КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 5011-71/8863-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.01.2015 року по справі № 5011-71/8863-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.04.2014 року) по справі № 5011-71/8863-2012 (головуючий суддя - Нечай О.В., судді Васильченко Т.В., Стасюк С.В.)

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до комунального підприємства "Господар Дарницького району

міста Києва"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 067 168,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" про стягнення заборгованості в розмірі 1 067 168,86 грн., а саме: 1 030 919,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 2 489 859,65 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 11 637,75 грн. пені, 6 146,56 грн. інфляційної складової боргу, 14 790,02 грн. відсотків річних, 21 343,28 грн. витрат зі сплати судового збору.

07.08.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути 1 029 129,62 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3 674,95 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 12 913,53 грн. пені, 6 052,14 грн. інфляційної складової боргу, 12 626,35 грн. 3 % річних, 21 287,93 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року у справі № 5011-71/8863-2012 позов задоволено, стягнуто з комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 1 029 129,62 грн. 62 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 3 674,95 грн., пеню в розмірі 12 913,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 052,14 грн., 3 % річних в розмірі 12 626,02 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 287,93 грн. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 17 000,00 грн. Повернуто публічному акціонерному товариству "Київенерго" зайво сплачену суму судового збору в розмірі 55,45 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути 591 583,69 грн. основного боргу, 5 852,36 грн. інфляційних втрат, 11 388,26 грн. 3 % річних, 3 805,46 грн. пені, 17 000,00 грн. витрат за оплату експертизи, 12 592,60 грн. судового збору. В іншій частині відмовити.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-71/8863-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року по справі № 5011-71/8863-2012 прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" до провадження і призначено перегляд рішення на 24.06.2014 року.

11.06.2014 року від представника відповідача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

В своїх поясненням скаржник посилається на неповноту висновку експерта та зазначає, що на вирішення експертів судом не було поставлено питання, запропоновані відповідачем, які стосувались саме правильності нарахування позивачем вартості та кількості активної електричної енергії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року призначено по справі № 5011-71/8863-2012 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Матеріали справи були направлені до Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення експертизи.

До Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8559/8560/14-45 від 14.07.2014 року про надання матеріалів, які необхідні для надання висновку судово-економічної експертизи.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо) він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу. Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядається господарським судом після поновлення провадження у справі; за необхідності для розгляду такого клопотання суд може витребувати матеріали справи з експертної установи, а також повідомити учасників судового процесу про час і місце проведення відповідного судового засідання. Після розгляду клопотання провадження у справі знову зупиняється, а матеріали справи, якщо вони витребувалися судом, надсилаються до експертної установи.

У зв'язку з чим листом № 09-23/3268 від 23.07.2014 року судом було витребувано справу.

28.08.2014 року зазначену справу було повернуто до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року поновлено апеляційне провадження у справі № 5011-71/8863-2012 та розгляд справи призначено на 16.09.2014 року о 10:45.

15.09.2014 року від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання експерта, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

16.09.2014 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання експерта, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8559/8560/14-45 від 14.07.2014 року про надання матеріалів, які необхідні для надання висновку судово-економічної експертизи, задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 5011-71/8863-2012 до виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року про призначення судово-економічної експертизи.

12.12.2014 року до Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року по справі № 5011-71/8863-2012 поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.01.2015 року о 10:30.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-71/8863-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.04.2014 року) по справі № 5011-71/8863-2012 зазначеною колегією.

13.01.2015 року від комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року скасувати та прийняти нове, яким, з урахуванням останніх пояснень, стягнути з відповідача 302 649,62 грн. заборгованості, 5 904,60 грн. інфляційних втрат, 11 037,16 грн. 3 % річних, 3 162,54 грн. пені та 17 000,00 грн. витрат за оплату експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 5011-71/8863-2012 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

23.01.2001 року між ДКП "Господар" (перейменоване на Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва", відповідач, споживач) та АЕК "Київенерго" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", позивач, електропостачальна організація) було укладено договір на користування електричною енергією № 220 о/р 3309220 (договір)(а.с. 25-26, т. 1).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.1 договору № 220 о/р 3309220 електропостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції «споживачу» з величинами приєднаного теплового навантаження, визначеними в додатку 1.

Між сторонами укладено додатки до договору № 220 о/р 3309220, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту активну електричну енергію та звітами про використану активну електроенергію за період з січня 2011 року по травень 2012 року включно (а.с. 10, 79-294, т. 1, додаток).

Відповідно до п. 4.1. Договору споживач зобов'язується оплачувати використану енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з постановами НКРЕ України, діючим індексом цін та умовами Договору.

За період з січня 2011 року по травень 2012 року включно позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 7 696 234,40 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та звітами про використану активну електроенергію за період з січня 2011 року по травень 2012 року включно (а.с. 10, 79-294, т. 1, додаток).

Вартість використаної за період 01.01.2011 року по 01.06.2012 року активної та реактивної електроенергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 220 о/р 3309220, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 032 804,57 грн., з яких: 1 029 129,62 грн. актичної електричної енергії та 3 674,95 грн. реактивної елеатричної енергії.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2012 року було призначено у даній справі судову економічну експертизу.

За результатами проведеної судової експертизи, експертом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за період з 01.03.2011 року по 01.06.2012 року включно та за спожиту реактивну електричну енергію за період з 01.01.2011 року по 01.06.2012 року становить 1 032 804,57 грн. (1 029 129,62 грн. - заборгованість за спожиту активну електроенергію + 3 674,95 грн. - заборгованість за спожиту реактивну електроенергію).

Разом з тим, під час розгляд справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача неодноразово наголошував на тому, що під час нарахування боргу позивачем було нараховано борг і на ті будинки по яким укладені інші договори,а саме: будинок 23 по вул. Санаторній, будинок 9 по вул. Вересневій, будинок 22 по вул. Севастопольскій, будинок 28б по вул. Поліській та будинок 21/5 по вул. Харківське шосе.

Таким чином, для встановлення дійсної заборгованості було призначено судову експертизу, яку здійснено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Як вбачається з висновку експерту за період: з 01.03.2011 року по 01.06.2012 року (включно) позивачем проведено нарахування відповідачу плати за небаланс спожитої електричної енергії по житлових будинках, а саме: будинок 23 по вул. Санаторній, будинок 9 по вул. Вересневій, будинок 22 по вул. Севастопольскій, будинок 28б по вул. Поліській та будинок 21/5 по вул. Харківське шосе, у розмірі 68 098,45 грн. (а.с. 25-34, т. 4).

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначається у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 р. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до ч. 6 ст. 43 ГПК України має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено ст. 84 ГПК.

Ознайомившись з висновком еспертизи колегія суддів дійшла висновку щодо того, що він є повним, правильним та обгрунтованим, а сторонами не надано доказів спростування висновків викладених експертами, то у суду відсутні підстави для відхилення висновку експертизи і останні покладають його основу постанови, а оскільки експертизою встановлено, що позивачем проведено нарахування відповідачу плати за небаланс спожитої електричної енергії по житлових будинках у розмірі 68 098,45 грн., то заборгованість складає 1 029 129,62 грн. - 68 098,45 грн. = 961 031,17 грн.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду приходить до висновку щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену активну електричну енергію у відповідача перед позивачем в сумі 961 031,17 грн. та за реактивну електричну енергію в сумі 3 674,95 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 052,14 грн., трьох відсотків річних в розмірі 12 626,35 грн. та пені 12 913,53 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної та реактивної електричної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу, то і пеня підлягає стягненню частково в розмірі 12 785,75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів здійснила перерахунок заявлених позивачем до стягнення суми 3 % річних і інфляційних втрат, та встановила, що вони підлягають задоволенню частково у сумі 12 405,32 грн. - 3 % та 6 035,00 грн. - інфляційної складової.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.04.2014 року) по справі № 5011-71/8863-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року у справі № 5011-71/8863-2012 скасувати частково, позов задовольнити частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, будинок 3; ідентифікаційний код: 14315687) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 961 031 (дев'ятсот шістдесят одна тисяча тридцять одна) грн. 17 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 3 674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 95 коп., пеню в розмірі 12 785 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 035 (шість тисяч тридцять п'ять) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 918 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 64 коп. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 15 906 (п'ятнадцять дев'ятсот шість) грн. 52 коп.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) зайво сплачену суму судового збору в розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 45 коп. з Державного бюджету України.».

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, будинок 3; ідентифікаційний код: 14315687) витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 68 коп.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) на користь комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, будинок 3; ідентифікаційний код: 14315687) 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

5. Повернути комунальному підприємству "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, будинок 3; ідентифікаційний код: 14315687) зайво сплачену суму судового збору в розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 89 коп. з Державного бюджету України

6. Видати сторонам на виконання п. 2 пп. 3 та п. 5 оригінали постанови з гербовою печаткою для повернення судового збору.

7. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 5011-71/8863-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов