КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2008 № 1/121
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з"явились
від відповідача - Пилипчук О.С.
від третьої особи - не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2008
у справі № 1/121
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
третя особа відповідача Державне підприємство "Первомайськвугілля"
про стягнення 52298,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 1/121 від 20.03.2008 року за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (далі по тексту - Позивач) до Державного підприємства „Вугілля України ” (далі по тексту - Відповідач) про стягнення 52 298,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2008 року у справі № 1/121 Державне підприємство „Первомайськвугілля” (далі по тексту – третя особа) залучена до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2008 року позов Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Державного підприємства „Вугілля України” про стягнення 52 298,44 грн. задоволено повністю; присуджено до стягнення збитки в розмірі 52 298, 44 грн., 522,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду міста Києва з апеляційною скаргою Вих. № 05-06/1-ю від 05.06.2008 року (Вх. № 02-4.1/3213 від 17.06.2008 року), в якій просить скасувати зазначене рішення та відмовити ВАТ „Західенерго” в задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було встановлено факт поставки вугілля, яке не відповідає його якісним характеристикам відповідачем на Бурштинську ТЕС.
При цьому, за твердженням відповідача в порушення п. 4.9 Договору поставки № 9-02/1П від 01.02.2007 року та п. 16 Інструкції П-7 відкрите акціонерне товариство „Західенерго” не викликало представника Постачальника для проведення спільного опробування вугілля, в результаті чого Державне підприємство „Вугілля України” було позбавлено можливості прибути для спільного відбору проб та переконатися, що якість відвантаженого вугілля не відповідає умовам Договору поставки.
Також, відповідач зазначає, що акт приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4111 від 16.06.2007 року та акт про відбір вугілля № 4111 від 16.06.2007 року підписані не уповноваженим представником ДП „Первомайськвугілля”.
В судовому засіданні 28.07.2008 року представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач та третя особа в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що позивач та третя особа про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі його представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Державного підприємства „Вугілля України”, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що 01.02.2007 року Державне підприємство „Вугілля України” як Постачальник та Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” як Покупець уклали договір № 9-02/1 –П (далі Договір), за яким відповідач зобов’язувався поставити позивачу вугільну продукцію (далі Вугілля) в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, приведеними в Договорі.
Відповідно до п. 2.1 Договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, вантажною швидкістю, на умовах DDР –залізнична станція призначення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р., за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору. Мінімальна норма відвантаження – 4 напіввагони.
Відповідно до розділу 8 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 05-03/07 від 31.03.2007 року, Договір вступає в силу з 01 лютого 2007 року та діє до 30 червня 2007 року, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання зобов’язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2007 року зі ст. Марї’вка Донецької залізниці ТОВ „Кассіопея ЦЗФ Михайлівська” як вантажовідправник відвантажило на ст. Бурштин Львівської залізниці вантажоодержувачу – Бурштинські ТЕС вугілля загальною вагою 619000 кг. вагонами №№ 65312001, 65259509, 60658903, 60674223, 66708082, 67897330, 67843102, 64191059, 65353906 згідно з залізничною накладною № 49510925.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та від 25.04.1966 року № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137–64 „Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083 –2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування”, ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.
Пунктами 3.1 та 5.1 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 01.04.2007 року, сторони встановили якісні показники на вугілля, що поставляється за умовами Договору.
15.06.2007 року на території Бурштинській ТЕС для визначення фактичної якості зазначеного вугілля відбулося колегіальне відібрання точкових проб вугілля зі всіх дев’яти вагонів, за результатами якого було складено Акт про відбір проб вугілля № 4111 від 15.06.2007 року.
За результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Бурштинської ТЕС, було встановлено, що поставлене вугілля не відповідає якісним характеристикам, приведеним в Договорі, оскільки фактичний вихід летких речовин на сухий беззольний стан палива у спірному вугіллі становив 34 %, в той час як рівень цього показника якості, встановлений умовами Договору, визначений як 37 –46 %.
Результати лабораторних випробувань знайшли відображення в Акті приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4111 від 16.06.2007 року.
З матеріалів справи вбачається, що, у відібранні проб та складанні Актів про відбір проб вугілля № 4111 від 15.06.2007 року, а також у прийманні вугілля та складанні Акту приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4111 від 16.06.2007 року брала участь Алексюк Л. С. як представник вантажовідправника.
Про поставку на Бурштинську ТЕС залізничних вагонів із вугіллям неналежної якості вантажовідправник був повідомлений вантажоотримувачем телеграмою № 633 від 15.06.2007 року та листом № 06/1808 від 15.06.2007 року, якими одночасно попереджався про повернення вантажу.
Відповідно до п.5.3 Договору вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений Договором, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу Вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 Договору.
16.06.2007 року вугілля у вагонах №№ 65312001, 65259509, 60658903, 60674223, 66708082, 67897330, 67843102, 64191059, 65353906, було повернено Бурштинською ТЕС товариству з обмеженою відповідальністю „Кассіопея ЦЗФ Михайлівська”, що підтверджується квитанцією на групу вагонів № 36087052, виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
20.08.2007 року позивач звернувся до Державного підприємства „Вугілля України” та ЦЗФ „Михайлівська” з претензією № 119-202 про відшкодування 52 298,44 грн., завданих поставкою відповідачем вугілля неналежної якості, збитків у вигляді провізної плати з перевезення повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Марї”вка Донецької залізниці в сумі 47 613,60 грн, плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в розмірі 4 363,20 грн., плати за збори, пов’язані з перевезенням вантажу в розмірі 321,64 грн.
Вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.
В контексті викладеного, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що при прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, невідповідність якісним характеристикам поставленого вугілля вимогам пунктів 3.1, 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 року, зокрема фактичні значення виходу летких речовин на сухий беззольний стан палива у поставленому вугіллі становить 34,0 % проти 37 – 46 %, що підтверджується актом про відбір проб вугілля № 4111 від 15.06.2007 року та актом приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 4111 від 16.06.2007 року .
Названі акти складались у присутності представника третьої особи – вантажовідправника Алексюк Л. С., яка діяла від імені третьої особи на підставі довіреності № 01/1-505 від 28.02.2007 року, якою Державне підприємство “Первомайськвугілля” уповноважило вказану особу від імені відповідача та ДП “Первомайськвугілля” здійснювати звіряння якості та кількості вугілля, поставленого за Договром.
Вказана довіреність була видана на підставі довіреності № б/н від 28.02.2007 року, виданої Державним підприємством “Вугілля України” (відповідачем) Державному підприємству “Первомайськвугілля”, згідно з якою останнє уповноважено виступати від імені Державного підприємства “Вугілля України” перед третіми особами під час здійснення дій, обумовлених, зокрема, за спірним Договором, для чого Державному підприємству “Первомайськвугілля” надано право проводити від імені ДП “Вугілля України” звіряння якості і кількості вугілля, проводити сумісне опробовування вугілля, поставленого, зокрема, на теплові електричні станції (ТЕС) ВАТ “Центренерго” в рахунок спірного Договору, та підписувати у зв‘язку з цим відповідні акти та виконувати всі необхідні дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті спірного Вугілля та визначенні його якості була присутня Алексюк Л. С., яка діяла і від імені відповідача - постачальника та від імені третьої особи – вантажовідправника.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання вугілля по якості здійснюється, зокрема, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (Інструкція П-7).
Оскільки сторони передбачили у Договорі, що порядок приймання продукції за якістю буде здійснюватися відповідно до зазначеної Інструкції П-7, її правила перетворюються на узгоджені умови Договору, обов’язкові для застосування.
Згідно з Інструкцією П-7, при виявленні невідповідності якості приймач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.
Приймач також зобов’язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акта представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені, зокрема договором.
Представник іногороднього виробника (відправника) зобов’язаний з’явитися не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику, без врахування часу на проїзд, якщо іншій строк не передбачений, зокрема, у договорі. (п. 19 Інструкції П-7).
Згідно п. 4.9 Договору, якщо показники якості Вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більшу допустимої похибки, Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов’язаний викликати Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного опробування вугілля.
За правилами п. 32 Інструкції П-7 акт, що встановлює неналежну якість продукції, затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше трьохденного строку після складання акту.
Тож, з урахуванням наведеного, з огляду на фактичні обставини справи , наявні підстави вважати, що приймання вугілля за якістю відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства за участю повноважних представників сторін.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.
Заподіяння збитків позивачу в результаті вищезазначених дій відповідача полягає в тому, що внаслідок поставки вугілля неналежної якості позивач поніс витрати пов’язані з поверненням вугілля неналежної якості на загальну суму 52 298,44 грн., в тому числі: витрати на сплату провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Марї’вка Донецької залізниці в сумі 47613,00 грн., що підтверджується квитанцією на групу вагонів № 36087052 від 16.06.2007 року; витрати на оплату за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 4363,20,00 грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 1181/1161 від 16.06.2007 року та переліком № 35 від 18.06.2007 року, виданим залізницею; витрати на оплату за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 321,63 грн., що підтверджується накопичувальною карткою для додаткових зборів № 16.06.0342 та переліком № 35 від 18.06.2007 року, виданим залізницею.
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2008 року у справі № 1/121 – без змін.
2. Матеріали справи № 1/121 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
30.07.08 (відправлено)