Судове рішення #40481165


ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"13" січня 2015 р.Справа № 916/3064/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.


при секретарі - Шитря О.М.


за участю представників:

за участю представників сторін:

Від прокурора: Лянна О.А.

Від позивача: не з'явився

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: Грамар В.І., Сажина С.М.

Від ІІІ особи: не з'явився


розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 06 жовтня 2014р.

по справі № 916/3064/14

за позовом: Заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1. Білгород - Дністровської районної ради;

2. Приватного підприємства «Ніка-2»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконним та скасування рішення районної ради


ВСТАНОВИЛА:


У серпні 2014 року заступник Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород - Дністровської районної ради та Приватного підприємства «Ніка-2», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,7323га, яка розташована на землях Будацької коси, біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування та реконструкції споруд бази відпочинку „Комунальник", укладеного 25.12.2001 року між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та ПП „Ніка-2"; про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 21.12.2001р. № 536-ХХIII „Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду ПП „Ніка-2" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку „Комунальник".

Позовні вимоги, з посиланням на статті 11, 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовувалися незаконністю оспорюваного рішення Білгород-Дністровської районної ради, яким ПП «Ніка-2» було передано в оренду земельну ділянку, повноваження щодо розпорядження якою належить Одеській обласній раді, що свідчить також і про незаконність договору оренди землі, укладеного між відповідачами.

А також, заступник прокурора з посиланням на приписи ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» вказував те, що про вказані порушення Білгород _ Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо 05.05.2014р. за результатами проведеної перевірки за скаргою Буценко Л.К., а Одеській обласній раді - з моменту отримання позовної заяви, у зв'язку з чим підстав для поновлення строку позовної давності не вбачається необхідним.

У відзиві на позовну заяву Білгород - Дністровська районна рада просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на правомірність дій райради відповідно до статей 8, 11 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та норм Закону України "Про оренду землі".

У відзиві на позовну заяву ПП „Ніка-2" також просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що правовідносини зі спірного договору оренди земельної ділянки від 25.12.2001р. припинені у зв'язку з укладенням 09.02.2006 року договору купівлі - продажу цієї земельної ділянки та отриманням державного акту на право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим предмет спору відсутній.

Крім того, відповідач вказував на необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності з огляду на те, що відповідно до положень Регламенту Білгород - Дністровської районної ради, затвердженого рішенням райради від 30.07.1998р. № 23-ХХІІІ, протоколи сесій районної ради оформлюються секретаріатом ради протягом 15 днів з дня проведення сесії і у цей же строк їх копії надсилаються до обласної ради та прокуратури району, отже про прийняття оскаржуваного рішення прокуратурі та Одеській обласній раді стало відомо ще в 2001 році.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі (суддя - Малярчук І.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з Одеської обласної ради до Державного бюджету України 2436 грн. судового збору за розгляд двох позовних вимог немайнового характеру.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши перевищення Білгород - Дністровською районною радою своїх повноважень при розпорядженні спірної земельної ділянки шляхом прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди землі від 25.12.2001 р. з ПП «Ніка-2».

Разом з тим, суд застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності та відмовив у задоволенні позовних вимог згідно із ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, дійшовши висновку, що початок відліку строку, коли прокурор дізнався про порушення прав держави спірними рішенням та правочином, розпочався 25.12.2001 року та відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР сплив 26.12.2004 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 71, 76, ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР 1963р. та ст. ст. 43, 53, 84, 111-28 ГПК України, вказуючи на залишення судом першої інстанції поза увагою правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі № 6/17-4949-2011, від 27.05.2014р. у справі № 5011-32/13806-2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. № 916/2414/13.

Також прокурор зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, в редакції чинній до 15.01.2012р., позовна давність не поширювалась на вимоги щодо скасування рішень органів влади, якими порушено право, і згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку судочинства" вказана норма втратила чинність, однак відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання ним чинності, тобто до 15.01.2015р., можуть бути заявлені вимоги про визнання незаконним правового акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у травні 2014 року Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою на виконання завдання прокуратури Одеської області та за обставинами, викладеними у зверненні гр. Буценко Л.К., проведено перевірку щодо законності розпорядженні земельними ділянками на узбережжі Чорного моря, за результатами якої було встановлено, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 19.05.2000р. № 277-ХХІІІ "Про затвердження статусу земель запасу Білгород-Дністровського району на Будацькій косі смт. Затока" віднесено землі Будацької коси Білгород-Дністровського району до земель рекреаційного призначення, затверджено 3 зони використання земель Будацької коси в прибережно - захисній смузі Чорного моря: перша зона - без права будь-якої забудови; друга зона - зелена зона з правом встановлення некапітальних або тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення; третя зона - зона розташування закладів відпочинку та об'єктів курортної інфраструктури.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2001р. № 536-ХХIII „Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля села Затока в довгострокову оренду ПП „Ніка-2" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку „Комунальник" затверджено акт інвентаризації і технічну документацію на земельну ділянку площею 1,7323га, розроблену земельно-кадастровим бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, надано земельну ділянку площею 1,7323га із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі біля селища Затока в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 21 рік приватному підприємству „Ніка-2" для обслуговування та реконструкції будівель та споруд бази відпочинку «Комунальник», розташованої між базами відпочинку «Незабудка» та «Лідія».

25.12.2001 року між Білгород-Дністровською районною радою (орендодавець) та ПП „Ніка-2" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Білгород-Дністровської районної ради №536-ХХIII від 21.12.2001р. надав, а орендар прийняв в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 21 рік земельну ділянку із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради, загальною площею 1,7323га, розташовану на Будацькій косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області, біля селища Затока, між базами відпочинку „Незабудка" і „Лідія", для обслуговування і реконструкції будівель і споруд бази відпочинку „Комунальник", згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід'ємною частиною договору.

В п. 1.1 договору зазначено, що земельна ділянка, що надається в оренду, знаходиться в віданні Білгород-Дністровської районної ради і розташована у другій зоні використання, на якій дозволено розміщення тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення, та у третій зоні, зоні розташування об'єктів курортної інфраструктури, згідно рішення районної ради №277-ХХIII від 19.05.2000р.

25.12.2001 року договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі за № 5047.

Окрім того, в матеріалах справи містяться державні акти на право власності на земельну ділянку №№766685, №766686 від 11.06.2012р. та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2006р., згідно з якими ПП „Ніка-2" є власником земельних ділянок площею 0,3386га, 1,3937га, розташованих в Одеській області Білгород-Дністровському районі, Шабівська сільська рада (за межами населеного пункту).

Предметом спору у даній справі є вимога заступника Білгород -Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 21.12.2001р. № 536-ХХIII та визнання недійсним договору оренди земельної, укладеного 25.12.2001 року між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та ПП «Ніка-2», з посиланням на статті 11, 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з огляду на перевищення Білгород-Дністровською районною радою своїх повноважень при розпорядженні спірною земельною ділянкою, право на розпорядження якої належить до повноважень обласної ради.

Статтею 8 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору) встановлено, що орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років.

Компетенція районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин визначена статтею 11 цього Кодексу, якою встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 19 Земельного кодексу України (1990 р.) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Частиною 4 вказаної норми передбачено, що обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.

При вирішенні даного спору по суті господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки станом на 2001р. спірна земельна ділянка була віднесена до земель рекреаційного призначення, то відповідно до норм чинного на той час законодавства, повноваження по розпорядженню цією земельною ділянкою належали обласній Раді народних депутатів, а не Білгород - Дністровській районній раді, яка прийняла оспорюване рішення та уклала спірний договір з перевищенням власних повноважень, у зв'язку з чим оспорюване рішення від 21.12.2001р. № 536-ХХIII підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а спірний договір оренди земельної ділянки від 25.12.2001р. - визнанню недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, що й було підставно визначено господарським судом.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що як вбачається із протоколу пленарного засідання дев'ятнадцятої сесії Білгород-Дністровської районної ради двадцять третього скликання від 21.12.2001р., на вказаному засіданні ради був присутній заступник прокурора Ізвеков В.Ю., у зв'язку з чим дійшов висновку, що Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура була обізнана із прийняттям спірного рішення, яким вирішено укласти договір оренди від 25.12.2001р., тому згідно із ст. 76 ЦК УРСР відлік строку, коли прокурор дізнався про порушення прав держави спірними рішенням та договором розпочався 25.12.2001 року та відповідно до ст. 71 цього ж Кодексу сплив 26.12.2004 року, що відповідно до ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

Проте, колегія суддів з такими висновками погодитися не може.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України). Таке ж саме правило було встановлено статтею 76 ЦК УРСР 1963р.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Здійснюючи перегляд судового рішення в апеляційному порядку апеляційним судом встановлено, що звертаючись у серпні 2014 року до суду з даним позовом заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора посилався на те, що про виявлені порушення прокуратурі стало відомо лише 05.05.2014 року за результатами проведеної перевірки щодо законності розпорядження земельними ділянками на узбережжі Чорного моря, що підтверджується листом прокуратури Одеської області від 29.04.2014р. № 05/3-1918-14 та скаргою гр. Буценко Л.К. на адресу Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області (а.с. 28, 29-35) і що безпідставно не було прийнято до уваги місцевим судом.

Таким чином, оскільки прокурор про обставини, які стали підставою для звернення до суду дізнався лише 05.05.2014 року за результатами проведення перевірки щодо законності розпорядження земельними ділянками на узбережжі Чорного моря, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних рішення та правочину, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у Білгород- Дністровської районної ради необхідного обсягу дієздатності, що не спростовано судом першої інстанції під час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 28.08.2013р. у справі № 6/17-4949-2011, від 27.05.2014р. у справі № 5011-32/13806-2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. у справі № 916/2414/13.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 15.01.2012 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", пунктом 2 якого внесені зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, виключено пункт 4 частини 2 статті 268 цього Кодексу, якою передбачалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Враховуючи викладене, виходячи із встановлених судом обставин стосовно того, що оскільки станом на 2001 рік спірна земельна ділянка відносилася до земель рекреаційного призначення, повноваження щодо розпорядження якою в силу приписів чинного на той час законодавства, належали обласній Раді народних депутатів, Білгород-Дністровська районна рада, надавши в строкове платне користування спірну земельну ділянку рекреаційного призначення, розпорядилась нею поза межами наданих чинним на той час земельним законодавством повноважень.

Стосовно посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів щодо пропуску прокурором строку позовної давності на лист Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 15.05.2006р. № 40-33-873/1428, то як вбачається з його змісту зазначений лист було адресовано прокуратурі з приводу підстав продажу ПП «Ніка-2» земельної ділянки під базою відпочинку «Комунальник» та наявності на цій земельній ділянці об'єктів самочинного будівництва. Міжрайонною прокуратурою у даному випадку не перевірялось питання щодо наявності у районної ради компетенції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, копії спірного рішення районної ради, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, не витребовувалося, що свідчить про відсутність підстав вважати, що прокуратура після отримання цього листа у 2006 році знала чи могла знати про порушення оспорюваними рішенням та договором прав та інтересів держави. Відтак, про порушення прав держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірного договору, прокуратура дізналася лише в процесі перевірки 05.05.2014 року, у зв'язку з чим, з огляду на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 28.08.2013р. у справі № 6/17-4949-2011, від 27.05.2014р. у справі № 5011-32/13806-2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. у справі № 916/2414/13, колегія суддів приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт відсутності у особи необхідного обсягу дієздатності. При цьому, колегія суддів враховує, що в справі не міститься належних доказів, які б свідчили про те, що позивачеві Одеській обласній раді було відомо або могло бути відомо про прийняття оспорюваного рішення та укладення спірного договору до моменту звернення заступника прокурора до господарського суду з даним позовом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. № 11, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Наведеним спростовується твердження відповідача щодо відсутності предмета спору у справі у зв'язку з припиненням правовідносин щодо оренди землі.

Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача Білгород-Дністровської районної ради на те, що оспорюване рішення та спірний договір було перевірено в рамках судової справи № 916/2705/13 за позовом ФОП Буценко Л.К. до Білгород-Дністровської районної ради та ПП «Ніка-2» про визнання незаконним рішення та недійсним договору, оскільки як вбачається рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2013р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2014р. відмовлено у задоволенні позову фізичної особи - підприємця Буценко Л.К. до Білгород-Дністровської районної ради та ПП «Ніка-2» про визнання недійсним та скасування рішення № 536-V від 21.12.2001р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.12.2001р. з огляду на встановлення обставин щодо недоведеності позивачем факту порушення його прав у користуванні належною йому на праві оренди земельною ділянкою у зв'язку з прийняттям органами державної влади та місцевого самоврядування актів індивідуальної дії, які стосуються ПП «Ніка-2», а також у зв'язку із укладенням договорів на виконання зазначених актів, у яких позивач не є стороною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд


ПОСТАНОВИВ:


Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 916/3064/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 21.12.2001р. № 536-ХХIII „Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду ПП „Ніка-2" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку «Комунальник».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,7323 га, яка розташована на землях Будацької коси, біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, для обслуговування та реконструкції споруд бази відпочинку „Комунальник", укладений 25.12.2001р. між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та Приватним підприємством „Ніка-2".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 19.01.2015р.



Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.



Будішевська Л.О.

  • Номер:
  • Опис: залучення третьої особи
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 916/3064/14
  • Суд: Господарський суд Одеської області
  • Суддя: Бєляновський В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.05.2015
  • Дата етапу: 18.06.2015
  • Номер:
  • Опис: продовження процесуальних строків
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 916/3064/14
  • Суд: Господарський суд Одеської області
  • Суддя: Бєляновський В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.05.2015
  • Дата етапу: 27.05.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація