ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4149/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку, зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дати звільнення і по день фактичного розрахунку, а також з вимогою зобов'язати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 50000 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 2014 року позивач звернувся із заявою до Південної митниці Міндоходів щодо виплати заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

20 березня 2014 року, за результатами опрацювання заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про її задоволення, про що ОСОБА_1 повідомлено відповідним листом.

Відповідно до Наказу Південної митниці Міндоходів від 11 квітня 2014 року №65-аг, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 визначено управлінню фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05 червня 2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю.

15 квітня 2014 року на рахунок позивача, визначений у заяві, Південною митницею Міндоходів перераховано суму коштів нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05 червня 2012 року з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 33780,35 грн..

Вважаючи, що відповідачем протиправно та всупереч чинного законодавства не було вчасно виплачено позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року було зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення з Південної митниці на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу, сума коштів нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2011 року по дату поновлення на роботі у митних органах - 05 червня 2012 року, з вирахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством та суми виплаченої допомоги по безробіттю, у розмірі 33780,35 грн. перерахована на користь позивача 15 квітня 2014 року, на підставі заяви позивача правомірно та з дотримання вимог діючого законодавства. Також, судом зазначено, що суми, які не оспорювались відповідачем, були виплачені позивачу в повному обсязі, а тому його вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 21 жовтня 2011 року № 2322-к "Про припинення перебування на державній службі", поновлено позивача на державній службі у митних органах на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21 жовтня 2011 року, зобов'язано Південну митницю виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2011 року по день поновлення на посаді. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці та в частині стягнення з Південної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Наказом Державної митної служби України від 06 червня 2012 року №1189-к "По особовому складу митних органів", прийнятим на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року по справі №2а/1570/9918/2011, скасовано наказ Державної митної служби України від 21 жовтня 2011 року № 2322-к "Про припинення перебування на державній службі" та поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці з 21 жовтня 2011 року.

Наказом Південної митниці від 07 червня 2012 року №852-к "Про звільнення ОСОБА_1.", відповідно до поданої особистої письмової заяви звільнено позивача 07 червня 2012 року із займаної посади заступника начальника відділу організації митного контролю та роботи митних посередників Південної митниці за власним бажанням у зв'язку з наявністю другої групи інвалідності та виходом на пенсію, і відповідно до ст.38 КЗпП визначено відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної митниці провести розрахунки та виплати позивачу відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.116 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що відповідач повинен був провести повний розрахунок з ОСОБА_1 в день його звільнення, в даному випадку в день винесення наказу "Про звільнення ОСОБА_1.", а саме 07 червня 2012 року.

Частинами 1 та 2 ст.117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Також, з матеріалів справи, зокрема, виписки з банківської картки позивача вбачається та відповідачем у власних запереченнях фактично підтверджено, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено в квітні 2014 року, зокрема, 11 квітня 2014 року був виданий наказ відповідача "Про здійснення розрахунків" та 15 квітня 2014 року грошові кошти фактично надійшли на рахунок позивача.

Отже, враховуючи відсутність спору про розмір сум, належних позивачу та приймаючи до уваги наявність факту невиплати з вини відповідача належних ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 08 червня 2012 року по 15 квітня 2014 року.

При цьому посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року було зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а/1570/9918/2011 в частині стягнення з Південної митниці на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу поза межами місячного строку платежу, а за проведенням остаточного розрахунку ОСОБА_1 звернувся лише в березні 2014 року, суд до уваги не приймає, оскільки вказаною ухвалою не зупинялося виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року в частині негайного виконання щодо виплати середнього заробітку за один місяць, який також було виплачено позивачу несвоєчасно. Крім цього, зі змісту ч.1 ст.116 та ч.2 ст.117 КЗпП вбачається, що необхідність звернення звільненого працівника з вимогою про здійснення розрахунку передбачена лише у випадку, коли працівник в день звільнення не працював, і в ході розгляду справи відповідач не надав суду належного обґрунтування невиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період після перегляду судом касаційної інстанції рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі №2а/1570/9918/2011, що відбулося 15 лютого 2013 року, і до дати фактичної виплати вказаних коштів, а саме до 15 квітня 2014 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про виплату моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п.3 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 за № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Окрім іншого, на підтвердження своїх вимог позивачем надано суду епікриз №6598/1231, виданий КУ "Міська лікарня №5", з якого вбачається, що позивач, в період після звільнення та під час неправомірної невиплати йому всіх сум, що належать йому, знаходився на стаціонарному лікуванні з 25 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року та має діагноз, зокрема, виражений астено-невротичний синдром. Крім того, у вказаному епікризі зазначено, що позивач у жовтні 2012 року переніс ТІА (Транзиторні ішемічні атаки).

А тому, враховуючи все вищевикладене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн. підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Південної митниці Міндоходів моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн..

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Зобов'язати Південну митницю Міндоходів виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 08 червня 2012 року і по день проведення фактичного розрахунку, а саме 15 квітня 2014 року.

Зобов'язати Південну митницю Міндоходів виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн..

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик

Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук