.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Мукачево Справа № 303/4947/14-к

№1-кп/303/23/15

Номер рядка стат. звіту - 34

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді - Кость В.В.

при секретарях судових засідань - Цульбі О.В.,

Борисовій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Мукачево кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця за національністю, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою ст. 286 Кримінального кодексу України,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Парути Т.І.;

обвинуваченого - ОСОБА_3;

захисника обвинуваченого - ОСОБА_4;

потерпілого - ОСОБА_5;

представника потерпілого - ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 року о 18 годині, на «763 км.» автодороги «М-06» Київ-Чоп, ОСОБА_3, керуючи на підставі доручення мікроавтобусом марки «Форд-Транзит», з державним реєстраційним номерним знаком «НОМЕР_1», неподалік повороту на с. Обава Мукачівського району, незабезпечивши безпеки дорожнього руху, а також не врахувавши дорожньої обстановки виїхав на смугу зустрічного руху, де йому на зустріч в напрямку м. Мукачево рухався автомобіль марки «Форд Скорпіо», з державним реєстраційним номерним знакам «НОМЕР_2», під керуванням потерпілого ОСОБА_5, в салоні якого також знаходився пасажир ОСОБА_7, в результаті чого настало зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху України, зокрема:

- п. 1.3., у відповідності з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5., згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 10.1, у відповідності з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.3, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху дозволяється лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

За наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, у відповідності до висновку судово - медичної експертизи Мукачівського міжрайонного відділення судово - медичної експертизи від 02.12.2013 №1003/13, потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого вивиху плюснових кісток лівої стопи, закритих переломів 2-ї та 3-ї плюснових кісток та основи 4-ї плюснової кістки зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення або при ударянні об такі предмети, можливе їх виникнення у водія легкового автомобіля при зіткненні з іншим транспортним засобом, що рухався. По давності виникнення можуть вкладатися в подію ДТП, що мала місце 08.11.2013 та згідно з п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, на строк понад 21 день.

Невиконання водієм ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Свою вину в пред'явленому обвинуваченні та цивільний позов ОСОБА_3 не визнав повністю, зазначивши, що 08.11.2013 року близько 18 години разом із ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, їхав на своєму автомобілі із м. Мукачева в напрямку смт. Чинадієво Мукачівського району. По дорозі заїхав на автозаправку «WOG», яка була розташована з правого боку його смуги дороги, після чого виїхав на трасу, де перед ним рухалася «фура». Проїхавши метрів 250-300 зі швидкістю 50-55 км./год. та знаходячись близько повороту на с. Обава, на відстані близько 100 - 120 м. від фури, яка їхала попереду нього, побачив автомобіль з ввімкненим дальнім світлом фар, який після зближення із «фурою» колихнуло. Через 3-4 с. після цього сталося зіткнення, внаслідок чого на мікроавтобусі, яким він керував було вибите ліве переднє колесо. Від удару мікроавтобус розвернуло в протилежний бік. Одразу після зіткнення проїхала іще одна «фура». Знаходячись деякий час в мікроавтобусі бачив, як біля автомобіля потерпілого, який був розташований на відстані близько 50-60 м. хтось ходив з «вогником». Приблизно через 6-8 хв. після цього автомобіль потерпілого почав горіти. Далі ногою вибив бокове скло та витяг пасажирів з мікроавтобуса. Коли всі були на вулиці, то до них підбіг якийсь чоловік та запитав чи з ними все гаразд. Невдовзі після цього, ОСОБА_9 почала втікати з місця ДТП, а він, в свою чергу, побіг за нею через лісовий масив та городи, для того щоб її заспокоїти. Після зіткнення на місці ДТП пробув близько 40-45 хв. Наступного дня давав пояснення в Мукачівському МРВ УМВС у Закарпатській області, однак цих пояснень, у матеріалах справи з незрозумілих причин немає. Ствердив також, що як він, так і ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 внаслідок ДТП отримали різного ступеню тілесні ушкодження. Зокрема у нього особисто були зламані ребра, однак слідчий тільки майже через місяць після ДТП дав йому направлення на проведення медичної експертизи. В свою чергу, експерт, констатував факт відсутності у нього будь - яких тілесних ушкоджень, що не відповідає дійсності. При цьому зазначив, що до закладів охорони здоров'я та лікарів не звертався, бо лікувався вдома. Просив суд прийняти до уваги також те, що в протоколі огляду місця ДТП та в інших матеріалах кримінального провадження не зазначений акумулятор, магнітофон та вогнегасник, а також інші речі з його автомобіля. Оскільки ці докази можуть свідчити про його невинуватість, припустив, що їх вкрали працівники міліції. Як суттєву обставину для констатації його невинуватості також вказав на неправильне позначення місцерозташування його транспортного засобу після ДТП у матеріалах справи.

Також, обвинувачений у категоричній формі заперечив висновок органу досудового слідства та покази потерпілого та свідка ОСОБА_7 відносно того, що зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху. При цьому, в однозначній формі ствердив, що винуватцем ДТП є саме потерпілий ОСОБА_5, який виїхав на його смугу руху, а перешкодою для встановлення цього стало необ'єктивне розслідування кримінального правопорушення.

Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_5 пояснив суду, що 08.11.2013 року в темну пору доби біля 18 години рухався на автомобілі марки «Форд-Скорпіо», разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 зі сторони міста Сваляви у напрямку м. Мукачево із швидкістю приблизно 60-70 км. год., із ввімкненим ближнім світлом фар. Минаючи автозаправку «WOG», біля повороту на с. Обава, помітив автомобіль, який раптово перетнувши роздільну лінію автодороги виїхав на його смугу руху. Намагаючись уникнути зіткнення прийняв максимально вправо, однак це не дало позитивного результату, оскільки через декілька секунд відчув сильний удар, внаслідок якого його ноги затиснуло між окремими частинами автомобіля. З машини його витяг свідок ОСОБА_7 Вказані дії свідка фактично врятували йому життя, оскільки внаслідок отриманих від зіткнення тілесних ушкоджень він самостійно не зміг би вити з палаючого автомобіля. Ні водій, ні інші пасажири мікроавтобуса не намагалися йому допомогти. Точно пам'ятає те, що зіткнення відбулося тоді, коли його переднє і заднє ліві колеса знаходилися на середині полоси, по якій він рухався.

В процесі судового розгляду даного кримінального провадження свідок ОСОБА_7, показав суду, що 08.11.2013, разом з потерпілим їхали на автомобілі останнього із міста Свалява в гіпермаркет «Епіцентр» біля м. Мукачево. Минаючи автозаправку «WOG», біля повороту на с. Обава, помітив автомобіль, який перетнувши роздільну лінію автодороги виїхав на смугу руху, по який рухалися вони. Незважаючи на вжиті ОСОБА_5 заходи, уникнути зіткнення з автомобілем обвинуваченого не вдалося із-за раптовості маневру водія мікроавтобуса. Після зіткнення машина почала горіти. При цьому ОСОБА_5 не міг самостійно вийти з машини, оскільки його ноги були затиснуті між окремими частинами автомобіля. Також від удару зазнали істотної деформації передні ліві дверцята автомобіля ОСОБА_5, тому йому довелося витягати потерпілого через свої дверцята. За твердженням вказаного свідка, він почав гасити палаючий автомобіль з вогнегасника, однак діючої в ньому речовини виявилося замало для того, щоб загасити полум'я, тому автомобіль повністю згорів. Після цього потерпілого забрала швидка допомога, а він поїхав на роботу.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що із ОСОБА_3 їхали на його мікроавтобусі у смт. Чинадієво Мукачівського району зі сторони м. Мукачева. В автомобілі їх було четверо, вона із ОСОБА_3, а також її родичі - сім'я ОСОБА_11. При виїзді з м. Мукачево на підйомі біля повороту на с. Обава їх вдарила інша автомашина, яку побачила тільки безпосередньо в момент зіткнення, оскільки перед ними їхала «фура». Від удару їх автомобіль розвернуло в протилежний бік. Вони не могли вийти із мікроавтобуса, тому що двері були заблоковані. Тоді ОСОБА_3 вибив скло на дверцятах мікроавтобуса, і вони приблизно через 5 хвилин всі вийшли із автомобіля. Після цього, до них підійшов невідомий їй чоловік і запитав про їхнє самопочуття. За той час поки вони перебували біля автомобіля ОСОБА_3 побачила, що інший автомобіль, який знаходився від них на відстані близько 50 м. почав горіти. Побачивши таке та злякавшись, вона почала втікати вниз по трасі через городи та рівчаки, а за нею побіг і обвинувачений. Як наслідок, вони обоє опинилися біля АЗС, від якої на іншому автомобілі поїхали додому. Також зазначила, що внаслідок ДТП отримала різного роду тілесні ушкодження, однак до лікарів не зверталася, оскільки лікувалася вдома.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що 08.11.2013 року вона разом із чоловіком ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на автомобілі останнього їхали по трасі з м. Мукачева в сторону в смт. Чинадієво. Попереду них рухалася фура. Проїхавши автозаправку перед ними різко виїхав автомобіль та зіткнувся із ними. Бачила тільки момент зіткнення, яке відбулося на смузі руху, по якій рухалися вони. Після ДТП, вони намагалися вийти із автомобіля, однак двері були заблоковані. Пробувши в салоні мікроавтобуса близько 5 хв., їх витяг ОСОБА_3, який вибив скло на дверцятах водія. Перебуваючи на зовні, побачила, як інший автомобіль почав горіти. Знаходячись у шоковому стані, вслід за ОСОБА_9 та ОСОБА_3 покинули місце та через лісосмугу, попрямувавши до місця свого проживання.

Свідок ОСОБА_11 дав аналогічні до показів свідка ОСОБА_10 свідчення.

Крім того, судом, за клопотанням захисника обвинуваченого, проти чого не висловили заперечень інші учасники судового процесу, було допитано експерта ОСОБА_13, який пояснив суду, що приймав участь у проведенні двох слідчих експериментів, як за участю потерпілого та і обвинуваченого, а також надавав свої висновки судової автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження. При відтворенні місця ДТП, виходячи із вихідних даних потерпілого та схеми складеної слідчим після ДТП, було встановлено, що зіткнення транспортних засобів сталося на зустрічній для обвинуваченого смузі руху. Поряд з цим, з наданих ОСОБА_3 даних експертні дослідження не проводилися, оскільки вони в сукупності з іншими даними призвели б до помилкових висновків щодо обставин ДТП. В загальному підтвердив повноту та об'єктивність своїх експертних досліджень та зазначив, що за умови додержання обвинуваченим правил дорожнього руху, він мав об'єктивну можливість уникнути зіткнення, тоді як в потерпілого такої практичної можливості не було.

З пояснень слідчого ОСОБА_15 судом встановлено, що він безпосередньо виїжджав із слідчо-оперативною групою на місце ДТП, а також безпосередньо складав протокол огляду місця події, заповнював схему ДТП, у яких чітко, правдиво та однозначно зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП, а також саме місце зіткнення.

В свою чергу, ОСОБА_14 пояснив суду, що приймав участь як спеціаліст у огляді місця події та фіксував обставини події за допомогою фотоапарата. По прибуттю на місце пригоди, автомобілі знаходилися у первинному стані, їх ніхто не переміщував, автомобіль який згорів знаходився трохи нижче на трасі, а інший вище.

Виходячи із загальних засад кримінального процесуального закону, суд бере до уваги те, що обвинувачений вправі обрати будь - який спосіб захисту, зокрема і такий, як не визнання своєї вини.

Однак, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 286 Кримінального кодексу України, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов до висновку, що його вина за наведеним вище обвинуваченням доведена повністю та підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судових засіданнях наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7 дали суду послідовні, логічні і змістовні покази щодо обставин та місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.11.2013 року о 18 годині на автодорозі Київ-Чоп.

Покази потерпілого та свідка ОСОБА_7 щодо фактичних обставин ДТП узгоджуються з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, а саме з протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 08.11.2013, протоколом огляду місця події від 08.11.2013, протоколом проведення слідчого експерименту, висновками судової авто технічної експертизи від 24.04.2014 №21 та від 30.07.2014 №118, а також з висновком експерта від 28.05.2014№24-26 (а.с. 9-25, 26-28, 138-142 Додатку №1 до матеріалів кримінального провадження; а.с. 21-27, 39-46, 106-109 Додатку №2 до матеріалів кримінального провадження).

Таким чином, покази вказаних осіб у повній мірі узгоджується між собою та відповідають іншим доказам, які наявні в матеріалах даного кримінального провадження. При цьому суд вважає їх правдивими і такими, що можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Також у судовому засіданні були заслухані пояснення експерта ОСОБА_13, слідчого СВ Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_15 та спеціаліста ОСОБА_14, які безпосередньо брали участь при огляді та документуванні місця ДТП. Вказані особи підтвердили фактичні дані щодо безпосереднього розміщення транспортних засобів після ДТП та причин зіткнення транспортних засобів, яке відбулося на зустрічній смузі руху дороги, по якій рухався ОСОБА_3

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 286 Кримінального кодексу України, підтверджується також й іншими дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.2013 (а.с. 9-25 Додатку №1), складеного старшим слідчим СВ Мукачівського МРВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_15 в присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 із схематичними та ілюстративними таблицями до нього, на яких серед іншого, зафіксовані фактичні дані відносно місця зіткнення транспортних засобів: «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2») та марки «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1»), яке відбулося на смузі зустрічного руху транспортного засобу марки «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1»), а також фактичного місця розташування вказаних транспортних засобів після зіткнення.

- протоколом огляду місця події від 08.11.2014, складеного старшим слідчим МРВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_15. в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_18, яким зафіксовано місце розташування транспортного засобу марки «Форд-Транзит» на узбіччі автодороги Київ-Чоп з правого боку в напрямку м. Львів. На автомобілі пошкоджена передня ліва частина. У салоні автомобіля було виявлено посвідчення ветерана органів внутрішніх справ України від 12.03.2012 року, видане на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 26-28 Додатку №1).

- висновком експерта Мукачівського районного відділення СМЕ від 28.11.2013№1003/13, згідно з даними якого у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців на рівні лівої брови, в ділянці бороди (на ліву ступню та гомілку до рівня верхньої третини накладена гіпсова пов'язка). Клінічно, в травматологічному відділенні, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.11.2013 по 25.11.2013 у нього встановлено: закритий вивих плюснових кісток. МОС 5-ї плюснової кістки до кубовидної (20.11.2013). Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, або при ударянні об такі предмети, можливо їх виникнення у водія легкового автомобіля при зіткненні з іншим транспортним засобом, що рухався. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 08.11.2013 року і відноситься до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, згідно з п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день (а.с. 84-86 Додатку №1).

- висновком експерта НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області від 17.03.2014 року №113, відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу марки «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2») складає 28780,00 грн. (а.с. 131-137 Додатку №1).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.03.2014 (а.с. 138-142 Додатку №1), проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5, захисника потерпілого ОСОБА_6, спеціаліста ОСОБА_13 та понятих ОСОБА_19, ОСОБА_20, відповідно до якого вихідні дані вказані ОСОБА_5 щодо місця зіткнення транспортних засобів належних на праві користування обвинуваченого та потерпілого у повній мірі кореспондуються з фактичними даними зафіксованими протоколом огляду місця події від 08.11.2014 (а.с. 26-28 Додатку №1);

- висновком від 24.04.2014 №19 по дослідженню технічного стану автомобіля «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1») з фототаблицею до нього, згідно з даними якого гальмівна система та система освітлення і світлової сигналізації вказаного транспортного засобу знаходилася у працездатному стані і могла виконувати свої функції по зміні швидкісного режиму руху автомобіля, а несправності вказаних систем виникли за результатами ДТП. (а.с. 6-14 Додатку №2).

- висновком від 24.04.2014 судової автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12013070040004718 (а.с. 21-27 Додатку №2), у відповідності до якого водій автомобіля «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2») ОСОБА_5 не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення з мікроавтобусом марки «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1»), шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Вказаним експертним висновком також констатовано те, що з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали обставини, пов'язані з тим, що водій водія мікроавтобуса «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1») ОСОБА_3 виїхав на смугу зустрічного руху на такій відстані від автомобіля марки «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2»), на якій його водій ОСОБА_5 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Також вказаним експертним висновком підтверджено правдивість та об'єктивність даних схеми ДТП щодо фактичного місцезнаходження зіткнення автомобілів обвинуваченого та потерпілого на смузі руху останнього.

- висновком експерта від 28.05.2014 №24-26 (а.с. 39-46 Додатку №2) з ілюстрованою таблицею до нього, згідно з яким на автомобілі потерпілого був присутній один осередок виникнення пожежі, який знаходився в передній лівій частині автомобіля, у місці розташування двигуна. Ймовірною причиною пожежі даного автомобіля є виникнення горіння внаслідок порушення цілісності двигуна під час його зіткнення з перешкодою, а саме автомобілем марки «Форд-Транзит». Вогонь на даному транспортному засобі поширювався на всі напрямки в залежності від пожежного навантаження, а саме від передньої до задньої частини автомобіля.

- висновком від 30.07.2014 судової автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12013070040004718 (а.с. 106-109 Додатку №2), яким констатовано, що місце зіткнення автомобілів обвинуваченого та потерпілого відбулося за смузі руху останнього.

Оцінюючи вищевказані докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, а також достатніми для постановлення обвинувального вироку.

У вищевказаних доказових матеріалах детально зафіксовані фактичні дані відносно обставин вчинення обвинуваченим інкримінованому йому у вину кримінального правопорушення.

При оформленні цих доказів не було допущено істотного порушення прав та свобод обвинуваченого та інших осіб, а інформація, яка в них міститься не дає суду правових підстав для висновку сумніватися у її правдивості.

Клопотання захисника обвинуваченого, з позицією якого погодився його підзахисний, щодо визнання цих доказів недопустимими судом відхиляються, оскільки такі, у повній мірі є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного кримінального процесуального закону, а по своїй суті є надуманими та формальними. Їх заявлення захисником, на думку суду, спрямоване, виключно, на викривлення об'єктивного стану справ по даному кримінальному провадженню, з метою уникнення його підзахисним покарання за вчинене ним.

Показання свідків, а також дані наведених вище документальних доказів, свідчать про неможливість їх формування у штучному порядку без об'єктивного підґрунтя, яке мало фактичну наявність.

Обставина щодо невизнання обвинуваченим у своєї вини у кримінального правопорушення не спростовує вищевказаний висновок суду, а є, виключно, способом, реалізація якого спрямована на уникнення відповідальності за вчинене ним протиправне діяння.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумнів у суду в їх об'єктивності, належності та допустимості, чи їх фальсифікації, ні обвинуваченим, ні його захисником суду не подано.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що дослідженні судом докази, які покладені в основу обвинувачення були одержані з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

За результатами судового розгляду даного кримінального провадження не встановлено фактичної наявності жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу, який би свідчив про відсутність у діях ОСОБА_3 вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 286 Кримінального кодексу України, а також відносно застосування до обвинуваченого, потерпілого та свідків заборонених законодавством методів розслідування. Не здобуто таких і під час судового розгляду справи.

Судом відхиляються твердження обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, і відносно того, що ДТП сталося внаслідок неправомірних дій потерпілого, оскільки вони є вкрай непереконливими, суперечливими, непослідовними, а також таким, що не відповідають фактичним обставинам провадження та спростовуються дослідженими судом доказами.

По відношенню до цього слід констатувати, що ОСОБА_3, разом зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які перебували у керованому обвинуваченим мікроавтобусі, після зіткнення, почергово, залишили місце ДТП, що ними не заперечується та визнається, незважаючи на те, що автомобіль потерпілого загорівся за наслідками зіткнення. За таких обставин, доводи обвинуваченого та його захисника щодо неправильного схематичного та ілюстративного позначення місцезнаходження марки «Форд-Транзит» у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.2013 року (а.с. 9-25 Додатку №1) після зіткнення, судом до уваги не беруться.

При вирішенні питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчиненне ним кримінальне правопорушення, суд, в загальному, виходить з наступного.

Правовими приписами частини другої ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з вимогами частини другої ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Статтею 65 Кримінального кодексу України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

З вищевказаними положеннями ст. 65 Кримінального кодексу України в повній мірі кореспондуються і приписи, які містяться в постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якими, серед іншого, також передбачено, що призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд, передусім, враховує відношення обвинуваченого до вчиненого. Так, незважаючи на обставину щодо підтвердження його вини у вчиненні кримінального правопорушення дослідженими судом доказами, які суд відніс до числа достовірних, обвинувачений не зробив для себе правильних та критичних висновків, а намагаючись в будь - який спосіб уникнути кримінальної відповідальності вживав заходів з метою викривлення об'єктивної дійсності по даному кримінальному провадженню.

Оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми по справі та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3:

- за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Причиною скоєння вищевказаного злочину стало порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.3., у відповідності з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5., згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 10.1, у відповідності з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 11.3, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху дозволяється лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 вказаних вимог ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, за результатами якої потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Належними доказами підтверджено те, що ДТП сталося внаслідок виїзду ОСОБА_3 на смугу зустрічного руху, по які рухався потерпілий, внаслідок неврахування дорожньої обстановки.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам та обґрунтовані сукупністю доказів, які досліджені судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Поряд з цим, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує також характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості та вчинений з необережності, дані про особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується з позитивної сторони, є особою пенсійного віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 47 - 49, 51, 52, 54 Додатку №2).

З врахуванням вищевикладених обставин кримінального провадження суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді штрафу та додаткового у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на певний строк.

При призначенні додаткової міри покарання суд також враховує фактичні наслідки, що настали після ДТП, а також ставлення обвинуваченого до скоєного, який всупереч п.п. «а», «г» п. 2.10 Правил дорожнього руху України самовільно залишив місце ДТП та невжив перших можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 вищевказаних видів покарання, судом не встановлено.

Заявлений, у межах даного кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов на загальну суму 82664,63 грн. (в т.ч.: 32664,63 грн. - матеріальна шкода та 50000,00 грн. моральна шкода), з урахуванням доведеності вини обвинуваченого слід задоволити частково в межах суми 52664,43 грн. (в т.ч. 32664,43 грн. - матеріальна шкода, 20000,00 грн. - моральна шкода).

Приймаючи до уваги наведене вище у своїй сукупності та взаємозв'язку, право потерпілого на одержання за рахунок обвинуваченого вищевказаної суми коштів слід вважати підтвердженим, оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому були спричинені прямі матеріальні збитки у вигляді знищеного вогнем автомобіля, вартість якого склала 28780,00 грн. (висновок товарознавчої експертизи, а.с. 131-137 Додатку №1), а також потерпілий поніс і додаткові витрати за медико - реабілітаційні послуги по відновленню стану свого здоров'я (Т. 1, а.с. 20-23), яке погіршилося внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_3

З огляду на приписи п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», по цій позиції відхиляються судом доводи захисника обвинуваченого відносно того, що матеріальні збитки можуть бути відшкодовані лише власнику автомобіля «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2»), яким потерпілий не є, так як останній керував транспортним засобом за дорученням, оскільки відповідно до статей 386, 395, 396 Цивільного кодексу України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право).

Крім того, внаслідок спричинення тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок ДТП, що стало порушенням одного з абсолютних та невід'ємних прав кожної особи - права на здоров'я (ст. 3 Конституції України), йому була завдана також і моральна шкода, оскільки тимчасово був порушений його звичний уклад та спосіб життя, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та необхідності відновлення стану здоров'я.

Поряд з цим, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого суд виходить із загально правових засад розумності та справедливості, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, Цивільного кодексу України, та приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову в частині моральної шкоди, встановивши її розмір в межах суми 20000,00 грн.

По відношенню до вказаної ситуації, за клопотанням представника потерпілого, в порядку ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України, слід накласти арешт на майно належне обвинуваченому, з метою забезпечення цивільного позову потерпілого в межах задоволеної судом суми шкоди в розмірі 52664,43 грн.

Процесуальні витрати по справі в сумі 3797,10 грн. за проведення експертних досліджень слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_3

Долю речових доказів суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 369 - 371, 373 - 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ЗАСУДИВ:

1. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень) із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) в дохід держави суму 3797,10 грн. (три тисячі сімсот дев'яносто сім гривень 10 коп.) у відшкодування процесуальних витрат за проведення експертних досліджень.

3. Заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов на суму 82664,63 грн. (в т.ч.: 32664,63 грн. - матеріальна шкода та 50000,00 грн. моральна шкода) - задоволити частково.

3.1. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_3) суму 52664,43 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 43 коп.) у відшкодування шкоди (в т.ч. 32664,43 грн. - матеріальна шкода, 20000,00 грн. - моральна шкода).

3.2. У задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.

3.3. Накласти арешт на належне ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) рухоме та нерухоме майно, в межах задоволеної до стягнення суми цивільного позову у розмірі 52664,43 грн.

4. Речові докази:

- автомобіль марки «Форд Скорпіо» (д.р.н.з «НОМЕР_2»), який в якості речового доказу знаходиться на зберіганні на штраф майданчику тимчасового тримання транспортних засобів УДАІ Мукачівського міського відділу (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області повернути ОСОБА_5

- мікроавтобус марки «Форд-Транзит» (д.р.н.з. «НОМЕР_1»), який в якості речового доказу знаходиться на зберіганні на штраф майданчику тимчасового тримання транспортних засобів УДАІ Мукачівського МВ (з обслуговування м.Мукачево та Мукачівського району ) УМВС України в Закарпатській області повернути ОСОБА_3

5. Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подання на нього апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

7. Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий В.В. Кость