КОПІЯ:
Справа № 546/1332/14-ц
Номер провадження 2/546/517/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2014 року селище Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючого - судді Олійник О.М.
при секретарі - Шебітченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, третя особа - Четверта Полтавська Державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Демидівську сільську раду Решетилівського району Полтавської області провести реєстраційні дії.
В обґрунтування позову посилається на те, що вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями був придбаний в 1990 році її чоловіком ОСОБА_3, який за життя своє право власності на вказане нерухоме майно не зареєстрував. Після смерті чоловіка позивач прийняла спадщину, проте оформити свої права на будинок вона не може через відсутність державної реєстрації права власності.
В судове засідання сторони не з'явилися. Позивач надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в частині визнання за нею права власності на будинок, вимоги в частині зобов'язання відповідача провести реєстраційні дії просить залишити без розгляду. Відповідач надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника ради, з позовними вимогами згодний. Третя особа в адресованій суду заяві просить розглядати справу без представника контори, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Ухвалою від 10.12.2014 року вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести реєстраційні залишено без розгляду.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
У січні 2014 року позивач звернулася до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори із проханням видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3.
У зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на зазначений будинок, державним нотаріусом обґрунтовано була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії /а.с. 5/.
У п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено: якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Судом встановлено, що 07.07.1990 року ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Андріївка Решетилівського району Полтавської області. Договір був посвідчений головою виконавчого комітету Демидівської сільської ради Сало Г.І. за реєстровим № 32.
У договорі вказано, що він підлягає реєстрації у виконкомі Демидівської сільської Ради Решетилівського району. Даних про реєстрацію договору, так само як і даних про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок матеріали справи не містять.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер /а.с. 6/.
З листа Четвертої Полтавської ДНК вбачається, що спадщину після померлого прийняла його дружина - ОСОБА_1, 05.07.2001 року за реєстровими № 2-1434, 2-1435 та 20.02.2002 року за реєстровим № 2-472 їй були видані свідоцтва про справо на спадщину за законом.
Поряд із цим державний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями у с. Андріївка. Причиною відмови вказала відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно.
Станом на момент укладення договору купівлі-продажу в 1990 році державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Ця Інструкція передбачала державну реєстрацію будівель, споруд та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Разом з цим, аналіз положень Інструкції свідчить про те, що виникнення права власності на будинки, споруди від державної реєстрації не залежало.
Так само і Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року не пов'язував виникнення права власності у набувача майна за договором з державною реєстрацією такого права.
Так, відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Норми Цивільного кодексу Української РСР, які регулювали правовідносини, що виникали із договорів купівлі-продажу, іншого моменту виникнення права власності не передбачали.
За таких обставин ОСОБА_3 за життя набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.
При цьому, відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Зі свідоцтва про одруження вбачається, що позивач та її чоловік зареєстрували шлюб 09.11.1972 року /а.с. 8/.
Виходячи з цього, ОСОБА_3 набув право власності на ? частину зазначеного будинку, право власності на іншу половину будинку набула позивач в порядку ст. 22 КпШС України.
Після смерті в 2000 році ОСОБА_3 ? частина цього будинку поряд з іншим майном увійшла до складу спадкової маси.
Статтею 524 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
У відповідності до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
В порядку, визначеному Цивільним кодексом Української РСР, позивач прийняла спадщину після померлого чоловіка. Це вбачається з листа державної нотаріальної контори.
За таких обставин, вимоги позивача, як спадкоємиці за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3, про визнання за нею права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, третя особа - Четверта Полтавська Державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємицею за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний Полтавської області суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: /підпис/
Суддя Решетилівського районного
суду Полтавської області О.М. Олійник