УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 441/2-714/11 22-ц/774/159/К/15
Справа № 2-714/11 Головуючий у першій інстанції
Провадження 22ц/774/159/К/15 суддя ТарасенкоО.В.
Категорія - 26 (ІV) Суддя-доповідач Остапенко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Остапенко В.О,
суддів: Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.
при секретарі: Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки" про стягнення недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю , -
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Позивач -ОСОБА_2;
Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Мороз Нінель Юріївна.
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, ( надалі - Відділення Фонду) третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки" про стягнення недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач при призначенні йому розміру страхових виплат невірно визначив розрахунковий період для визначення середньої заробітної плати, в результаті чого одноразову допомогу та страхові виплати йому були виплачені не в повному обсязі. Тому, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Відділення Фонду недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров`ю за період з 14.12.2009 року по 01.03.2010 року у розмірі 335 грн. 44 коп. стягнути недоплату одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 12 998 грн. зобов'язати Відділення Фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров`ю у розмірі 540 грн. 08 коп. починаючи з 01.03.2010 року з подальшим перерахуванням відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не взято до уваги, що заробітну плату для призначення страхових виплат необхідно брати за останні шість календарних місяців, що передують місяцю в якому настав страховий випадок, а саме коли було складено Акт розслідування його професійного захворювання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 12.06.1979р. працював на посаді помічника машиніста екскаватора в кар'єрі Ганнівського рудника Північного ГЗК, з 01.02.1984 р. по 20.11.1984 р. заступником начальника екскаваторної дільниці № 2 з видобутку руди і породи на автотранспорт Ганнівського кар'єра Ганнівського РУ ПівнГЗК, з 23.11.1985р. по 15.01.1987р. - помічником машиніста екскаватора в кар'єрі Ганнівського кар'єра Ганнівського РУ ПівнГЗК, з 31.07.1992р. по 01.08.1997р. - заступником начальника Ганнівського кар'єра по МТЗ Ганнівського РУ ПівнГЗК, з 01.08.1997 р. по 01.12.1999р. - помічником машиніста екскаватора в кар'єрі Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 02.12.1999р. по 01.01.2000р. - механіком дільниці механічних майстерень № 8 Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 01.01.200р. по 01.09.2003 р. - майстром поверхового комплексу дільниці механічних майстерень № 8 Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 01.09.2003р. по 12.07.2004р. - майстром дільниці механічних майстерень Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 12.07.2004р. по 04.10.2004 р. - слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар'єрі та на відвалах виробничої дільниці з ремонту і утримання механічного устаткування № 14 Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 04.10.2004р. по 16.03.2009р. - слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар'єрі виробничої бурової дільниці Ганнівського кар'єра ВАТ "ПівнГЗК", з 16.03.2009р. - слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар'єрі ТОВ "ДСД".(а.с.3-6).
Висновком МСЕК від 16 грудня 2009 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності.
Згідно з п. 17 Акта розслідування професійного захворювання за формою П-4 від 01.12.2009 року, встановлено, що причиною професійного захворювання є робота протягом 16 років 7 місяців в шкідливих умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищує ГДК.
Постановами Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в сумі 41 010,25 грн. та щомісячні страхові виплати в сумі 410,10 грн. (а.с.15).
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що середньомісячну заробітну плату для призначення страхових виплат ОСОБА_2 необхідно рахувати за останні шість календарних місяців з дати встановлення ступеню втрати професійної працездатності, тобто з 10.11.2009 року.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" із змінами і доповненнями, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 08.07.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року та № 9 від 24.10.2003 року - відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІV) Кодексу законів України про працю, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-XIV.
Частиною 10 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" від 26 вересня 2001 року за № 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" із змінами та доповненнями - розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно абз. 10 ч. 1 ст. 26 Основ до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги належить професійне захворювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Тобто, чинним законодавством визначено, що право на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг виникає в застрахованої особи саме з часу настання страхового випадку, зокрема, професійного захворювання.
Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року встановлено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановленого йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до довідки МСЕК від 16.12.2009 року ОСОБА_2 первинно встановлено втрату професійної працездатності 25% з 14 грудня 2009 року - безстроково (а.с. 13)
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції не врахував, що періодом настання страхового випадку та розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення страхових виплат слід вважати момент встановлення стійкої втрати професійного захворювання, встановленої МСЕК та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України, нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313 314 -316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки" про стягнення недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : /підпис/
Судді: /підписи/