляхом укладення правочину, договору купівлі-продажу) 693001 штук іменних акцій ПАТ "Львівелектромаш", номінальною вартістю 173250,25 грн. на користь Energy Technologies Corp.; визнати незаконним відчуження Energy Technologies Corp. 693001 штук іменних акцій ПАТ "Львівелектромаш" номінальною вартістю 173250,25 грн. на користь Global Financial Technology Ltd (шляхом укладення правочину, договору купівлі-продажу); витребувати майно (а саме згадану кількість акцій) з чужого незаконного володіння у спосіб проведення безумовної депозитарної операції списання цінних паперів ПАТ "Львівелектромаш" у кількості 693001 штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Financial Technology Ltd, відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді" та проведення безумовної депозитарної операції зарахування цінних паперів ПАТ "Львівелектромаш" у кількості 693001 штук з рахунку в цінних паперах депонента Global Financial Technology Ltd відкритого у депозитарній установі товаристві з обмеженою відповідальністю "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді" на рахунок депонента ОСОБА_2 в цінних паперах № ДУ-010536, відкритий у товаристві з обмеженою відповідальністю "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді".
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Також, згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Окрім цього, п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" передбачено, що згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК ), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин. Спори між господарським товариством і його учасником (акціонером, засновником), які є трудовими, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також, згідно п. 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.
Враховуючи вказане спір, що виник між фізичною особою (позивачем) та відповідачами (юридичними особами) про визнання недійсними правочинів відчуження належних їй (позивачу) акції, що не стосується права на першочергове придбання таких, жодним чином не стосується корпоративних прав позивача та не є таким, що виникає із господарських правовідносин, а навпаки виникає з цивільних правовідносин та підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.
Невірними є також посилання суду і на п.5 Постанови Пленуму Верховного України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та висновок про те, що спір між сторонами стосується внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, оскільки позивач просить провести безумовну депозитарну операцію списання та зарахування цінних паперів. Так, вимоги про проведення безумовної депозитарної операції списання цінних паперів та проведення безумовної депозитарної операції зарахування цінних паперів у даному випадку є способом витребування майна з чужого незаконного володіння, а не самостійними вимогами про внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та є похідними вимогами до вимог про визнання правочинів відчуження акцій, належних позивачу - недійними.
Тому доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку задовольнити, скасувавши оскаржувану ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п. 3, 4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 13 листопада 2014 року - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2014 року - скасувати.
Справу направити до Залізничного районного суду м.Львова на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник