КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3953/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Кійка В. І., представника відповідача Завгороднєвої О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022320 від 04.01.2013 р., -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ " АТ Каргілл " звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012320, № 0000022320 від 04.01.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013 р. в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 р. скасовано.

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000012320 задоволено.

В решті справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022320 від 04.01.2013 р.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію в частині направлення справи ВАС України на новий розгляд скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «AT Каргілл» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 46775812,00 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 40072984,00 грн. відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за вересень 2012 року і урахуванням уточнюючого розрахунку.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 1461/40-50/23-20/20010347 від 19.12.2012 р., за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст. 185 , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2012 року на суму ПДВ 913434,73 грн., яка підлягає зменшенню; за вересень 2012 року - на суму ПДВ 362742,54 грн., яка підлягає зменшенню; п. 200.1, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення за серпень 2012 року на суму ПДВ 913434,73 грн., яка підлягає зменшенню; за вересень 2012 року на суму ПДВ 362742,54 грн., яка підлягає зменшенню; порушено вимоги п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 913435,00 грн., яке підлягає зменшенню.

Суть встановлених порушень, на думку відповідача, полягає в наступному:

- включення позивачем до податкового кредиту у серпні, вересні 2012 року сум ПДВ за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, при несвоєчасному поданні скарги на постачальника;

- формування товариством податкового кредиту за операціями з придбання експедиторських послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Анонна Центр», які не опосередковувалися реальним виконанням;

- безпідставне відображення позивачем у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Трейд-Інвест-Агро», який не відповідає критеріям перебування на спеціальному режимі оподаткування, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; додатково по цьому епізоду ДПІ послалася на те, що операції з поставки позивачеві у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом сільськогосподарської продукції звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року № 0000012320, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування на 913435,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 456717,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року № 0000022320, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 362743,00 грн.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року № 0000012320 було скасовано ВАС України постановою від 13.08.2014 р., колегія суддів розглядає справу в частині позовних вимог про скасування ППР № 0000022320.

З акту перевірки відповідача вбачається, що завищення позивачем від'ємного значення ПДВ у вересні 2012 року відбулося внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ: у сумі 39294, 75 грн. за операцією з придбання насіння соняшника у ПП "Трейд-Інвест-Агро"; у сумі 323447, 79 грн. за податковою накладною, не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, при несвоєчасному поданні скарги на постачальника.

В частині правомірності віднесення 323447, 79 грн. до складу податкового кредиту в постанові від 13.08.2014 р. колегія суддів ВАС України, надавши правову оцінку правомірності дій відповідача при винесенні спірного ППР в цій частині, зазначила наступне.

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України обмежує лише строк початку формування податкового кредиту - правилом першої події, однак жодним чином не містить заборону щодо реалізації цього права у наступному періоді.

Таким чином, ВАС України дійшов висновку, що за правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України заява про порушення постачальником порядку заповнення таабо реєстрації податкової накладної подається разом з податковою декларацією, в якій платником задекларовано податковий кредит за такою податковою накладною, тоді як платник вправі сформувати податковий кредит у будь-якому звітному періоді протягом 365 днів з моменту виписки податкової накладної, а тому у даному разі відсутні підстави для невизнання права товариства на податковий кредит з причин подання скарги на постачальника одночасно з декларуванням податкового кредиту поза межами періоду складення податкової накладної.

З огляду на це, в порядку ч. 1 ст. 72 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного ППР в цій частині.

Щодо формування позивачем податкового кредиту по операціям з придбання сільськогосподарської продукції у рамках правовідносин з приватним підприємством «Трейд-Інвест-Агро» ВАС України в постанові від 13.08.2014 р. також зазначив, що всупереч твердженню відповідача про порушення ПП «Трейд-Інвест-Агро» вимог пункту 209.11 ст. 209 ПК України, таке порушення не може впливати на податковий облік товариства, адже останнє не є відповідальним за поведінку інших осіб у сфері податкових правовідносин, що перебувають поза межами його контролю та впливу.

Надаючи правову оцінку щодо наявності у позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з даним контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП "Трейд-Інвест-Агро" за договором поставки № CVP35818 від 10.09.2012 р. (а. с. 220 Т. 2).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2012 року українського походження, надалі пойменований "Товар", на умовах EXW "Франко завод - зерновий склад постачальника" на зерновому складі філії "Куцівський елеватор" ТОВ "AT Каргілл", місцезнаходження: Кіровоградська область, згідно Інхотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. Цим постачальник підтверджує, що:

а) він є сільськогосподарським підприємством - виробником зерновик та технічних культур;

б) що він є виробником товару, що постачається за цим договором;

в) що товар постачається вперше в розумінні п. 15 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, тобто є першим постачанням.

Колегія суддів встановила, що в акті перевірки на сторінці 23 (а. с. 44 Т. 1) відповідач, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зазначив, що пшениця, кукурудза та ячмінь належать до товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД, соняшник - до товарних позицій 1205 і 1206.

Натомість, порушення при віднесенні сум ПДВ за операцією з купівлі насіння соняшника відповідач вбачає у тому, що походження придбаного товару є невідомим.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до додатку 1 від 10.09.2012 р. до договору № CVP35818 (а. с. 221 Т. 2) сторонами узгоджено перелік документів, що надаються постачальником:

- копія виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданої не пізніше 30 днів до дати надання;

- копія довідки з ЄДРПОУ, видана Державним комітетом статистики України;

- копія свідоцтва платника ПДВ (форма № 2-РС);

- копія довідки про набуття або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку Довідка з державного земельного кадастру/ органу земельних ресурсів про площу та склад сільськогосподарських угідь (оригінал або завірена копія). Для підтвердження землекористування за сертифікатами на право на земельну частку (пай) - оригінал довідки від органу місцевого самоврядування;

- декларацію сільськогосподарського підприємства - товаровиробника про походження і наявність сільгосппродукції (оригінал з підписом керівника постачальника та печаткою підприємства - постачальника). Копії документів мають бути засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства - постачальника.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинялися дії на отримання у контрагента документів, що підтверджують його правосуб'єктність та податкову добросовісність.

Колегія суддів зазначає, що всупереч положень ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів, що ПП "Трейд-Інвест-Агро" по відношенню до поставленого насіння соняшника не є його виробником.

В той же час, факт виробництва предмету договору безпосередньо ПП "Трейд-Інвест-Агро" засвідчується підписом посадової особи підприємства на договорі № CVP35818, скріпленим печаткою підприємства, доказів визнання договору недійсним відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що спірне податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, тобто є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Натомість, як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, в прохальній частині адміністративного позову позивач просив про скасування спірних ППР, однак, позовні вимоги про визнання цих ППР протиправними відсутні.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Незважаючи на це, не виходячи за межі позовних вимог, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції надав правову оцінку правомірності винесення спірного ППР та прийшов до висновку про його неправомірність, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень може бути скасовано лише у випадку, якщо воно прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що невідображення в резолютивній частині рішення висновку про визнання протиправним ППР, зважаючи на відсутність такої позовної вимоги з боку позивача та надання правової оцінки протиправності спірного ППР в мотивувальній частині рішення, не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022320 від 04.01.2013 р. залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.