Кримінальне провадження № 629/3376/14-к

Номер провадження 1-кп/629/18/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року колегія суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області у складі: головуючого - Харабадзе К.Ш., суддів - Ткаченка О.А.., Мішуровської С.Т., за участю секретаря - Коваленко О.О., Соколенко О.О., прокурора - Дьолога В.В., Шульги Ю.М., Мазур М.С., обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника потерпілих - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області обвинувальний акт у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Цепцевичі Сарненського району Рівненської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, розлученого, не військовозобов'язаного, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 125 КК України, -

встановила:

17.02.2014 року, приблизно о 10-00 годині, ОСОБА_8, знаходячись в будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, з мотиву особистої неприязні до ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, під час раптово виниклої сварки з нею, наніс останній ногами не менше 7 ударів по різним частинам тіла, спричинивши ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 06.03.2014 року №75-ЛЗ/14 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а саме, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, та легкі тілесні ушкодження - синці в лівій окологлазничній області, в області проекції дуги лівої виличної кістки, на лівій щоці, синці по розгинальній поверхні лівого передпліччя в середній третині та по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Після чого ОСОБА_8 покинув місце злочину.

13.06.2014 року під час прямування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в автобусі з м. Лозова до с. Олександрівка Лозівського району Харківської області між ними виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, що між ними склалися. По виходу з автобусу в с. Олександрівка Лозівського району Харківської області, ОСОБА_8 приблизно об 11-30 годині біля будинку АДРЕСА_6, діючи умисно, з мотиву особистої неприязні до ОСОБА_5, наздогнав того та продовжив сварку між ними, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_8, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, наніс останньому 2 удари кулаком по голові, удар по лівій нозі та не менше двох ударів по стегнам, спричинивши ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 28.07.2014 року № 202-ЛЗ/14 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а саме, забиту рану в лівій тім'яно-потиличної області, та легкі тілесні ушкодження - синці по переднім поверхням обох стегон у верхній третині. Після чого ОСОБА_8 покинув місце злочину.

13.06.2014 року приблизно о 12-00 годині, між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 біля будинку АДРЕСА_6, розпочалася сварка, обумовлена спричиненням ОСОБА_8 цього ж дня тілесних ушкоджень батьку ОСОБА_6 - ОСОБА_5 Потім ОСОБА_8 прослідував до домоволодіння АДРЕСА_4, що належало ОСОБА_9, за ним пішов ОСОБА_6 та продовжив сварку. В сараї зазначеного домоволодіння ОСОБА_8 взяв вила, з якими прослідував до місця біля будинку АДРЕСА_6, за ним прослідував і ОСОБА_6, де продовжив сварку. В ході сварки ОСОБА_8 з мотиву особистої неприязні до ОСОБА_6, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6, наніс останньому удар вилами в ліву бокову область тулубу, спричинивши ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.07.2014 року № 254-ЛЗ/14 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, а саме, чотири колоті рани лівої бокової поверхні тулуба, три з яких проникають в плевральну порожнину з пошкодженням лівої легені та одна з яких проникає в черевну порожнину без пошкодження внутрішніх органів. Після чого ОСОБА_8 покинув місце злочину.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав частково. Пояснював, що деякий час він проживав у громадянському шлюбі з ОСОБА_10, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рідним братом - ОСОБА_6 Він та ОСОБА_10 мають спільну дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, між собою відносини припинили. Між ним та ОСОБА_12 і її сім'єю часто відбуваються сварки. 17.02.2014 року він приходив в будинок АДРЕСА_3 до своєї малолітньої доньки - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, бабусею якої є ОСОБА_4, хотів погуляти з дитиною. Коли він зайшов в будинок, він взяв доньку на руки, ОСОБА_4 почала кричати, вибігла з будинку, він пригостив дитину цукерками, після чого пішов. Він ОСОБА_4 не завдавав тілесних ушкоджень, в будинку пробув 5 хвилин. 13.06.2014 року приблизно об 11-00 год. він разом з ОСОБА_5 та малолітнім онуком останнього - ОСОБА_13 їхали у автобусі з м. Лозова. Він їхав сидячи і взяв дитину на руки до себе, через що між ним та ОСОБА_5, який не бажав, щоб дитина їхала в нього на руках, розпочалася словесна сварка. В селі Олександрівка Лозівського району Харківської області всі вони вийшли з автобуса. Він наздогнав ОСОБА_5 десь біля будинку АДРЕСА_6, спитав, чому той не давав йому ОСОБА_13 та не дає можливості спілкуватися з донькою ОСОБА_11. Коли ставив свої речі на землю, то відчув удар по голові. Він з 2006 року має інвалідність, є інвалідом третьої групи, в нього хвора права рука, яка не працює. Удар наносив ОСОБА_5 палицею для ходи, скільки всього ударів йому наніс ОСОБА_5 він не може вказати. Він втратив свідомість, коли опритомнів, то ОСОБА_5 сидів зверху на ньому та тримав його за шию, в них відбулася бійка, боролися на землі. Визнає, що в ході бійки він наносив ОСОБА_5 удари, спричинив тілесні ушкодження, що встановлені медичною експертизою. Потім стала кричати сусідка, він встав з ОСОБА_5, після бійки вони розійшлися. Він взяв свої речі та пішов з місця пригоди. Побачив, що йому на зустріч біжить ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , яка кинула в його бік металевий прут, але не влучила, оскільки він пригнувся. Потім він пішов до свого друга ОСОБА_9 в домоволодіння АДРЕСА_4, щоб вмитися від крові. В домоволодінні ОСОБА_9 він поставив свої речі біля сараю, умився біля колодязя у дворі, присів закурити та виявив, що у барсетці відсутні його окуляри та телефон. В цей час у двір ОСОБА_9 забіг ОСОБА_6 з металевим прутом у руках та хотів вчинити бійку, а за ним зайшов ОСОБА_5 зі зламаною палкою для ходи у руках, і в них знов почалася сварка та бійка. Одночасно йому наносилися удари по голові та по ногам ОСОБА_5, який бив його палкою, та ОСОБА_6, який бив його металевим прутом. Хто перший почав з них бійку він не пам'ятає. Він став відходити від них назад, зайшов до сараю, в сараї побачив палку та потягнув її, це виявилися вила. Він вийшов з сараю з вилами, направленими донизу, спитав в ОСОБА_6 та ОСОБА_5, де його телефон та окуляри. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли з двору, він пішов шукати свої речі у напрямку будинку АДРЕСА_6. За ним пішли і ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 погрожував йому помстою за батька. Вила він тримав направленими донизу під правою пахвою та придержував кистю правої руки, яка в нього хвора та слабка. Коли він нахилився піднімати телефон та окуляри, хтось його ударив по голові. Коли піднявся, то побачив біля себе ОСОБА_6 з кулаками, коли він розвертався, ОСОБА_6 був нанесений один удар вилами, потім він витягнув вила. Коли він витягував вила, ОСОБА_6 ще стояв. Потім він знов зайшов у двір ОСОБА_9, де умився, кинув вила у сараї, забрав свої речі та пішов. Вказував, що він наніс удар, щоб ОСОБА_6 його не бив. Сприймав себе слабкішим від ОСОБА_6, оскільки є інвалідом 3 групи, його права рука є обмежено рухливою. Він не мав наміру вбивати ОСОБА_6, не бажав його смерті, не цілився при завданні удару у якесь конкретне місце на тілі ОСОБА_6, не міг при нанесені удару прикласти силу, оскільки права рука, якій він придержував вила, є хворою, слабкою, обмежено рухливою. Якщо б хотів вбити потерпілого ОСОБА_6, то він міг взяти вила лівою рукою, яка є здоровою, та завдати тому удар, але цього не бажав. Приносив вибачення потерпілому ОСОБА_6

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його винуватість повністю доведена та підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що 17.02.2014 року перед обідом приблизно о 10-00 год. чи 11-00 год. ОСОБА_8 прийшов до неї додому в будинок АДРЕСА_3, сказав, що прийшов за своєю дочкою. Вона відповіла, що дитини не віддасть. Тоді ОСОБА_8 її побив, вона впала. Він наносив удари ногою під око, по нозі, у груди. Вона ледве підвелася із полу, та в чому була одягнена в тому і вибігла на вулицю. По дорозі їхала машина швидкої допомоги, за кермом якої був ОСОБА_14 Вона попросила в нього допомоги, вказала, що її побив ОСОБА_8 ОСОБА_14 сказав, щоб вона йшла до лікарні до лікаря. У лікарні вона розповіла лікарю ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_8 її побив. Лікар її оглянув. Потім пішла додому.

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що 13.06.2014 року приблизно об 11:00 годині він з онуком ОСОБА_13 їхали у автобусі з м. Лозова. В автобусі побачив, що ОСОБА_8 тягне онука до себе, той впирається і не хоче йти до нього. Між ним та ОСОБА_8 відбулася словесна перепалка. В селі Олександрівка Лозівського району Харківської області вони всі вийшли з автобусу. Біля колонки він зупинився прикурити цигарку, і тільки поклав сірники у кишеню, як відчув удар по голові, впав на землю. Потім ОСОБА_8 наніс ще один удар, вони почали боротися. ОСОБА_8 розбив йому голову, сів на нього зверху, але він також давав відсіч. Бійку побачила сусідка, стала кричати, ОСОБА_8 встав із нього та пішов по вулиці. Потім прибіг його син ОСОБА_6, побачив, що у нього з рани на голові тече кров. Він сказав сину, щоб він не чіпав ОСОБА_2 Також прибігла його донька, яка пішла викликати міліцію. ОСОБА_8 зайшов у двір ОСОБА_9, за ним пішов ОСОБА_6 Він пішов за сином, бо син є інвалідом дитинства, може не контролювати свої дії. У нього в руках або у сина не було ніякого знаряддя. Він або син не били ОСОБА_2, загрози для ОСОБА_2 не утворювали. Коли він зайшов у двір, ОСОБА_8 стояв на виході з огорода і тримав вила у руках. Син направився на ОСОБА_2, він утримав сина та вивів його з двору. Потім ОСОБА_8 з вилами вийшов з двору, пішов на те місце, де вони з ним перед цим боролися. Там щось зібрав. Він сказав сину, що на тому місці, де була у нього бійка з ОСОБА_8, залишився його пакет з ареометром. Син пішов забрати ареометр, в руках у сина ніяких предметів не було. Коли ОСОБА_6 піднімав його пакет, то запропонував ОСОБА_2 поговорити як мужик із мужиком без вил, на що ОСОБА_8 сказав, що підходь. Коли ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_2, то той завдав сину удар вилами. Потім приїхала швидка допомога і міліція. Його та сина відвезли до лікарні, йому зашили голову, сина прооперували. Вказував, що ОСОБА_8 мав можливість, ще раз нанести синові удар вилами.

- показаннями потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він пішов за ОСОБА_8, щоб помститися за батька, поговорити як мужик із мужиком, а ОСОБА_8 не бажав так розмовляти, схватив вила. У нього в руках металевого прута, палки не було, він ніякими предметами не погрожував ОСОБА_2, не бив. ОСОБА_8 ударив його вилами в ліву сторону тулубу.

- поясненнями свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні про те, що 13.06.2014 року приблизно в обідній час він займався своїми справами у себе на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_5, почув крики брані ОСОБА_2 у бік ОСОБА_6, подумав, що люди скандалять. Він вийшов з двору та став біля своєї калитки, десь на відстані 10-12 метрів від нього побачив, як ОСОБА_8 з вилами в руках зайшов в двір домоволодіння ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4, а на відстані 50-ти метрів від нього побачив, як ОСОБА_6 лежав на асфальті на боку, кричав від болю. Поруч з ОСОБА_6 знаходився батько - ОСОБА_5, який кричав, щоб викликали швидку допомогу. Він близько до них не підходив, стояв на відстані. Потім від людей почув, що ОСОБА_8 підрізав вилами ОСОБА_6 Самих подій, що відбулися між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 він не бачив.

- поясненнями свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні про те, що 17.02.2014 року в першій половині дня він знаходився в с. Олександрівка Лозівського району Харківської області на своєму робочому місці в амбулаторії, яка розташована навпроти будинку ОСОБА_4 До його кабінету забігла ОСОБА_4, яка була боса, в домашньому одязі, сказала, що ОСОБА_8 її бив, показала свою спину, на якій в області 3-4 міжреберя були почервоніння. Він підійшов до вікна та у вікно побачив, як ОСОБА_8 вийшов з домоволодіння ОСОБА_4 та пішов у напрямку с. Шатівка, у руках ОСОБА_8 нічого не тримав.

- поясненнями свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні про те, що він працює водієм в Олександрівській амбулаторії. 17.02.2014 року в першій половині дня він виїхав з амбулаторії та побачив на дорозі ОСОБА_4, яка зупиняла його машину. Він зупинився, ОСОБА_4 плакала, під правим оком в неї було почервоніння, вона була легко вдягнута, просила допомогти та сказала, що ОСОБА_8 забирає дитину. Він їй сказав, щоб вона йшла до амбулаторії, а сам поїхав в с. Миколаївку на виїзд.

- поясненнями свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні про те, що з ОСОБА_8 вона проживала у громадянському шлюбі у 2011-2013 роках. 13.06.2014 року додому за адресою: АДРЕСА_3 прибіг ОСОБА_13 та сказав, що ОСОБА_8 б'є ОСОБА_5 Вона побігла та бачила, як ОСОБА_8, сидячи зверху на ОСОБА_5, бив останнього. ОСОБА_5 лежав на животі, обличчям донизу. Ззаду неї біг також її брат ОСОБА_6, який пропонував ОСОБА_2 розібратися по-чоловічому. У ОСОБА_6 в руках нічого не було. Її матері ОСОБА_4 з ними не було. Коли ОСОБА_8 встав з ОСОБА_5, вона побігла викликати міліцію.

- роз'ясненнями експерта ОСОБА_17 в судовому засіданні про те, що 14.06.2014 року він оглядав ОСОБА_2, склав висновок №200-ЛЗ/14, у якому вказав усі тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_2 на момент огляду. Був безпосередньо опитаний ОСОБА_8, і усі пояснення, які були ним надані, були внесені у висновок у розділ про обставини справи. На тулубі ушкоджень ніяких виявлено не було. На голові мала місце садно, а не рана. Всі тілесні ушкодження у своїй сукупності , які були у ОСОБА_2, не могли утворитися внаслідок падіння з власного росту, тільки деякі ушкодження, такі як садни на колінах. Про втрату свідомості при огляді ОСОБА_8 не вказував. Також у якості судово-медичного експерта він приймав участь у слідчому експерименті за участю ОСОБА_2 Він проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_6, у якого тілесні ушкодження мали місце на лівій стороні тулуба. У ОСОБА_6 з огляду на описаний у медичній документації характер тілесних ушкоджень, в тому числі передньої черевної стінки, можна зробити висновок про напрямок дії травмуючого предмета до ОСОБА_6 ззаду наперед та зліва на право. Зробити судження щодо прикладання значної чи незначної сили при завданні удару неможливо, оскільки від сили нанесення удару залежить глибина раньового каналу, однак у медичній документації відсутні дані про глибину раньового каналу. Допомога ОСОБА_6 надана була своєчасно, операцію ОСОБА_6 згідно медичних довідок було зроблено 13.06.2014 року до 17.30 год., в 20.00 год. він вже був у свідомості, був доступний до продуктивного контакту.

- поясненнями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні про те, що вона працює у службі у справах дітей, до якої ОСОБА_8 з лютого 2014 року звертався з приводу надання дозволу на спілкування з його донькою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, з якою йому не дозволяла спілкуватися матір дитини ОСОБА_19 Діти у сім'ї ОСОБА_19 перебували на обліку у службі у зв'язку з невиконанням батьками своїх обов'язків, в т.ч. і дитина ОСОБА_2 з моменту свого народження дівчини.

· заявою ОСОБА_4 від 17.02.2014 року про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8./т. 1 а.с.147/

· витягом з кримінального провадження про внесення заяви ОСОБА_4 від 17.02.2014 року до ЄРДР/т. 1 а.с.160/

· 

· висновком судово-медичної експертизи №75-ЛЗ/14 від 06.03.2014 року, згідно якої у ОСОБА_4, 61 року, мали місце закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, синців в лівій окологлазничній області, в області проекції дуги лівої виличної кістки, на лівій щоці, синці по розгинальній поверхні лівого передпліччя в середній третині та по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині, які утворилися від дії тупих предметів, які не відобразили в ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей і якими могли бути як руки так і ноги, можливо в строк і при обставинах, зазначених в постанові та потерпілою. Малоймовірно утворення комплексу вищевказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти росту. За ступенем тяжкості вищевказана закрита черепно-мозкова травма - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, синці - це легкі тілесні ушкодження /Т.1 а.с.148/.

· 

· протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 06.05.2014 року, в ході якого ОСОБА_4 вказала місце вчинення злочину, розповіла та показала про обставини вчинення злочину, а саме, що 17.02.2014 року вона заходилась вдома за адресою АДРЕСА_3 з онуком. Коли прийшов ОСОБА_8, то в ході конфлікту, який виник в них на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_8 наніс їй 1 удар ногою в область верхньої половини нижньої кінцівки; 1 удар ногою в область верхньої кінцівки ближче до тазостегнового суглобу; 1 удар ногою в область передпліччя, від чого вона впала на спину. Далі ОСОБА_8 підійшов до неї і наніс: 1 удар ногою в область грудної клітини; 3 удари в область виличної частини ближче до скроні, механізм спричинення тілесних ушкоджень відтворений і зафіксований за допомогою статиста /Т.1 а.с.150-155/.

· 

· висновком судово-медичної експертизи №185-ЛЗ/14 від 30.05.2014 року, згідно якої показання ОСОБА_4, дані в ході проведення слідчого експерименту від 06.05.2014 року, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичними даним в частині способу заподіяння та механізму утворення в останньої тілесних ушкоджень /Т.1 а.с.149/.

· 

· заявою ОСОБА_5 від 13.06.2014 року про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8./т. 1 а.с.138/

· 

· витягом з кримінального провадження про внесення заяви ОСОБА_5 від 13.06.2014 року до ЄРДР/т. 1 а.с.161/

· 

· протоколом огляду місця події від 20.06.2014 року у камері №6 Лозівського ІТТ, в ході якого ОСОБА_8 добровільно видав сорочку кремового кольору зі слідами речовини бурого кольору, на якій малися пошкодження, а саме, розрив під рукавом з правової сторони/Т.1 а.с. 139-141/.

· 

· протоколом проведення слідчого експерименту від 14.06.2014 року з відеозаписом, в ході якого ОСОБА_5 вказав місце вчинення злочину, розповів та показав про обставини вчинення злочину, а саме, що 13.06.2014 року він разом з онуком ОСОБА_13 їхали у автобусі з м. Лозова. В автобусі він побачив, що ОСОБА_8 потягнув онука до себе, щоб той підійшов, тоді він забрав онука від ОСОБА_2 і сказав, щоб той не балакав з онуком, та при цьому чув, як ОСОБА_8 відповів, що коли вони приїдуть, то він розбереться з ними. В с. Олександрівка всі вони вийшли. Він з онуком пішли по вулиці, ОСОБА_8 залишився позаду. Через деякий час ОСОБА_8 наздогнав його та наніс йому удар ззаду по голові, спричинивши рану, з якої стала текти кров. Його кров забруднила сорочку ОСОБА_2 Він упав на землю, він та ОСОБА_8 стали боротися. ОСОБА_8, чимось у руці наносячи удар вдруге, перебив його трость для ходи, та потім уламком трості наніс 2-3 удари по голові знову, він від ударів прикривався. Потім ОСОБА_8 наносив йому удари по ногах. В цей час онук побіг додому про все сповістити. До місця події прийшли його донька ОСОБА_10 та син ОСОБА_6 Коли ОСОБА_8 побачив його сина ОСОБА_6, то зайшов у двір ОСОБА_9, тримав у руках частину трості для ходи. У двір ОСОБА_9 за ОСОБА_8 прослідував і ОСОБА_6, за ними зайшов і він. Коли зайшов, то побачив, що ОСОБА_8 стоїть з вилами. Він сказав синові, що треба уходили, оскільки це чужий двір, і ОСОБА_8 стоїть з вилами, це погано закінчиться, на що ОСОБА_6 йому відповів, що все одно помститься ОСОБА_2 за його побиття. Він витягнув сина з двору, вони перейшли через дорогу. ОСОБА_8 також вийшов з двору, дорогу не переходив, пішов з вилами по іншому краю дороги, тримаючи вила поперед себе зубцями униз, направився на місце, де вони перед цим боролися, за ним прослідував ОСОБА_6, який пропонував ОСОБА_2 розібратися по-чоловічому. Дійшовши до місця, ОСОБА_8 там зібрав свої речі. Потім пішов з цього місця по краю дороги, тримаючи вила поперед себе зубцями униз. ОСОБА_6 пішов ззаду за ОСОБА_8 посередині дороги. Потім йшов за ними він. Коли ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_2, то запропонував тому розібратися як мужик з мужиком без вил, але той продовжував тримати вила. Коли ОСОБА_6 став підходити до ОСОБА_2, то останній вдарив ОСОБА_6 вилами у лівий бік, сказав, що всіх переб'є. ОСОБА_6 від удару завалився на ліву сторону./Т.1 а.с.142-145/.

· 

· висновком судово-медичної експертизи №202-ЛЗ/14 від 28.07.2014 року, згідно якої у ОСОБА_5, 64 років, мали місце забита рана в лівій тім'яно-потиличної області, наслідком загоєння якої явився рубець, синці по переднім поверхням обох стегон у верхній третині, які утворилися від дії тупих предметів, які не відобразили в ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей або при ударі об такі, можливо в строк та при обставинах, зазначених у постанові та потерпілим. Ушкоджень, по своїй локалізації невиключаючих можливості їх утворення і в ході самооборони, не мається. По ступеню тяжкості - забита рана це легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я, синці - це легкі тілесні ушкодження/Т.1 а.с. 146/.

· 

· витягом з кримінального провадження про внесення повідомлення чергової медсестри Лозівської ЦРЛ від 13.06.2014 року про виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження до ЄРДР/т. 1 а.с.162/

· 

- протоколом огляду місця події від 14.06.2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості біля автодороги Ізюм-Лозова в с. Олександрівка Лозівського району Харківської області, на якій під кущем на відстані 11 м від електроопори №89 виявлені та вилучені металеві вила з дерев'яною рукояткою, вирізаною з необробленої гілки дерева. Вила мають чотири зубця, на час огляду на зубцях є нашарування речовини бурого кольору/Т.1 а.с.91-93/.

- протоколом огляду місця події з фототаблицею від 13.06.2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку автомобільної дороги з асфальтним покриттям місцевості, розташовану по АДРЕСА_6, на якій було виявлено та вилучено на марлевий тампон речовину бурого кольору. З правової сторони від даної ділянки розташовано дерево, на гілці якого виявлено та вилучено чоловічий головний убір світло-сірого кольору з плямами речовини бурого кольору/Т.1 а.с.94-100/.

· висновком судово-медичної експертизи №254-ЛЗ/14 від 30.07.2014 року, згідно якої у ОСОБА_6, 1983 року народження, мали місце чотири колоті рани лівої бічної поверхні тулуба, три з яких проникають в плевральну порожнину з пошкодженням лівої легені та одна рана проникає в черевну порожнину без пошкоджень внутрішніх органів, які утворилися від колючої дії гострого предмета та за своїм характером і взаєморозташуванням вказують на те, що могли утворитися від дії вил і могли бути заподіянні в строк і за обставин, зазначених у постанові ст..слідчого від 21.06.2014 року. За ступенем тяжкості вищевказані колоті поранення тулуба, що проникають у грудну та черевну порожнини - це тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_6, могли бути заподіянні наданими на експертизу вилами. Не є достатніх судово-медичних даних для судження про взаєморозташування нападника і ОСОБА_6 в момент заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження ОСОБА_6 могли бути заподіянні в результаті одного ударного впливу вил, що мають чотири колючих штиря. Напрямок дії травмуючого предмета був зліва направо по відношенню до ОСОБА_6 Колоті рани тулуба у ОСОБА_6 є небезпечними для життя тілесними ушкодженнями. Будь-яких тілесних ушкоджень, які за своєю локалізацією вказують на можливість свого утворення в ході самооборони ОСОБА_6 при його експертизі не встановлено/Т.1 а.с.103-106/.

· 

· висновком судово-медичної експертизи №690-Ц/2014 р. від 17.07.2014 року, згідно якої на металевій частині вил на чотири зубця темно-коричного кольору з довжиною зубців 24,0 см, які були вилучені при огляді місця події, в об'єктах № 2, 3(на двох зубцях) виявлені сліди крові. /Т.1 а.с.107-110/.

· 

· висновком судово-медичної експертизи №235-И/14 від 07.07.2014 року з таблицею, згідно якої кров ОСОБА_6 належить до групи А з ізогемагглютініном анти-В. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемагглютініном анти-В. На сорочці(об'єкти № 1-3, 5-7), вилученій в ході огляду місця події, виявлено кров людини групи А з ізогемагглютініном анти-В, походження якого від ОСОБА_6 не виключається. Однак, неможливо також виключити можливість походження даної крові і від ОСОБА_2 при наявності в останнього ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент вказаних подій. На цій же сорочці, в об'єкті № 4, виявлені незначні сліди крові людини. /Т.1 а.с.111-113/.

· 

· Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №65 від 13.06.2014 року, згідно якого у ОСОБА_2 ознак сп'яніння не виявлено/Т.1 а.с.117/.

· 

· Актом судово-психіатричного експертизи №623 від 14.07.2014 року, згідно якого ОСОБА_8 на теперішній час ознак психозу і недоумства не виявляє, виявлений синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, ОСОБА_8 перебував поза будь-якого тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. /Т.1 а.с.123-125/.

· 

· протоколом проведення слідчого експерименту від 14.06.2014 року з відеозаписом, в ході якого ОСОБА_8 вказав місце вчинення злочину, розповів та показав про обставини вчинення злочину, а саме, що 13.06.2014 року він їхав в автобусі з м. Лозова разом з ОСОБА_5 та онуком останнього ОСОБА_13. Оскільки було багато людей в автобусі, то ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_13 сісти на руки до нього, на що ОСОБА_5 розпочав сварку. В с. Олександрівка всі вони вийшли з автобусу. ОСОБА_8 наздогнав ОСОБА_5 з онуком та почав питати, чому вони не дають бачиться з його донькою та чого він не дозволив в автобусі взяти ОСОБА_13 на руки, на що ОСОБА_5 став висловлюватися нецензурно та потім між ними виникла бійка, в ході якої вони впали на асфальт та почали боротися, ОСОБА_5 бив його частиною трості. Потім ОСОБА_8 пішов в домоволодіння ОСОБА_9, зайшов у двір, пройшов до сараю, де поставив свої речі, вийшов випити води у дворі та побачив, що в двір зайшов ОСОБА_6, а потім ОСОБА_5 Між ними знов виникла сварка, потім бійка, ОСОБА_6 хотів подратися, він став відходити назад. При цьому він помітив, що в нього зникли окуляри та телефон. Від зайшов в сарай, узяв вила та вийшовши спитати у ОСОБА_6 та ОСОБА_5, чи це вони взяли його телефон та окуляри, на що ті сказали, що нічого не брали. ОСОБА_6 став протягувати до нього кулаки. Після чого він з вилами вийшов з двору ОСОБА_9, вила тримав направленими донизу під правою пахвою та придержував кистю правої руки. Правою рукою він може лише придержувати, вона в нього є хворою та слабкою. Потім він пішов до місця, де перед цим відбулася бійка з ОСОБА_5, де і знайшов окуляри та телефон, положив в карман. При цьому ОСОБА_5 йшли за ним, ОСОБА_6 до нього задирався. Потім ОСОБА_6 підбіг до нього ззаду, він відчув удар з боку вил. Після чого він з вилами в одній руці, та частиною трості для ходи в іншій руці пішов знов в домоволодіння ОСОБА_9, ОСОБА_5 пішов за ним. Він зайшов у домоволодіння ОСОБА_9, закрив за собою калитку, ОСОБА_5 не увійшов у двір. Потім він залишив в сараї вила та частину трості, забрав свої речі та поїхав до знайомого в с. Миколаївка, куди через незначний час і приїхала за ним міліція. Вбивством він нікому не погрожував./т.1 а.с.211-214/

· 

· витягом з кримінального провадження № 12014220380001327 про внесення заяви ОСОБА_2 від 17.06.2014 року про завдані йому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесні ушкодження до ЄРДР/т. 1 а.с.215/

· 

- висновком судово-медичної експертизи №200-ЛЗ/14, яка проводилася з 14.06.2014 року по 16.06.2014 року, згідно якої у ОСОБА_2 виявлені садна на лобі справа (5Х3,5см), в області проекції дистальних головок 3,4 п'ясткових кісток лівої кисті (0,8Х0,4см і 0,5Х0, 4 см), на тильній поверхні правої кисті в області четвертої п'ясткової кістки (3Х2см), в області проекції дистальних головок 3,4 п'ясткових кісток правої кисті (1Х0,3см і 0,4Х0,3см), на розгинальній поверхні лівого ліктя (3Х2,8см), на задній поверхні лівого надпліччя (4Х1,8см), на передніх поверхнях правого (2,5Х2см) і лівого (3,4х3см) колін, синці на передній поверхні лівого плеча у верхній третині (3х1,5см), на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній і середній третині (17х12см), на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині (12х11см), на зовнішній поверхні лівого стегна в нижній третині (10х8см), які утворилися від дій тупих (тупого) тве рдих предметів, що не відобразили своїх індивідуальних особливостей і були отримані в термін менше доби до часу огляду ОСОБА_2 За ступенем тяжкості садна і синці - це легкі тілесні ушкодження. Садна в області проекції дистальних головок 3,4 п'ясткових кісток лівої кисті, на тильній поверхні правої кисті в області четвертої п'ясткової кістки і в області проекції дистальних головок 3,4 п'ясткових кісток правої кисті за своєю локалізацією не виключають можливості свого утворення в ході самооборони ОСОБА_2/т.1 а.с. 216-217/.

· постановою старшого слідчого СВ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 26.06.2014 року про закриття кримінального провадження № 12014220380001327 від 18.06.2014 року за ч.1 ст. 125 КК України у зв'язку з малозначністю, постанова ОСОБА_8 не оскаржувалася/т.1а.с.218-219/.

· 

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, даючи юридичну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, вважає їх допустимими, відносними і достовірними і бере їх за основу при винесенні обвинувального вироку щодо обвинуваченого.

Аналізуючи досліджені докази, суд знаходить вину ОСОБА_2 доказаною, а його дії такими, що підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння., за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

При цьому, змінюючи обвинувачення ОСОБА_2 по епізоду у відношенні потерпілого ОСОБА_6 з ч.2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, суд виходить з наступного.

Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Виходячи із положень ч.1 ст. 15 КК України, замах на злочин можна вчинити тільки з прямим умислом. Реалізація замаху на умисне вбивство з непрямим умислом неможлива.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд ураховує поведінку винного і потерпілого ОСОБА_6, що передувала події. З фактичних обставин справи убачається, що між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_6 на побутовому грунті виникла сварка, ініціатором сварки між ними був ОСОБА_6 Нанесення ОСОБА_8 удару вилами відбулося під час сварки з ОСОБА_6 з мотиву особистої неприязні до потерпілого. Удар вилами був одиничний, у медичній документації відсутні дані про глибину раньового каналу, заподіяного спричиненням удару вилами. Удар вилами був нанесений ОСОБА_8 з незначним зусиллям, оскільки він є інвалідом 3 групи, має захворювання правої руки, її обмежену рухливість. Умисел ОСОБА_2 по відношенню до наслідків був направлений на спричинення невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_6 При цьому суд також бере до уваги, що після заподіяння потерпілому зазначених тілесних ушкоджень обвинувачений мав реальну можливість довести до завершення нібито наявний у нього умисел на вбивство потерпілого, проте цього не бажав і не зробив.

В своїх показаннях про обставини справи ОСОБА_8 підтверджував, що не мав умислу на нанесення удару у життєво важливі органи ОСОБА_6, не цілився, не бажав смерті ОСОБА_6, не припускав можливості настання від його дій смерті ОСОБА_6 Пояснення ОСОБА_2, який заперечував умисел на замах на умисне вбивство, не спростовані стороною обвинувачення.

Оцінюючи показання обвинуваченого по епізоду у відношенні потерпілого ОСОБА_6 щодо наявності в його діях права на необхідну оборону, суд виходить з того, що під час судового слідства не надано доказів, які б вказували на це, суд ставиться до них критично і вважає їх неспроможними, оскільки вони суперечать сукупності зібраних по справі наявних доказів. В ході сварки ОСОБА_8, розуміючи, що при собі має вила, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, зазначеними вилами наніс удар в бокову область тулубу. При цьому потерпілий не мав в руках ніяких предметів для завдання шкоди здоров'ю обвинуваченого, тобто не уявляв загрози обвинуваченому. Обвинувачений також міг відштовхнути ОСОБА_6 З показань потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 випливає, що жодних предметів, які б могли бути використані ними у них у руках не було, що узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема, висновком судово-медичної експертизи у відношенні ОСОБА_2, показами свідків. Будучи опитаним експертом 14.06.2014 року в ході проведення судово-медичної експертизи № 200-ЛЗ/14, даючи показання в ході проведення слідчого експерименту від 14.06.2014 року ОСОБА_8 не вказував про нанесення йому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_6, в т.ч. металевим прутом. Суд розцінює зазначену версію обвинуваченого як надуману з метою уникнути відповідальності за вчинене. Як доказ вини обвинуваченого, суд приймає його зізнавальні показання в ході судового слідства, які відповідають іншим об'єктивним доказам у справі.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_8 вчинив злочини невеликої тяжкості та тяжкий злочин( ст. 12 КК України).

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, не встановлено.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, розлучений, має сина - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8, та зі слів дочку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, на військовому обліку не перебуває, не працює, є інвалідом 3 групи загального захворювання, якому протипоказаний важкий фізичний труд, праця з обов'язковими тонкими точними рухами пальців обох кистей, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2010 року з діагнозом «синдром залежності від алкоголю», за місцем проживання характеризується негативно/Т.1 а.с. 114-123/.

Таким чином, враховуючи викладене, кількість злочинів, характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених обвинуваченим злочинів, форму вини й мотиви вчинення кожного з злочинів, тяжкість їх наслідків, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України у суду немає, а виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину і призначає йому покарання спочатку окремо за кожний злочин в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України, після чого остаточно визначає покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 1 ст. 70 КК України.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою суд залишає до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислює з моменту фактичного затримання - 13.06.2014 року /Т. 1 а.с.134-136/.

Судових витрат у справі немає.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання

- за ч.1 ст.121 КК України у виді ПОЗБАВЛЕННЯ волі строком на П'ЯТЬ років.

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді ОБМЕЖЕННЯ волі строком на ДВА роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 до відбуття покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ волі строком на П'ЯТЬ років.

Обрану міру запобіжного заходу ОСОБА_2 - тримання під вартою залишити до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з момента фактичного затримання - 13.06.2014 року /Т. 1 а.с.134-136/.

Речові докази:

· Чоловічий кашкет, вила та чоловічу сорочку, які зберігаються у кімнаті зберігання Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, - знищити /Т.1 а.с.101,102/

· 

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: К.Ш. Харабадзе

Судді: О.А.Ткаченко

С.Т.Мішуровська