КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2008 № 45/75
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Гарник Л.Л.
Іваненко Я.Л.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача- Дубовик П.В., довіреність № 33 від 27.03.2008 року
від відповідача -Висотенко І.М., довіреність № 2/7850 від 05.12.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2008
у справі № 45/75 (Балац С.В.)
за позовом ВАТ "Новоград-Волинська реалізаційна база хлібопродуктів"
до Державний комітет України з державного матеріального резерву
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 108812,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у справі № 45/75 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” (надалі – Позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі – Відповідач) про стягнення 108 812,40 грн. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.05.2008 року № 35 (Вх. № 02-4.1/2929 від 03.06.2008 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у справі № 45/75 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач вважає, що зазначене рішення є необґрунтованим та незаконним, а отже підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушенням та невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відкритого акціонерного товариства „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” висловися за задоволення апеляційної скарги, представник Державного комітету України з державного матеріального резерву – за її відхилення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що 18.08.2004 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/309-2004 (надалі – Договір). За умовами вказаного Договору Відповідач передає, а Позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та вартістю згідно з актом форми Р – 16 (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору Відповідач відшкодовує витрати Позивача на утримання матеріальних цінностей виходячи із розрахунку - 2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно – місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Відповідачем та Позивачем (п. 4.2 Договору).
Згідно п. 7.2. Договору усі додатки та зміни до цього договору є невід’ємною частиною цього договору, якщо вони підписані повноважними представниками сторін.
На підставі Приймальних актів (зберігальних зобов’язань) № 1, 2, 3, 4, 5, 6 Відповідач передав Позивачеві на зберігання 7 254,175 тон жита.
18.08.2005 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору , в якій сторони передбачили , що плановий розмір коштів на 2005 рік, на оплату та зберігання матеріальних цінностей державного резерву складає 126 948,06 грн. в межах кошторису.
Відповідач відповідно до платіжних доручень від 13.05.2005 року № 387, від 19.08.2005 року № 875, від 16.09.2005 року № 1187 сплатив грошову суму, обумовлену в додатковій угоді № 1 від 18.08.2005 року за зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Встановивши, зазначені обставини справи, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” про стягнення 108 812, 40 грн.. Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем не сплачено вартість послуг за збереження жита на загальну суму 108 812,40 грн. за період з 01.07.2005 року по 31.12.2005 року відповідно до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/309-2004 від 18.08.2004 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2008 року, яке прийнято у даній справі, є законним і обґрунтованим, у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, як в суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи
З апеляційної скарги вбачається, що на думку Позивача - Відкритого акціонерного товариства „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” не було укладено з Відповідачем додаткової угоди № 1 від 18.08.2005 року, оскільки вона підписана заступником голови Державного комітету України з державного матеріального резерву Головіним Р.Г., який є не уповноваженою особою. За твердженням Позивача додаткова угода № 1 від 18.08.2005 року з боку Відповідача посвідчена невідомою печаткою (а.с. 45), в порівнянні з відтиском печатки, який є на Договорі № юр-2зб/309-2004 від 18.08.2004 року відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву. При цьому Позивач зазначає, що дана додаткова угода не зареєстрована в Державному казначействі України .
Апеляційна інстанція вважає, що дані посилання апеляційної скарги є необґрунтованими та непідтвердженими належними та допустимими доказами враховуючи наступне.
В судовому засіданні апеляційним судом було досліджено, наданий Відповідачем для огляду оригінал додаткової угоди № 1 від 18.08.2005 року, з якого вбачається, що дана угода була зареєстрована Державним казначейством України, що підтверджується відтиском штампу Державного казначейства України про реєстрацію цієї угоди.
Також представник Відповідача надав пояснення, що на момент укладання додаткової угоди № 1 від 18.08.2005 року в Державному комітеті України з державного матеріального резерву було здійснено заміну старої печатки на новий зразок.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб , що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач розрахувався з Позивачем за послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву в повному обсязі у 2005 році.
Таким чином, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки, Відповідач належним чином виконав зобов’язання, передбачені п. 4.1. Договору щодо сплат и вартості послуг по зберігання жита у 2005 році, то вказане зобов’язання є припиненим.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Новоград – Волинська реалбаза хлібопродуктів” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у справі № 45/75 - без змін.
2.Матеріали справи № 45/75 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Гарник Л.Л.
Іваненко Я.Л.
03.07.08 (відправлено)