КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2008                                                                                           № 1/198-44/35

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Сидоренко В.А., довіреність від 20.05.2008 року № 164/А,

Півчук Т.В.,  довіреність від 04.05.2008 року № 130/А

 від відповідача - Тимофеєв М.І. довіреність від 23.11.2007 року № 745/Д,

від прокуратури -Легута О.І., посвідчення № 269 від 03.12.2007 року  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратура міста Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2008

 у справі № 1/198-44/35  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Квазар"

 до                                                   Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" Науково-технологічного концерну "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

 за участю -           Генеральної прокуратури України

 про                                                  стягнення 2424808,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року у справі№ 1/198-44/35 позов Відкритого акціонерного товариства „Квазар” (далі по тексту - Позивач) до Державного підприємства „Науково – дослідний інститут мікроприладів” НТК „Інститут монокристалів” НАН України (далі по тексту – Відповідач, ДП НДІ МП) за участю Генеральної прокуратури України задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства „Науково – дослідний інститут мікроприладів” НТК „Інститут монокристалів” НАН України 9 503,60 грн. боргу за електроенергію за договором № 9/503 „О” від 13.09.1993 р. , 94 037, 30 грн. боргу за енергоносії за договором № 8/503 „О” від 23.06.1993 р., 3 500 грн. боргу за послуги охорони за договором          № 118/БР від 30.12.1993р., 34 998, 97 грн. боргу за послуги зв’язку за договором № 1 від 17.01.1994 р.; стягнуто з Державного підприємства „Науково – дослідний інститут мікроприладів” НТК „Інститут монокристалів” НАН України в дохід державного бюджету України державне мито в розмірі 7 101, 99 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року у справі № 1/198-44/35, Відкрите акціонерне товариство „Квазар” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.05.2008 року Вих. № 167/А (Вх. № 02-4.1/2970 від 05.06.2008 року), в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача та стягнути з Відповідача основну суму боргу у розмірі 160 11,90 грн., збитків у зв’язку з вимушеним кредитуванням у розмірі 820 821,95 грн., не одержаних доходів у розмірі 712 945,34 грн., а всього 1 693 879,07 грн.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, недоведеністю та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставинам справи викладених у рішенні висновків.

Позивач зазначає, що висновки суду, які обґрунтовані лише на підставі судової експертизи № 9473 від 03.12.2007 року в частині часткового задоволення основної суми заборгованості не відповідають принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, Позивач не погоджується з висновком суду про те, що Позивач необгрунтував документально розмір понесених збитків та не надав суду доказів наявності причинного зв'язку між бездіяльністю Відповідача та понесеними збитками.

Крім того, Позивач зазначає, що судом не взяті до уваги вимоги в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 820 821,95 грн. та неодержаних доходів у розмірі 712 945,34 грн., у зв'язку з їх недоведеністю та з урахуванням висновку № 3137 від 12.05.2005 року, з якого  вбачається неможливість розмежувати розмір процентів за умовами кредитних договорів.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора міста Києва (далі по тексту – Прокуратура м. Києва) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням (Вх. № 02-4.1/2973 від 05.06.2008 року), в якому просить суд змінити рішення  Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року у справі № 1/98-44/35, виключивши з його резолютивної частини суму боргу за енергоносії в сумі 94 037,30 грн. згідно з договором № 8/503 „О” від 23.06.1993 року; в решті - судове рішення залишити без змін.

Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Прокуратура міста Києва зазначає, що, постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив лише з висновків експертизи, якою до дослідження були взяті в тому числі документи, які оформлені неналежним чином, а саме документи, які не мають фактичної юридичної сили та суперечать формі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято  до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 2606.2008 року  о 14 год. 20. хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2008 року вказане апеляційне подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2008 року о 14 год. 40 хв.

25.06.2008 року від Позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи       (Вх. № 02-7.1/271 від 25.06.2008 року та Вх. № 02-7.1/270 від 25.06.2008 року) в зв’язку з неможливістю забезпечення явки його представника в судове засідання 26.06.2008 року.

Відповідач надав відзив на апеляційне подання (Вх. 02-7.1/3180 від 03.07.2008 року), в якому підтримує вимоги Прокуратури міста Києва та просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року у справі № 1/98-44/35 змінити, виключивши з резолютивної частини  рішення суму боргу за енергоносії в сумі 94 037,30 грн. згідно з договором № 8/503 „О” від 23.06.1993 року.

Відповідач вважає необґрунтованим стягнення з нього суми заборгованості за поставлені енергоносії, які Відповідач не споживав, не погоджував на підставі неналежно оформлених неукладених актів, які містять лише гриф погоджено невстановленою особою самого Позивача, без гербової печатки Відповідача, які не визнавалася і не визнаються Відповідачем, та не мають сили доказів, на підставі яких можна встановити факт споживання Відповідачем вказаної кількості  енергоносіїв.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача (Вх. № 02-7.1/3181 від 03.07.2008 року), Відповідач  просить суд  залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, зазначених у самому відзиві.

Представник Прокуратури міста Києва у судовому засіданні 10.07.2008 року не погоджується з вимогами, викладеними Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просить рішення  Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 року змінити, виключивши з резолютивної частини  рішення  суму боргу  за енергоносії  в сумі 94 037, 30 грн. згідно з договором  № 8/503 „О” від 23.06.1993 року. В решті  судове рішення залишити без змін.

Представник Відповідача у судовому засіданні 10.07.2008 року підтримує апеляційне подання Прокуратури міста Києва, а апеляційну скаргу Позивача просить залишити без задоволення.

Представник Позивача у судовому засіданні 10.07.2008 року просить суд скасувати вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ „Квазар”, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга та апеляційне подання задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

На протязі 1993-1994 років між Виробничим об'єднанням „Квазар” (правонаступник - ВАТ „Квазар”) та Київським науково-дослідним інститутом мікроприладів (правонаступник ДП „Науково-дослідний інститут мікро приладів” НТК „Інститут монокристалів” НАН України) були укладені наступні договори: № 9/503 „О” від 13.09.1993 року (т 1 а.с. 88 – 92), № 8/503 „О” від 23.06.1993 року (т.1 а.с. 104 – 119 ), № 118/БР від 30.12.1993 року (т. 1 а.с. 180) та № 1 від 17.01.1994 року (т. 1 а.с. 137 – 138, т. 2. а.с. 9 – 10). На підставі вказаних договорів у сторін виникли взаємні права та обов'язки, однак через неналежне виконання яких виник відповідний спір.

Відповідно до договору № 9/503 „О” на користування електричною енергією Київським науково-дослідним інститутом мікроприладів від 13.09.1993 року (з наступними змінами і доповненнями) Позивач зобов'язався відпускати Відповідачеві електроенергію в обсягах, обумовлених в Додатку № 1 до договору, а Відповідач зобов'язався здійснювати передоплату заявленого обсягу електроенергії до першого числа розрахункового місяця відповідно до отриманої платіжної вимоги-доручення та надати копію платіжного документа Позивачеві, що є юридичною підставою для продовження договору (п. 2.1). Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку. Згідно п. 2.6  Договору  плата за електроенергію здійснюється плановими платежами в строк до 5 числа місяця. При цьому, в п. 6 Договору зазначено, що  вказаний договір був укладений на строк до 31.12.1993 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд.

Відповідно до договору № 8/503 „О” від 23.06.1993 Відповідач доручив, а Позивач взяв на себе зобов'язання по забезпеченню енергоносіями в 1993 році за переліком, наведеним в п.1.1 договору. Поставлені обсяги енергоносіїв за квартал визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною договору, а також згідно фактичних поставок при наявності технічного обліку. Відповідач був зобов'язаний здійснювати оплату щомісячно на підставі актів (додаток 1) про фактично поставлені обсяги енергоносіїв. При цьому, відповідно до п. 3.3 Договору акт складається на підставі „Довідок про фактичне забезпечення енергоносіями відповідача за поточний місяць”, в обов'язковому порядку узгоджених з відділом 370 відповідача; не узгоджені з відповідачем довідки про фактичне забезпечення енергоносіями вважаються недійсними та до оплати не підлягають. Строк дії договору визначений в розділі 5 Договору та діє до 31.12.1993 року.

30.12.1993 року між сторонами також був укладений Типовий договір про охорону об'єктів підрозділами воєнізованої охорони заводу „Квазар” № 118/БР, згідно з умовами якого Відповідач передав, а Позивач прийняв під охорону об'єкти, перелічені в переліку та плані (кошторису) охоронюваних об'єктів, який додається до Договору. Позивач був зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно – матеріальних цінностей і грошових сум Відповідача, прийнятих під охорону, від розкрадання та не допускати проникнення сторонніх осіб на охоронювані об'єкти, а Відповідач був зобов'язаний щомісячно, за 15 днів до початку наступного місяця, сплачувати вартість наданих Позивачем послуг з охорони. Згідно п 7 Договору вартість договору визначається щомісячною калькуляцією/кошторисом, який уточнюється по мірі зміни вартості матеріалів, енергоносіїв, послуг, розміру заробітної плати, індексації.

Крім того, 17.01.1994 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 1 на технічне обслуговування засобів зв'язку, радіо КНДІ мікроприладів. За вказаним договором Позивач взяв на себе зобов’язання по  виконанню робіт з технічного обслуговування справного працездатного обладнання засобів зв'язку, радіофікації та телетайпу, змонтованого на об’єкті Відповідача. Відповідно до умов договору, виконання робіт здійснюється за графіком, складеним Позивачем та узгодженим з Відповідачем. Вартість технічного обслуговування ліній зв'язку, радіо, комутаторів зв'язку переговорних приладів визначається прейскурантом оптових цін Мінприбора № 26-05-48, відповідно наданого розрахунку (т. 1 а.с. 37 – 46 ). Оплата за виконані роботи здійснюється Відповідачем на підставі двостороннього акту (т. 1 .а.с. 139 – 161 ) і розрахунку вартості робіт (т. 1 а.с. 37 - 46) одночасно до 15 числа місяця, що слідує за звітним місяцем (п. 3.2). Відповідно до п. 6 договір був укладений на строк до 31.12.1994 року, але в разі, якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна, із сторін не буде вимагати його припинення, договір визнається продовженим на тих умовах на той же строк.

Позивач стверджує, що Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, через що за останнім існує заборгованість на загальну суму 160 111,90 грн.

Як вбачається з уточненого розрахунку позовних вимог від 28.02.2008 року, борг Відповідача за договором № 9/503 „О” від 13.09.1993 року за період з III кварталу 1995 року по січень 1996 року становить 9 503,60 грн., борг за договором № 8/503 „О” від 23.06.1993 року за період лютий-травень 1995 року та лютий-травень 1996 року становить 94 037,30 грн., борг за договором № 118/БР від 30.12.1993 року за період з жовтня 1994 року по грудень 1995 року становить 21 500,00 грн., борг договором № 1 від 17.01.1994 року за період лютий-листопад 1995 року становить 35 071,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилався на підписані між сторонами акти звірки, калькуляції (кошториси), акти прийому-здачі виконаних робіт, наявні у матеріалах справи.

Відповідно  до матеріалів справи, у зв’язку з неналежним виконанням  Відповідачем своїх договірних зобов’язань, Позивач уклав договори кредитування, згідно з умовами яких був змушений сплачувати відсотки за користування цими кредитами, що завдало Позивачеві збитків на суму 820 821,95 грн., а також Позивач не одержав доходів, на які розраховував, на суму                    712 945,34 грн. Вказані збитки та упущену вигоду Позивач просив стягнути з Відповідача на  підставі ст. 203 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на той час.

Враховуючи викладене,  колегія судів апеляційної інстанції погоджується  з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне .

Відповідно до п.п. 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки обов'язок щодо повернення коштів продовжує існувати, то до спірних  правовідносин слід застосовувати Цивільний кодекс України, а щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно зі ст.ст. 4, 161 Цивільного кодексу Української РСР між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України (ст.162 ЦК УРСР) не допускається.

Ухвалою місцевого господарського суду на вирішення експертизи були поставлені питання щодо документального підтвердження заявленої Позивачем суми основного боргу станом на 11.06.1998 рік за укладеними між сторонами договорами. В розпорядження експерта були надані матеріали справи, в яких були докази надання Позивачем послуг за договорами (акти здачі-приймання технічного обслуговування засобів зв'язку і радіо; акти про відпуск електроенергії; акти про відпуск енергоносіїв; кошторис витрат на утримання ВОХР; та докази оплати наданих послуг Відповідачем (платіжні документи та повідомлення типової форми № 280).

Згідно з висновком експерта, який був залучений до матеріалів справи (т.9, а.с.39-42), заявлена в позовній заяві ВАТ „Квазар” сума основної заборгованості (основного боргу) Відповідача станом на 11.06.1998 рік підтверджується документально в розмірі 155 345,13 грн. Заявлена сума заборгованості в якості основного боргу в частині надання ВАТ „Квазар” послуг з охорони Відповідачеві підтверджується документально в розмірі 3 500,00 грн. Сума заборгованості Відповідача за енергоносії відкритому акціонерному товариству „Квазар” станом на 11.06.1998 року  документально підтверджується в розмірі 102 449,94 грн. Сума заборгованості Відповідача за електроенергію Позивачу станом на 11.06.1998 року документально підтверджується в розмірі 14 396,22 грн.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують заявлені Позивачем до стягнення суми заборгованості за договорами лише частково, а саме: борг за поставлену електроенергію за договором № 9/503 „О” від 13.09.1993 року складає 14 396,22 грн., борг за поставлені енергоносії за договором № 8/503 „О” від 23.06.1993 року складає 102 449,94 грн., борг за надані послуги охорони за договором № 118/БР від 30.12.1993 року складає 3 500,00 грн., борг за надані послуги зв'язку за договором № 1 від 17.01.1994 року складає 34 998,97 грн. Загальний розмір заборгованості згідно висновку експерта становить 155 345,13 грн.

При цьому, місцевий господарський суд зазначає, що оскільки заявлені Позивачем до стягнення суми заборгованості за договором № 9/503 „О” та договором № 8/503 „О” були меншими, ніж визначено у висновку експерта, то суд стягнув з Відповідача заборгованість за вказаними договорами саме в розмірі, заявленому Позивачем (9503,60 грн. та 94037,30 грн. відповідно). Заборгованість за договором № 118/БР та договором № 1 було стягнуто з Відповідача на користь Позивача в розмірах, визначених експертом (3 500,00 грн. та 34 998,97 грн. відповідно).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Позивача на тій підставі, що матеріали справи підтверджують позовні вимоги лише частково.

Щодо стягнення з Відповідача збитків у розмірі 820 821,985 грн., які виникли в зв’язку з вимушеним кредитуванням  та не одержаних  доходів (упущеної вигоди) в розмірі 712 945,34 грн. судова колегія вважає за необхідне  зазначити наступне.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконав боржником.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання своїх зобов'язань, він був зобов'язаний укласти договори кредитування та сплачувати відсотки за користування цим кредитами в період 1994- 1996рр., загальний розмір яких складає 820 821,95 грн. Крім того, за твердженням Позивача, з вини Відповідача останній не отримав доходів на загальну сум 712 945,34 грн., на одержання яких розраховувало ВАТ „Квазар” при укладанні контракту № 42 від 19.10.1995 року з фірмою „Вітелік” (Гонконг) про поставку товару.

Відповідач проти розрахунку Позивача заперечував з тих підстав, що Позивачем було не доведено того, що останній був вимушений укладати договори кредиту саме з вини Відповідача та що сплату відсотків за користування цими кредитами спричинила саме бездіяльність Відповідача (у вигляді невиконання умов договорів).

З метою встановлення фактичного розміру завданих Позивачеві збитків, ухвалою Господарського суд міста Києва від 08.02.2005 було призначено судово–бухгалтерську експертизу.

Висновком № 3137 від 12.05.2005 року Київського НДІСЕ було встановлено наступне, що виходячи із сум заборгованості ДП „НДІ мікроприладів НТК „Інститут монокристалів” НАН України перед ВАТ „Квазар” по оплаті електроенергії та енергоносіїв, яка визнавалась сторонами в 1994-1996 рр., розмежувати та підтвердити первинними бухгалтерськими документами розмір процентів, нарахованих за умовами десяти кредитних договорів і сплачених позивачем в результаті несплати Відповідачем боргу за електроенергію та енергоносії, не видається за можливе, оскільки сума отриманих Позивачем на підставі десяти кредитних договорів грошових коштів в розмірі 2 340 000,00 грн. значно перевищує суму боргу Відповідача перед Позивачем за спожиту електроенергію та енергоносії, погоджену сторонами та зафіксовану в первинних документах. Крім того, кредитні кошти, отримані Позивачем, лише частково отримувались з призначенням платежу – для  проведення  розрахунків за спожиту електроенергію.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують завдання збитків та упущеної вигоди в розмірах, вказаних ВАТ „Квазар”.

Статтею 209 Цивільного кодексу УРСР, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання

Проаналізувавши вищевикладене, колегія судів дійшла висновку що Позивачем не доведено вини Відповідача в неодержанні ВАТ „Квазар” доходів та завданих ВАТ „Квазар” збитків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Отже, апеляційний господарський суду вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 820 821,95 грн., які виникли в зв'язку з вимушеним кредитуванням, та не одержаних доходів (упущеної вигоди) в розмірі 712 945,34 грн.

На таких підставах колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційне подання та апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційне подання прокуратури міста Києва та апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства „Квазар” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від20.05.2008 року у справі № 1/198-44/35 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Квазар” до Державного підприємства „Науково – дослідний інститут мікроприладів” НТК „Інститут монокристалів” НАН України, за участю Генеральної прокуратури України – без змін.

2.          Справу № 1/198-44/35  повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.07.08 (відправлено)