Справа № 362/1060/14-к Головуючий у І інстанції Бабіш А.А.

Провадження № 11-кп/780/15/15 Доповідач у 2 інстанції Димарецький

Категорія 34 15.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Димарецького В.М. ,

суддів: Полосенка В.С., Костенко І.В.,

при секретарі Іщенко С.В.,

за участю прокурора Ляшенка Р.О., потерпілої ОСОБА_1, представника - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_3, який народився

ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Мелітополь Запорізької обл.,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Також судом прийнято рішення щодо судових витрат по справі.

ОСОБА_3 вказаний злочин вчинив, як зазначено у вироку, за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року, близько 18 год. 35 хв., ОСОБА_3, керуючи власним технічно справним автомобілем ,,Skoda Fabia" реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись на ньому по автодорозі ,,Глеваха - Васильків" в напрямку м. Василькова, при з"їзді із шляхопроводу, поблизу повороту на с. Рославичі, порушуючи вимоги п.п. 2.3 ,,б", 18.4 Правил дорожнього руху України, відволікся від керування автомобілем, виявивши попереду себе транспортний засіб, що зупинився перед пішохідним переходом, заходів для зменшення швидкості не вжив, не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході та в межах лівої смуги, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка перетинала проїзну частину з права наліво по пішохідному переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальне провадження на підставі ст. 284 КПК України - закрити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає в апеляційній скарзі те, що вказаний вирок є незаконним, необґрунтованим, а судом допущена неповнота судового розгляду, а також невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

До початку апеляційного розгляду до апеляційного суду надійшли зміни та доповнення від адвоката ОСОБА_5, які також підтримані обвинуваченим ОСОБА_3 та в яких апелянт просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 змінити, пом'якшити останьому покарання, призначивши основне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років та застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити від відбування покарання. В обґрунтування прохання зазначається, що ОСОБА_3 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину не заперечує та повністю визнає, зробив для себе належні висновки зі скоєного, критично оцінює свої дії та щиро розкаюється у вчиненому і ще раз вибачається перед потерпілою. Крім того, ОСОБА_3 не відмовляється від свого обов'язку відшкодувати завдану шкоду, він здійснив часткове відшкодування, переказавши потерпілій 20 000 грн. Також у нього є можливість надати їй додаткові кошти і він має намір це зробити, якщо вона не буде заперечувати. На момент ДТП його (ОСОБА_3І.) відповідальність була застрахована, а тому потерпіла не позбавлена можливості отримати і страхове відшкодування, для чого їй необхідно звернутись в страхову компанію. ОСОБА_3 має сім"ю, постійне місце проживання та роботу, його дружина зараз не працює, є тяжкохворою на онкологічне захворювання ІV ступеню, перенесла складну операцію, має інвалідність ІІ групи. Суд не взяв до уваги стан здоров"я ОСОБА_7, оскільки він має ряд хронічних захворювань, а також те, що він протягом десятиліть бездоганно працював, займався науковою та педагогічною діяльністю, має чисельні наукові праці.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2 вважають, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 ухвалено відповідно до положень ст. 65 КК України і постанови Пленуму ВС України ,,Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року №7 і є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Зокрема, суд, наряду з іншим, прийняв до уваги, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, не розкаявся, будь-яких дієвих заходів для залагодження провини перед сім"єю потерпілої не вжив, що вказує на вкрай непри пустиме його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення. Натомість, намагаючись ухилитися від відповідальності та уникнути покарання, сторона захисту зневажала покази незалежних свідків, які вказували на винуватість ОСОБА_3, в тому числі й тих свідків, які перебували з ним у автомобілі під час ДТП, відмовилася проводити слідчий експеримент, в тому числі за участю очевидців події, а з метою отримання завідомо неправильного висновку експерта надала йому (експерту Дочірнього підприємства ,,Центр експертних досліджень") вихідні дані, взяті лише з показів самого ОСОБА_3, незважаючи на те, що вони суперечать обставинам справи і матеріалам розслідування. В свою чергу він (ОСОБА_2.) в інтересах та за дорученням потерпілої звернувся із заявою про проведення автотехнічної експертизи до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, надавши всі необхідні матеріали кримінального провадження. Як слідує з показів ОСОБА_3, у тому числі в судовому засіданні, йому було достеменно відомо про місце розташування цього пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 і 5.35.2 (пішохідний перехід), а також дорожньою розміткою 1.14.3 (пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод), оскільки цим маршрутом (Васильків - Київ і назад) ОСОБА_3 їздив на роботу до Києва постійно, а пішохода помітив перед зіткненням. Незважаючи на достатність і беззаперечність доказів вини ОСОБА_3, його захисник звернувся з апеляційною скаргою, однак, на думку авторів заперечень, будь-яких належних обґрунтувань порушень КПК України в апеляційній скарзі не відображено, а її доводи суперечать матеріалам справи і фактичним обставинам. Автори заперечень просять апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_3 - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення та виступи в судових дебатах: обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з врахуванням внесених до неї змін та доповнень; прокурора, потерпілої та її представника, які заперечували проти апеляційної скарги, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та внесених до неї змін та доповнень, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів встановлено, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3 проведений судом першої інстанції у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону. Судом досліджені усі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення по справі. Зібрані у кримінальному провадженні докази суд перевірив з точки їх допустимості, достатності та спростованості.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на достатньо повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні та детально наведених та оцінених у вироку доказах. Правильність висновків суду першої інстанції у винуватості ОСОБА_3 у вчиненому також підтверджується заявою про зміну і доповнення до апеляційної скарги, яку було надано до апеляційного суду обвинуваченим. Крім того, останній повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, під час апеляційного розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справи по суті не допущено таких порушень КПК України, які б були підставою для скасування чи зміни вироку.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів приходить до такого.

Так, при визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3, суд 1-ї інстанції, як вбачається з вироку, враховував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що вчинений ним злочин відноситься відповідно до ст. 12 КК України до тяжких злочинів, вчинених з необережності, а також те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно за місцем роботи. Також враховувалась судом думка потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання, а також та обставина, що потерпілим взагалі не відшкодована потерпілій ні матеріальна, ні моральна шкода.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також враховуючи те, що в результаті вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, настали тяжкі наслідки - загибель молодої людини, позицію потерпілої, яка не змінилася в судовому засіданні апеляційного суду, не зважаючи на те, що під час апеляційного розгляду обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненому та надані ним документи щодо його особи та його сімейного стану і часткового відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, колегія суддів прийшла до висновку, що покарання призначено обвинуваченому судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ст. 286, ч. 2 КК України і є за своїм видом та розміром справедливим.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий підпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом. Суддя В.М. Димарецький