ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"10" липня 2006 р. Справа №10/149-НА
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рата" м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004722301/3/1380 від 28.04.2006р. в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій.
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Щесняк О.А.
Представники сторін:
позивача Леонова О.С. –за дорученням №4 від 01.02.2006р.
Столяр О.О. –за дорученням №5 від 01.02.2006р.
Нікішин Д.О. –за дорученням №7 від 01.02.2006р.
Григорчук С.П. –за дорученням №3 від 01.02.2006р.
відповідача Трасковська С.В. –за довіреністю №18003/9/10 від 10.07.2006р.
Грівнак Л.В. –за дорученням № 12838/9/10 від 30.05.2006р.
Савгір Н.А. –за довіреністю від 14.06.2006р. № 14924/9/10-1
Постанова виноситься 10.07.2006р, так як в судовому засіданні оголошувалась перерва .
У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору:
Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати прийняте ДПІ у м. Хмельницькому податкове повідомлення-рішення №0004722301/3/1380 від 28.04.2006р. про визначення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 310397 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 155199 грн., прийняте згідно акту перевірки, як таке, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме включення ТОВ фірмою “Рата” до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах (з квітня по серпень 2003р.) суми ПДВ, сплачені постачальнику –ТОВ НВП „Техноплазма” м. Київ за договором №26/04 від 26.04.2003р. із посиланням на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2005р. установчі документи та свідоцтво платника ПДВ останнього визнані недійсними.
В підтвердження своєї позиції посилається на рішення апеляційного суду м. Києва від 23.02.2006р. по справі № 22-1433-/06 за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до Девліша О.С., Кожеми В.А., Щербакова О.В., третьої особи –ТОВ НВП “Техноплазма” про визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість відповідно до якого у позові податкового органу відмовлено та на довідку головного управління статистки у м. Києві від 06.05.2006р. № 13-2825 про те, що ТОВ НВП “Техноплазма” значиться в ЄДРПОУ.
Крім того, посилається на довідку ДПІ у м. Хмельницькому від 14.11.2003р. №3418 “Про результати позапланової перевірки ТОВ “Рата “ з питань взаємовідносин з ТОВ НПП “Техноплазма” м. Київ за період з 01.01.22002р. по 01.10.2003р. , в якій не зафіксовано порушень податкового законодавства.
В обґрунтування своїх вимог посилається на норми п.7.2.1, п.7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Крім того, вказує на те, що відповідачем порушено п.4.2, 4.5,4.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства .
В підтвердження своєї позиції надав акт перевірки, довідку податкового органу, договір від 26.04.2003р., який укладений з ТОВ НПП “Техноплазма”, рішення апеляційного суду м. Києва, довідку статуправління.
В судовому засіданні позивачем надано письмове клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004722301/3/1380 від 28.04.2006р. в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість сумі 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій.
Дане клопотання задовольняється судом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорюване податкове повідомлення рішення прийняте на підставі акту перевірки №2334-23/1-23827050, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки позивач не мав права на нарахування податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ НВП “Ткехноплазма”, так як в ході перевірки встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2005р. № 2-1075 було визнано недійсними установчі документи ТОВ НВП “Техноплазма” та свідоцтво про державну реєстрацію платником податку на додану вартість з 02.03.1995р.
Посилаючись на п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість” вважає, що податкові накладні ТОВ НВП “Техноплазма” не являються документами, що дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем.
Звертає увагу на те, що акт перевірки відповідно до п. 4.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства зареєстровано в 22.11.2005р. в єдиному журналі реєстрації актів, при цьому подав копію витягу з даного журналу.
На запит суду, апеляційним судом м. Києва надано копію рішення від 23.02.2006р. по справі № 22-1433-/06 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Девліша О.С., Кожеми В.А., Щербакові О.В., третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Техноплазма” про визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, на адресу суду надійшло від ДПІ у Печерському районі (лист від 29.05.2006р. № 7128/9/10-209) копія рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2003р. по справі № 2-6410 за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до Девліш О.С. про визнання недійсними установчих документів ТОВ НВП “Техноплазма”.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Рата”, за результатами якої складено акт перевірки від 21.11.2005р. №2334-23/1-23827050.
В акті зафіксовано, що перевіркою правильності повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на суму 310397 грн. 50 коп.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ “Рата” в 2003 poці мало взаємовідносини з ТОВ НПП "Техноплазма", між ними було укладено Договір № 26/4 від 26.04.2003 р. ТОВ “Рата” одержало від ТОВ НВП “Техноплазма” податкові накладні, які відобразило у книзі обліку придбання товарів та включило до податкового кредиту на протязі травня-серпня 2003р. 310397, 50 грн.
Вказано, що згідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.01.2005 р. по справі № 2-1075 визнано недійсними установчі документи ТОВ НВП "Техноплазма" та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ НВП "Техноплазма" платником податку на додану вартість з 02.03.1995 р.
На підставі зазначеного та враховуючи вимоги п.п.7.2.1 (платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість) та п.п 7.2.4 п. 7.2 ст.7 (право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону) Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом зроблено висновок, що підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 310397,50 грн. по податковим накладним, отриманих від Т ОВ НВП “Техноплазма”.
На підставі акту перевірки від 21.11.2005р. №2334-23/1-23827050, за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0004722301/3/380 , яким за порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4 ,п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 , п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено позивачу податкове зобов’язання по ПДВ в розмірі 465596 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 155199 грн. штрафних санкцій.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням просить його визнати його неправомірним та скасувати в частині 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій.
Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та включення сум до податкового кредиту визначається Законом України “Про податок на додану вартість” ( надалі Закону) .
З аналізу норм ст. 2 , п.п. 7.2.4 , п.7.2 ст.7 , ст. 9 Закону вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість .
При цьому, відповідно до п.7.2.1. ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити крім інших реквізитів зазначення повної або скороченої назви, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Відповідно до п.п.7.4.5.ст.. 7 Закону “Про ПДВ“ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем включено до податкового кредиту 310397,5 грн. згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ НВП “Техноплазма” в 2003р на виконання договору №26/4 від 26.04.2003р.
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про неправомірність віднесення до податкового кредиту позивачем вищезазначених сум, оскільки згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2005р. по справі № 2-1075 визнано недійсними установчі документи “Техноплазма” та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ НВП “Техноплазма” платником ПДВ з 02.03.1995р.
Враховуючи дані обставини, було нараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій.
Проте, як вбачається з наданого апеляційним судом м. Києва на запит суду копії рішення по справі №22-1433-/06 від 23.02.2006р., вищевказане рішення Деснянського районного суду м. Києва скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва у задоволенні позову до Девліша О.С., Кожеми В.А., Щербакові О.В., третьої особи –товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Техноплазма” про визнання недійсним статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість.
Судом зважається на те, що відповідно до довідок Головного управління статистики у м. Києві від 14.03.2006р. № 13-1665 від 06.05.2006р. № 13-2825 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Техноплазма” ( іден. Код 21612013) значиться в ЄДРПОУ .
Крім того, судом враховується, що за результатами позапланової перевірки ТОВ “Рата” з питань взаємовідносин з ТОВ НПП “Техноплазма” м. Киїів за період з 01.01.2002р. по 01.10.2003р. порушень податкового законодавства не встановлено.
При цьому, податковим органом не надано суду доказів про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Техноплазма”.
Судом також враховується посилання позивача на те, що податковим органом при складанні акту перевірки порушено вимоги п.п. 4.5, 4.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, відповідно до яких Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби.
При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.
Після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки, який наданий позивачу не містить ні дати складання, ні відповідного номера, акт перевірки наданий суду податковим органом датований 21.11.2005р. № 2334-23/1-23827050, при цьому дата реєстрації акту перевірки, яка зазначена в журналі реєстрації - 22.11.2005р. (номером 2334).
Враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому судом враховується положення ч. 2 ст. 71 КАСУ, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рата” м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004722301/3/1380 від 28.04.2006р. в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004722301/3/1380 від 28.04.2006р. в частині нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 464603 грн., з яких 310397 грн. основного платежу та 154206 грн. штрафних санкцій .
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Рата” м. Хмельницький , вул.. Курчатова ,116 ( 23827050) 3, 40 грн.( три гривні 40 коп.) судового збору .
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подається до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Постанова складена у повному обсязі і підписана 12.07. 2006р.
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.