Справа № 2-338/08 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2008 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді Кардаш О.І.

при секретарі Даток І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її вихованні та утриманні. З часу розірвання шлюбу з відповідачем вживала заходів щодо одержання коштів з останнього на утримання дитини, однак не могла їх отримати у зв»язку з ухиленням його від їх сплати та відмови брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, а саме додаткові уроки з математики та німецької мови, вартість путівок в Угорщину, Польщу та МДЦ «Артек». Так як відповідач добровільно не надає допомоги на утримання сина, просить суд стягнути з нього в її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно до його повноліття, 10800 грн. аліменти за три попередні роки, в розрахунку по 300 грн. за кожен місяць та зобов»язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину.

В судовому засіданні позивач позовні підтримала та уточнила, просить суд стягнути з відповідача її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно до його повноліття, 10800 грн. аліменти за три попередні роки, в розрахунку по 300 грн. за кожен місяць, 3965 грн. разових додаткових витратах та 300 грн. щомісячно на оплату додаткових уроків з математики та німецької мови.

Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що не заперечує проти сплати аліментів в розмірі 300 грн. щомісячно, вимога про стягнення аліментів в розмірі 1500 грн. є нереальною. Щодо стягнення аліментів за попередні три роки в сумі 10800 грн. та додаткових витрат в сумі 3965 грн. разово і 300 грн. постійно, то вважає, що така вимога є безпідставною так як після розлучення у сторін була усна домовленість про утримання дитини і він неодноразово надавав кошти, купляв в подарунок велосипед, мобільний телефон, на день народження сина передав йому гроші.

Суд, заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвали згідно рішення суду 27.12.1999 року (а.с. 10), від шлюбу народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом з матір"ю, про що стверджує довідка про склад сім'ї (а.с. 9).

2

У відповідності ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2004 року припинено підприємницьку діяльність відповідача (а.с. 18), на даний час відповідач не працює, отримує дохід від оренди причепа, що підтверджено договором оренди від 23.05.2007 року (а.с. 19), на утриманні має неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 8).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, суд вважає, що вимога про визначення розміру аліментів підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 300 грн.

В судовому засіданні не доведено, що відповідач має значний дохід, займається перевезенням та збором металу, що давало б підставу встановити щомісячний розмір аліментів в сумі 1500 грн., а тому суд приходить до висновку, що така вимога є необгрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати в зв"язку з ухиленням останнього від їх сплати.

В судовому засіданні з"ясовно, що з часу розлучення відповідач неодноразово на звернення позивачки надавав кошти на утримання дитини, крім того купляв подарунки, велосипед, мобільний телефон, а тому судом не встановлені підстави вважати, що позивачка не могла отримати аліменти, оскільки відповідач ухилявся від їх сплати. Крім того, позивачка не була позбавлена можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача аліментів. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення аліментів за три минулі роки в розмірі 10800 грн. є необгрунтованою та безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов"язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

В судовому засіданні позивач ствердила, що неповнолітній ОСОБА_4 навчається в школі з поглибленим вивченням німецької мови № 5 м. Івано-Франківська, і вона витрачає додаткові кошти на додаткові уроки математики та німецької мови на загальну суму 300 грн. Крім того, син ОСОБА_3 проявляє спортивні здібності та приймав неодноразово участь у спортивних змаганням в Польщі та Угорщині, а також перебував на спортивних зборах в МДЦ "Артек", на що нею витрачено кошти на придбання путівок в загальній сумі 3965 грн.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що особливими обставинами, які б давали підстави стягнути додаткові витрати, суд визнає участь неповнолітнього ОСОБА_4 у міжнародному турнірі з футболу в Польщі в складі футбольної команди та участь у спортивних зборах в МДЦ "Артек", що проявляється у схильності дитини до спортивних здібностей, і позивачкою було затрачено кошти в сумі 1740 грн., що підтверджено довідками (а.с. 20, 30). Решту наведених позивачкою

3

обставин, витрати на додаткові уроки та туристична поїздка до Угорщини, суд не визнає як особливими, що викликані розвитком здібностей дитини. А тому з урахуванням обставин, що мають істотне значення, суд вважає, що з відповідача слід стягнути частково разові додаткові витрати на дитину в розмірі 740 грн., в стягненні щомісячних додаткових витрат в сумі 300 грн. слід відмовити.

У відповідності ст. 88 ЦПК судові витрати покласти на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 180-185, 191 СК України 209, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 06.02.2008 року до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в сумі 740 грн. В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 8, 50 грн. держмита в дохід держави та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи .

Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду

Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.