ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 136/1240/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мочульська Л.Т.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись ась в суд з позовом до Іллінецької міської ради та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення від 14.10.1994, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку від 14.10.1994 та від 22.04.2010.

Відповідно до ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року позов залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянти вказують на те, що про дійсне порушення своїх прав їм стало відомо лише 19.06.2013, а саме в ході судових засідань в Іллінецькому районному суді Вінницької області.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не прибули, а відтак на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позов подано після закінчення строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, і належних підстав для його поновлення не вбачається.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи і є помилковими.

В силу пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, згідно положень вказаної статті - початок перебігу строку звернення до суду безпосередньо пов'язане з часом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як слідує з матеріалів справи, позивачами оскаржуються рішення відповідача від 14.10.1994 та державних актів від 14.10.1994 та від 22.04.2010.

Однак, матеріали справи не містять доказів, з яких випливало б коли позивачам стало відомо про оскаржені рішення, тобто відсутня дата з якої можна було розпочати обрахунок строку звернення до суду для вирішення спору, що виник між сторонами.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржене рішення та застосовуючи положення статті 100 КАС України, не з'ясував обставин, коли позивачі повинні були і мали можливість дізнатися про спірні рішення, натомість вважав, що про існування спірних рішень позивачі були обізнані ще з жовтня 1990 року, а саме з моменту укладення договору купівлі-продажу від 12.10.1990, яким позивачі придбали 12/25 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 788 кв.м.

Такі висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки позивачі в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду зазначили, що про порушення своїх прав спірними рішеннями їм стало відомо з в ході судового засідання 19.06.2013, в якому представник ОСОБА_4 пред'явив для ознайомлення державний акт на земельну ділянку співвласника позивачів із площі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1, що не взято до уваги судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що згідно до частини 2 статті 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В свою чергу, частинами 5, 6 статті 71 КАС України регламентовано, що суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Зазначені вимоги КАС України дають право для висновку, що суд першої інстанції не має права відмовляти у поновленні пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду лише на основі припущень про порушення строку звернення до суду.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про недотримання позивачами строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та необхідність залишення без розгляду позовної заяви з підстав, встановлених статтями 99, 100 КАС України.

Відповідно до статтей 199, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відтак, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельну ділянку скасувати.

Справу направити до Липовецького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.