ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2015 року Справа № 904/8540/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Гайдай Р.В., довіреність №14/11/14 від 14.11.14, представник;
від відповідача-1: Поліщук І.О., довіреність № 14 від 11.01.15, представник; Братцева Н.С., довіреність № 15/10 від 15.10.14, представник;
від відповідача-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі № 904/8540/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту", м. Київ
про визнання договору поруки недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило визнати недійсним договір поруки № б/н від 10.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту"; судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №904/8540/14 (суддя Дубінін І.Ю.) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки №б/н від 10.01.2014 року відмовлено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору поруки. Порука як вид забезпечення зобов'язання спрямована на можливість задоволення вимог кредитора за рахунок солідарного або субсидіарного боржника за цим зобов'язанням у випадку його порушення основним боржником.
Правилами статей 512-520 Цивільного кодексу України визначений перелік випадків, внаслідок яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений, у тому числі, в інших випадках, встановлених законом. При цьому, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Щодо заміни боржника у зобов'язанні, діє правило про те, що таке можливо лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Закон не встановлює обов'язкову участь або надання згоди при укладенні договору поруки з боку основного боржника, якщо це не передбачено договором щодо основного зобов'язання або прямо не заборонено спеціальними нормами (нормами законодавства в окремих правовідносинах).
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відсутність в договорі поруки участі основного боржника не є порушенням положень, визначених статтею 626 Цивільного кодексу України, що, крім іншого, підтверджується роз'ясненнями Вищого господарського суду України, наданими в постанові пленуму від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним".
Місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про те, що спірний договір поруки є фіктивним правочином та не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем-2 зобов'язання з оплати вартості товару, що був поставлений відповідачем-1 позивачу за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року у сумі 1 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки та квитанцією № 6 від 31.10.2014 року.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладені по позивача.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі № 904/8540/14; прийняти у справі №904/8540/14 нове рішення, яким позов задовольнити та визнати недійсним договір поруки №б/н від 10.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" та Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" у забезпечення виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом безпідставно не прийняті до уваги доводи позивача та необґрунтовано відмовлено у задоволенні позову. Незастосування положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України є порушення місцевим господарський судом норм матеріального права та підставою для скасування оскаржуваного рішення. Апелянт зазначає, що договір поруки створює безпосередній вплив на обсяг прав та обов'язків позивача (наслідком виконання поручителем зобов'язання забезпеченого порукою може бути заміна кредитора у зобов'язанні), а відтак його укладення суперечить вимогам статті 511 Цивільного кодексу України та порушує умови договору поставки №35813 від 01.01.2014 року, відповідно до п. 8.17 якого постачальник зобов'язується не передавати третім особам права вимоги за цим договором без письмової згоди покупця (позивача).
Відсутність згоди позивача, як боржника, на укладення оспорюваного договору поруки суперечить вимогам статті 626 Цивільного кодексу України.
Апелянт вважає, що оспорюваний договір поруки вчинений відповідачами з метою зміни підсудності справи про стягнення заборгованості, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, у зв'язку з чим є фіктивним, відповідно до положень статті 234 Цивільного кодексу України, та, відповідно, підлягає визнанню недійсним.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №904/8540/14 вважає обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач-1 вважає безпідставним твердження позивача про необхідність надання письмової згоди боржника на укладення договору поруки. Так, договір поставки №35813 від 01.01.2014 року не містить заборони стосовно укладення договору поруки та необхідності отримання на це письмової згоди покупця. Спірний договір поруки стосується лише права та обов'язків відповідача-1 (кредитора) та відповідача-2 (поручителя), в момент укладення цього договору заміна сторони у зобов'язанні не відбувається, кредитор не може знати наперед чи буде в результат укладення такого договору його виконання. Крім того, укладення договору поруки не впливає на обов'язок покупця щодо виконання умов договору поставки. У разі виконання зобов'язання за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року продавцю (кредитору) зобов'язання буде припиненим в силу статті 599 Цивільного кодексу України.
Відповідач-1 вважає надуманими доводи апелянта про те, що спірний договір поруки був укладений з метою зміни підсудності справи про стягнення заборгованості за договором поставки, оскільки позов про стягнення заборгованості за договором поставки поданий з дотриманням правил підсудності та розглядається господарський судом міста Києва. Враховуючи, що відповідач-2 частково виконав зобов'язання за договором поруки, твердження позивача про фіктивність оскаржуваного договору поруки, відповідач-1 вважає безпідставними. Сторони своїми діями підтвердили, що довір поруки спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
16.01.2015 року від Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.01.2015 року, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.
У судовому засіданні 19.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:
01 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (постачальник) був укладений договір поставки № 35813, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язувався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а постачальник прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених вказаним договором.
Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється партіями. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку на умовах DDP (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року). Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару зазначаються у видатковій накладній, складеній на підставі електронного замовлення покупця.
Покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний провести оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати випадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день (п.3.1 договору поставки).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 12 місяців (п.10.1 договору поставки).
10 січня 2014 року між Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (кредитор) був укладений договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (боржником) зобов'язань відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором боржнику за договором поставки №35813 від 01.01. 2014 року на суму не більш 2 000,00 грн.
Послуга по наданню поруки надається поручителем за цим договором безкоштовно (п.1.2 договору поруки).
Пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконувати за боржника зобов'язання останнього відносно сплати вартості товару, переданого кредитором боржнику у відповідності з основний договором
Кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, який виник на підставі основного договору на суму, що перевищує 2 000,00 грн. (п.2.1 договору поруки).
Всі права та зобов'язання за основним договором залишаються у боржника (п.2.3 договору поруки).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.01.2016 року. Порука за цим договором діє до 01.01.2016 року (п.п. 4.1, 4.2 договору поруки).
За приписами п. 2.4 договору поруки протягом строку дії даного договору, кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди на це поручителя. В іншому випадку поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань з моменту внесення таких змін
Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару по основному договору (п.3.1 договору поруки).
Матеріалами справи підтверджується виконання поручителем (відповідачем-2) зобов'язань за спірним договором поруки в частині оплати вартості товару, що був поставлений відповідачем-1 позивачу за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року у сумі 1 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки та платіжним дорученням №6 від 31.10.2014 року.
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема шляхом визнання правочину недійсним. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).
За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" зазначає, що договір поруки №б/н від 10.01.2014 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є фіктивним правочином.
За змістом частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
Між тим, зі спірного договору не вбачається, що він не спрямований на реальне настання правових наслідків.
08.08.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" вручило Приватному підприємству "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" вимогу (вих. №64/5-П від 01.08.2014 року) про виконання зобов'язання за договором поруки від 10.01.2014 року в частині оплати заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року у сумі 2 000,00 грн. у семиденний строк з моменту пред'явлення цієї вимоги (а.с. 92-93).
31.10.2014 року Приватне підприємство "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" на виконання умов договору поруки від 10.01.2014 року здійснило часткову оплату у сумі 1 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 91) та копією платіжного доручення №6 від 31.10.2014 року (а.с. 120).
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що наведені позивачем доводи в обґрунтування його фіктивності не підтверджені належними і допустимими доказами і носять характер припущення.
Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Тобто, поручитель несе відповідальність у тому ж обсязі, що й основний боржник, якщо в договорі прямо не зазначене інше.
Умовами договору поруки №б/н від 10.01.2014 року передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником, згідно основного договору у сумі, не більше 2 000,00 грн.
Між тим, обмеження відповідальності поручителя у спірному договорі поруки сумою не більше 2 000,00 грн. не є порушенням приписів частини другої статті 553 Цивільного кодексу України. Чинним законодавством України та умовами оспорюваного договору поруки не встановлений обов'язок поручителя чи кредитора попереджати або повідомляти боржника про укладання договору поруки в порядку забезпечення виконання ним зобов'язань перед кредитором.
Волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Згідно з приписами статей 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним (пункт 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до п.8.17 договору поставки постачальник зобов'язується не передавати третім особам права вимоги за цим договором без письмової згоди покупця (позивача).
Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших сторін, крім сторін за цим договором. При укладенні договору поруки №б/н від 10.01.2014 року кредитор (відповідач-1) не передавав своїх прав та обов'язків за договором поставки №35813 від 01.01.2014 року поручителю (відповідачу-2).
Таким чином, спростовуються твердження апелянта про необхідність надання боржником письмової згоди на укладання договору поруки між кредитором і поручителем.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на позивача.
Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє решту доводів позивача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши клопотання Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.
При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи не містить, а до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження неможливості забезпечити в судове засідання явку представника.
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відноситься на позивача.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №904/8540/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №904/8540/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повна постанова складена 22.01.2015 року.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна
Суддя О.В. Чус