Номер справи 623/3238/13-к

Номер провадження 1-кп/623/4/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Герцова О.М.

за участю секретаря Бобриш М.С.

прокурора Кривенкова В.І.

потерпілого ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду кримінальне провадження № 1-кп/623/15/2014 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, не працюючого, , Українця, громадянина України, не судимого, освіта вища, не одружений, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, ІНПП НОМЕР_1,

· у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Ізюм Харківської області, працює в ПП ОСОБА_8, Українця, громадянина України, не судимого, не одружений, освіта незакінчена вища, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_2,

· у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, 09.02.2013 року приблизно о 03 годині, під час конфлікту з раніше їм не знайомим ОСОБА_1, який раптово виник на ґрунті неприязнених стосунків біля кафе «Голівуд», розташованого на площі Радянській, 10-6 в м. Ізюм, почали бити ОСОБА_1 де ОСОБА_4, а потім ОСОБА_3 нанесли ОСОБА_1 по декілька ударів кулаком в обличчя. Після того, як ОСОБА_1 повідомив про те, що у зв'язку з його побиттям він звернеться із заявою до правоохоронних органів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побоюючись що останній дійсно звернеться із заявою до міліції, пішли з ОСОБА_1 та на вул. Кравцова в м. Ізюм, продовжуючи конфлікт з ОСОБА_1, за будівлею колишнього універмагу, розташованого по вул. Кравцова м. Ізюм, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нанесли ОСОБА_1 декілька ударів, переконуючи не звертатись до міліції та залагодити конфлікт. Потім, ОСОБА_3 зайшов з ОСОБА_1 до під'їзду №5 будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаками по обличчю. Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 пішли з потерпілим з під'їзду будинку та привели його до металевих баків для сміття, розташованих біля будинку №6 вул. Паромна м. Ізюм, де ОСОБА_4 наніс ОСОБА_1 два удари по голові коліном ноги.

Від спільних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 162 КЄ2013 від 05.07.2013 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців в області очей та на верхній губі, садна у потиличній області, які як кожне так і окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, закритий осколковий злам правої виличної кістки, кваліфікований як середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я, гостру закриту важку черепно-мозкову травму у вигляді забиття головного мозку важкого ступеню із вдавленням підгострою субдуральною гематомою лівої лобно-скронево-тім'яної області з розвитком дислокаційного синдрому, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя.

Потерпілий ОСОБА_1, скориставшись своїм правом звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 19200 грн. матеріальної шкоди та 200000 моральної шкоди, та про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 5270 грн. матеріальної шкоди та 200000 моральної шкоди.

Прокурор, в інтересах держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради, звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно витрат, затрачених на лікування ОСОБА_1 в Ізюмській ЦМЛ в сумі 2645,11 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 позов та свою вину визнав частково, та пояснив, що 9 лютого 2013 року він з ОСОБА_10 та ОСОБА_3, близько третьої ночі прийшли в кафе «Голівуд». Він на вулиці розмовляв по телефону, в цей час біля нього стояла компанія молодих людей. Один з них, а саме з раніше їм не знайомий потерпілий ОСОБА_1, почав виражатись в його адресу нецензурною лайкою. На його зауваження припинити лайку та йти додому ОСОБА_1 взяв пляшку та намагався нанести йому удар, але він виставив руку і ОСОБА_1 завдав йому удар по руці. Рідина, що була в пляшці вилилась на нього. Він схватив ОСОБА_1 і вони упали на землю. Підбігли їх друзі та розтягли їх. ОСОБА_1 продовжував конфлікт, а друзі ОСОБА_1 вмовляли його йти додому і з'ясовувати стосунки коли той буде тверезий. Потім вони підійшли до прокуратури та за парапетом повернули за приміщення колишнього універмагу, де конфлікт перейшов у бійку під час якої вони впали і ОСОБА_1 був зверху та наносив удари. ОСОБА_1 з нього збили хтось з їхніх друзів. Після чого ОСОБА_1 почав кричати, що його б'ють гуртом, та сказав ОСОБА_3 що напише заяву у міліцію. Його відтягнули за парапет. Оскільки він був увесь брудний та мокрий, якась жінка сказала що принесе серветки. Коли він вернувся, там вже нікого не було. В цей час по вулиці йшла ОСОБА_11 з якимсь хлопцем, які до цього були в одній компанії з ОСОБА_1 Вони сказали що шукають ОСОБА_1 Потім їм хтось зателефонував і сказав що ОСОБА_1 біля під'їзду. Коли туди прийшли, друзі ОСОБА_1 сказали що він з ОСОБА_3 у під'їзді. Його у під'їзд не пустили і ОСОБА_11, з другим хлопцем та ОСОБА_10 відвели його за будинок. Він попросив ОСОБА_10 сходити та перевірити що там у під'їзді. Після чого ОСОБА_10 сходив і сказав що там усе нормально, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 розмовляють. Він обійшов коло будинку та пішов до того під'їзду, де через деякий час побачив, як ОСОБА_3 вийшов з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 йому щось казав. ОСОБА_3 з ОСОБА_1 йшли попереду, а він з друзями ОСОБА_1 позаду. В якийсь час ОСОБА_1 казав що загубив ключі, але подробиць не пам'ятає. Потім друзі ОСОБА_1 сказали що їм це набридло і вони пішли додому. ОСОБА_3 з ОСОБА_1 йшли в сторону автовокзалу, а він з ОСОБА_10 пішли за ними. Коли підійшли до баків для сміття, побачив що ОСОБА_1 сидить, а ОСОБА_3 стоїть рядом. Він підійшов до ОСОБА_1 і запитав, що він від них хоче, на що той не відповідав. Він штовхнув ОСОБА_1 коліном у голову, після чого той впав, але був у свідомості. На що він сказав, що з ОСОБА_1 нічого розмовляти бо той п'яний. ОСОБА_10 почав піднімати ОСОБА_1 і щось питати, а він цей час пішов додому.

На наступний день вони приходили у лікарню до ОСОБА_1 дізнатись про стан його здоров'я та чим можуть допомогти. Через деякий час, батько ОСОБА_1 сказав, що потрібно 8000 грн., які він йому віддав і отримав розписку, що претензій до нього не має.

Не виключив, що від його дій та дій ОСОБА_3 могли бути спричинені тяжкі травми, але зазначив що цього не бажав і ніякої домовленості у нього з ОСОБА_3 з цього приводу не було, ініціаторами конфлікту вони не були.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов та свою вину визнав частково, та пояснив, що 9 лютого 2013 року він з ОСОБА_10 та ОСОБА_4, близько третьої ночі прийшли в кафе «Голівуд». Хлопці залишились на вулиці, а він зайшов до кафе, де був близько 5 хвилин. Коли вийшов, побачив нетверезу компанію, а ОСОБА_4 з раніше їм не знайомим ОСОБА_1 про щось сперечались. ОСОБА_1 хотів нанести ОСОБА_4 удар по голові скляною пляшкою, але ОСОБА_4 виставив руку і удар прийшовся йому у руку. Після чого ОСОБА_4 ударив ОСОБА_1 в обличчя рукою і у них виникла бійка і боротьба. Оскільки ОСОБА_1 опинився зверху, він почав їх розтягувати, і в цей момент міг завдати пошкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_1 почав кричати, що його побили і він напише заяву до міліції. Він сказав ОСОБА_1 що не бив його, на що той відповів що йому все одно хто його бив і що з таким обличчям він не зможе вийти на роботу. ОСОБА_1 почав спускатися по дорозі разом зі своєю компанією та сказав, що йому треба купити лікарняний і для цього потрібно 2000 грн. Він сказав, що ОСОБА_4 зможе заплатити 1000 грн. Оскільки він закінчував навчання в інституті, злякався що його виженуть, і почав просити ОСОБА_1 щоб той взяв гроші. Так вони дійшли до під'їзду де горіло світло, він запропонував ОСОБА_1 зайти до під'їзду та поговорити з ним. Оскільки двері в сам під'їзд були зачинені на кодовий замок, вони зайшли у тамбур та зачинили за собою двері де розмовляли. ОСОБА_12 відчинив двері і спитав, чи все у них добре, на що ОСОБА_1 відповів що так. ОСОБА_1 він там не бив. Після розмови ОСОБА_1 його відштовхнув та вийшов на вулицю, де сказав що загубив ключі від автомобіля. Коли ключі знайшли ОСОБА_4 спитав ОСОБА_1 чи має він ще претензії, на що той відповів що йому потрібні 2000 грн. Потім ОСОБА_1 пішов за будинок, де його друзі сказали, що їм усе набридло і вони пішли додому. ОСОБА_1 пішов у сторону автовокзалу і він, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 пішли за ним та питали яким чином залагодити конфлікт. Біла баків для сміття ОСОБА_1 сів та сказав, що йому потрібні 2000 грн., після чого до нього підійшов ОСОБА_4 та вдарив ОСОБА_1 коліном два рази у ліву частину голови, внаслідок чого ОСОБА_1 впав. Потім до нього підійшов ОСОБА_10, переконався що той дихає та посадив його біля стіни. Після чого вони розійшлись.

На наступний день вони приходили у лікарню до ОСОБА_1 дізнатись про стан його здоров'я та чим можуть допомогти. Через деякий час, батько ОСОБА_1 сказав, що потрібно 8000 грн., і так як конфлікт був переважно між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_4 віддав ці гроші.

Також пояснив, що не виключив, що від його дій, дій ОСОБА_4 та самого потерпілого потерпілому могли бути спричинені тяжкі травми, але зазначив що цього не бажав і ніякої домовленості у нього з ОСОБА_4 з цього приводу не було. Ініціатором конфлікту не був, хотів залагодити конфлікт який відбувся між потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки закінчував навчання в інституті і злякався що через заяву до міліції його виженуть. На підтвердження часткового визнання вини надав квитанцію про перерахування ОСОБА_1 5000 грн.

Окрім часткового визнання вини обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їх вина у скоєнні злочину при обставинах викладених в даному вироку, підтверджується дослідженими судом доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що в ніч з 8 на 9 лютого, він зі своїми товаришами пішов в кафе «Голівуд». Коли кафе почало зачинятись приблизно о 3 години ночі, вони почали йти в бік домівки ОСОБА_25 так, як він хотів залишитись у нього. Йшли, розмовляли, голосно сміялись. З темряви вийшли обвинувачені і ОСОБА_4 почав казати що він щось сказав в його адресу, на що ОСОБА_12 сказав, що йому здалось, ніхто нічого не казав. Після чого ОСОБА_4 підійшов і почав нецензурно висловлюватись і наніс йому удар кулаком в обличчя. Він впав, а ОСОБА_4 сів на нього зверху, і наніс приблизно два удари кулаком. Підбігли ОСОБА_3 та третя особа, ОСОБА_3 сів на нього зверху та наніс декілька ударів по обличчю. В цей час його друзі і ОСОБА_13 почали його піднімати, та намагався заспокоїти обвинувачених. Він встав, був весь у крові, і сказав що треба звертатися до міліції. Його товариш ОСОБА_12 схопив його під руки і вони пішли вниз в бік прокуратури. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 почали їх наздоганяти, біля кіоску «Кулінічі» ОСОБА_4 і ОСОБА_3 потягли його до парапету напроти прокуратури, мотивуючи це тим що їм треба з ним поговорити, а ОСОБА_12 сказали щоб він стояв і не підходив, або з ним буде те що і з ним. ОСОБА_3 посадив його і почав погрожувати, казав що не треба ні якої міліції або вони його вб'ють, на що він сказав що все одно звернеться до міліції. ОСОБА_3 схватив його, та почав бити потилицею о стіну та декілька раз ударив в обличчя. Коли підішли його друзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 трохи заспокоїлись, і він почав спускатись вниз до вулиці Котовського. Потім вони його наздогнали, і почали в трьох бити. Він лежав, коли в цей час спустились його друзі, ОСОБА_12 спитав, що вони роблять, вони сказали щоб він закрив рот, а то з ним буде те саме. ОСОБА_12 почав виводити його, на що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 сказали що їх ще ніхто не відпускав. ОСОБА_3 наздогнав їх, схопив його під руку і повів, погрожував йому, намагався заставити не писати заяву до міліції. Коли вони проходили вздовж будинку, в під'їзді горіло світло і були відчиненні двері. ОСОБА_3 потяг його в під'їзд, казав що йому треба з ним поговорити. В під'їзді усадив його, і почав погрожувати, кричати, казав що якщо він звернеться в міліцію вони його вб'ють, кинуть каналізаційний люк, і ніхто не буде шукати, а товаришів його залякають. ОСОБА_3 почав його бити головою о стіну, металеві двері та поштові скриньки та наносив кулаками удари по обличчю. ОСОБА_4 постійно забігав, погрожував та ударив його декілька разів головою о стіну. Потім вони почали його виводити з під'їзду взявши під руки. Його друзі почали питати куди його повели, на що ОСОБА_10 сказав їм, щоб вони за ними не йшли. Вони завели його за будинок, декілька разів вдарили, і потягли вниз де він спитав що вони роблять, на що вони кинули його на землю і почали бити по різним частинам тіла, після чого він втратив свідомість, і прийшов до тями вже в лікарні. Коли він отямився йому розповіли, що його знайшла ОСОБА_14 біля смітника. Коли він був в Ізюмській лікарні, обвинувачені приходили просили у нього пробачення, хотіли якось залагодити ситуацію, пропонували ліки, гроші, він погодився і дав ОСОБА_4 розписку, що він взяв на лікування гроші, з розрахунком, що в нього не трапиться погіршень.

Показаннями свідка ОСОБА_15, який пояснив, що 9 лютого близько 6 години ранку, йому зателефонував ОСОБА_14 і сказав що його син знаходиться в лікарні. У другій половині дня з'явились в лікарні обвинувачені. У них був винуватий вид. Вони намагались домовитись, пропонували гроші на лікування. ОСОБА_4 привіз 8 000 грн., та вони склали розписку в якій він написав що отримав від обвинувачених гроші, і претензій матеріального характеру не має. Пізніше син йому розказав, що він з друзями ввечері спілкувався у когось дома, потім пішли в кафе, Коли вини вийшли на вулицю, ОСОБА_4 почулось що його син в його бік щось сказав, він підійшов і вдарив. Потім повели його в низ до прокуратури, там його били ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Син лежав на спині, ОСОБА_3 сидів зверху і бив його кулаками, ОСОБА_4 бив ногами та руками. Наступне побиття було в під'їзді, де спочатку знаходився ОСОБА_3 і ОСОБА_12, потім ОСОБА_12 виставили на вулицю, потім ОСОБА_3 виходив, заходив ОСОБА_4, там вони його і біли і вмовляли не писати заяву до міліції. Потім вони його вивели на вулицю, де син вже нічого не розумів і погано вже пам'ятає що було.

Показаннями свідка ОСОБА_14, яка пояснила, що їй подзвонив ОСОБА_12 о 5 годині ранку і сказав що ОСОБА_1 б'ють та потрібно його знайти. Вона поїхала і біля вул. Паромної побачила ОСОБА_1, він лежав біля сміттєвих баків без свідомості. ОСОБА_1 був закиданий сміттям, був побитий, весь брудний. Підійшов ОСОБА_12 і вони повезли його до лікарні.

Потім їй розповів ОСОБА_12 що ОСОБА_1 з компанією вийшли на вулицю з кафе, голосно розмовляли, обвинуваченим це не сподобалось, як вони спілкувались, почали розбиратись хто що кому сказав, почалась бійка. Потім вони почали домовлятися за гроші, казали що вони йому заплатять, а він за це не буде писати заяву до міліції..

Показаннями свідка ОСОБА_12, який пояснив, що 9 лютого 2013 року він, ОСОБА_15 і ОСОБА_13 стояли біля кафе «Голівуд» і розмовляли. Поруч проходили три хлопці, ОСОБА_4 почулось що ОСОБА_1 на нього щось сказав, вони відійшли розбиратись. Поки він з кимось розмовляв, обернувся, а ОСОБА_15 вже лежить на землі. Потім ОСОБА_1 взяв пляшку для захисту та викинув її. Він повів ОСОБА_15 додому, обвинувачені пішли за ними. Біля прокуратури вони їх зупинили, відвели в бік ОСОБА_1 та штовхали об парапет. Потім підійшов ОСОБА_13, а обвинувачені повели ОСОБА_1 вниз по вулиці. Він пішов за ними та намагався забрати ОСОБА_1. Коли підійшов побачив що ОСОБА_1 били ОСОБА_3, ОСОБА_4 і третя особа. ОСОБА_1 лежав на землі, ОСОБА_3 сидів на ньому і бив кулаками по обличчю. Він намагався підняти ОСОБА_1. Коли його підняв у нього було розбите обличчя і він почав вести його у бік дому. До нього підбіг ОСОБА_3, взяв ОСОБА_1 з іншого боку під руку, і намагався домовитись з ОСОБА_1. Вони зупинились і ОСОБА_3 почав вести ОСОБА_1 в під'їзд. Вони зайшли, ОСОБА_1 присів, ОСОБА_3 намагався домовитьсь щоб ОСОБА_1 не писав заяву до міліції, після цього поросив його вийти. ОСОБА_3 сказав що він просто хоче з ОСОБА_1 поговорити. Потім в під'їзд заходив ОСОБА_4, він намагався забрати ОСОБА_1, але його не пустили. Що відбувалось в під'їзді не бачив, але чув якийсь стук. Через якийсь час ОСОБА_1 вийшов сам, він намагався з відти швидше вийти. В цей час вони схватили його під руки і повели його за будинок вони взяли його під руки і потягли, а він пішов за ними і намагався їх заспокоїти. Вони почали йому погрожувати, і сказали щоб не втручався. Хвилин через 10 він пішов шукати ОСОБА_1, не зміг знайти і пішов до дому де подзвонив ОСОБА_11, розповів що ОСОБА_1 побили. Потім вона йому подзвонила і сказала щоб він йшов до сміттєвих баків, де ОСОБА_1 лежав біля забору без свідомості. Вони посадили його в машину і відвезли до лікарні.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що 9 лютого 2013 року він, його дівчина, ОСОБА_1 і ОСОБА_12 були у нього в квартирі, спілкувались, випили трохи горілки, і приблизно в час ночі він, ОСОБА_1 і ОСОБА_12 пішли в кафе «Голівуд». Приблизно о третій годині ночі, вони стояли біля кафе і розмовляли. Підійшли ОСОБА_4, ОСОБА_3 і з ними був ще один хлопець. ОСОБА_4 почулось що ОСОБА_1 нецензурно висловлювався в його бік. Вони почали сваритись, він підійшов до ОСОБА_4, почав вибачатись за ОСОБА_1, намагався його заспокоїти. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_1 і наніс йому удар кулаком в обличчя. Потім підійшов ОСОБА_3 і вони почали тиснути на ОСОБА_1 морально та фізично, ОСОБА_4 відійшов у бік, ОСОБА_3 почав бити ОСОБА_1 руками по обличчю. ОСОБА_1 почав падати, він підійшов підняв його з землі та відвів його в бік. ОСОБА_1 підняв з землі пляшку, але ні кого не бив і викинув її. Потім ОСОБА_12 і ОСОБА_1 почали йти в бік прокуратури, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пішли за ними, і він повернувся в кафе за речами. Потім пішов за ними. Коли прийшов обвинувачені штовхали ОСОБА_1, потім вони пішли вниз по вулиці, обвинувачені йшли за ними. Біля першого повороту ліворуч зупинились і вони почали втрьох бити ОСОБА_1. Він з ОСОБА_12 підішли поближче, вони перестали його бити, ОСОБА_12 підняв ОСОБА_1, і почали йти далі. Біля під'їзду зупинились, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 почали фізично і морально тиснути на ОСОБА_1 щоб він не писав заяву. Завели його в тамбур, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по черзі то виходили то заходили до під'їзду. Його туди не пускали. Потім вони ОСОБА_1 витягли з під'їзду. З під'їзду ОСОБА_1 сам вийти вже не міг, вони його дуже сильно побили, вони його просто витягли з під'їзду. Вони пішли, а він залишився біля під'їзду. Через якийсь час вони пішли в бік будинку. Біля свого будинку він зустрів ОСОБА_8 і ОСОБА_14, і вони піднялись додому. ОСОБА_12 подзвонив ОСОБА_14, вона приїхала. Потім він дізнався що вона знайшла його біля сміттєвих баків.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 09 лютого 2013 року він, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пішли в кафе «Голівуд». Біля кафе стояла компанія хлопців, вони голосно розмовляли, ОСОБА_3 зайшов в кафе, а ОСОБА_4 залишився на вулиці. Потім він почув лайку, повернувся коли почув як впала пляшка, а до цього бачив як потерпілий стояв з пляшкою пива. ОСОБА_4 з потерпілим билися, потім вони впали і перекотились ближче до алеї. ОСОБА_1 сидів зверху на ОСОБА_4. ОСОБА_3 відтягнув ОСОБА_1. ОСОБА_1 почав вимагати гроші на лікарняний, казав що з синцями він не може йти на роботу, йому треба відлежатись приблизно 10 днів, і щоб заплатити за лікарняний йому потрібні гроші. ОСОБА_1 почав спускатись вниз по вулиці в сторону прокуратури, всі пішли за ним, ОСОБА_1 казав що піде писати заяву в міліцію, ОСОБА_3 просив щоб він не писав заяву. Він в цей час йшов з друзями ОСОБА_1 і розмовляв про ситуацію що склалась. Потім вони зайшли у двір, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 зайти в під'їзд і поговорити на одинці і вони зайшли в під'їзд. Він побачив що ОСОБА_12 також туди іде і пішов за ним, де ОСОБА_12 спитав у ОСОБА_1 чи все нормально, він сказав що так, після чого вони вийшли. Через пару хвилин вийшов ОСОБА_3 і ОСОБА_1, ОСОБА_1 почав казати що вони у нього забрали ключі. ОСОБА_1 почав вимагати 2 000 грн. ОСОБА_4 сказав що може заплатити йому 1 000 грн. Потім вони пішли шукати ключі. Після того, як ключі вони знайшли, ОСОБА_1 почав йти в бік квартири яку винаймав ОСОБА_13. ОСОБА_4 намагався договоритись з ОСОБА_1 але він не погоджувався на 1000 грн. Біля будинку друзі ОСОБА_1 сказали що їм все набридло і вони пішли додому. ОСОБА_1 пішов в бік автовокзалу, а він, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 пішли за ним, дійшли до сміттєвих баків. ОСОБА_1 присів, ОСОБА_4 підійшов до нього і два рази вдарив його коліном по голові, ОСОБА_1 втратив свідомість і впав. Він його підняв і посадив біля забору. І вони пішли додому.

Показаннями свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що в лютому 2013 року після закриття кафе «Голівуд» ОСОБА_12 запропонував їй та ОСОБА_16 підти до нього додому. На шляху до ОСОБА_12 зустріли ОСОБА_4 і зрозуміла, що щось трапилось, проте подробиць не знала. Коли були у ОСОБА_12, зателефонувала дівчина ОСОБА_1 і повідомила що знайшла ОСОБА_1 біля баків для сміття.

Показаннями лікарів ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які пояснили, що ОСОБА_1 потрапив у лікарню після побиття. На обличчі були гематоми.

Показаннями екесперта ОСОБА_20, яка пояснила що була членом експертної комісії судово-медичнї експертизи №110-ке/2014 та відзначила, що неможливо розмежувати, в який саме момент були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, а в який тяжкі. Як і не можливо визначити, яка саме особа завдала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а яка тяжкі.

Даними з протоколу проведення слідчого експерименту від 27.07.2013 року за участю потерпілого ОСОБА_1, який показав як наносили йому удари ОСОБА_4 та ОСОБА_3

(т.1 а.с. 168-178)

Даними з висновку судово-медичної експертизи № 414-из2013 від 29.07.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження могли бути завдані шляхом, на який вказує ОСОБА_1 під час слідчого експерименту.

(т.1 а.с. 179-180)

Даними з протоколу проведення слідчого експерименту від 27.07.2013 року за участю свідка ОСОБА_12, який показав як наносили йому удари ОСОБА_1 та ОСОБА_3

(т.1 а.с. 181-184)

Даними з висновку судово-медичної експертизи № 415-из2013 від 29.07.2013 року, згідно якої були ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження могли бути завдані шляхом, на який вказує ОСОБА_12 під час слідчого експерименту.

(т.1 а.с. 185-186)

Даними з висновку судово-медичної експертизи № 450-из2013 від 15.08.2013 року, згідно якої були ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження могли бути завдані шляхом, на який вказує ОСОБА_10 під час слідчого експерименту.

(т.1 а.с. 208-209)

Даними з висновку судово-медичної експертизи № 451-из2013 від 15.08.2013 року, згідно якої були ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження могли бути завдані шляхом, на який вказує ОСОБА_21 під час слідчого експерименту.

(т.1 а.с. 211-212)

Даними з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 162 КЄ2013 від 05.07.2013 року, згідно якої були ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців в області очей та на верхній губі, садна у потиличній області, які як кожне так і окремо, так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, закритий осколковий злам правої виличної кістки, кваліфікований як середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я, гостру закриту важку черепно-мозкову травму у вигляді забиття головного мозку важкого ступеню із вдавленням підгострою субдуральною гематомою лівої лобно-скронево-тім'яної області з розвитком дислокаційного синдрому, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя.

(т.1 а.с. 187-191)

Даними з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 110 КЄ2014 від 18.06.2014 року, згідно якої покази потерпілого, обвинувачених ОСОБА_21, ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 під час слідчого експерименту 21.20.2014 року не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, і неможливо розмежувати, під час яких саме подій і в результаті яких саме ударів потерпілому спричинені тяжкі й середньої тяжкості тілесні ушкодження.

(т.2 а.с. 64-67)

Розпискою, написаної 14.02.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 8000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 9.02.2013р.

(т.1 а.с. 213)

Квитанцією від 28.10.2014 року, про перерахування ОСОБА_1 ОСОБА_21 5000 грн.

(т.2 а.с. 149)

Даними з протоколів проведення слідчого експерименту від 21.02.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_1, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4

(т.2 а.с. 7-17)

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

Отже, оцінивши кожний із перелічених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи, що дане провадження в цілому, зокрема, і спосіб отримання доказів уповноваженими на те особами, є справедливим, істотних порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду винуватості обвинувачених в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння вчинене групою осіб.

Ухвалюючи цей вирок, суд не враховує як допустимий доказ протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2014 року за участю свідка ОСОБА_10

Суд прийняти не може цей протокол проведення слідчого експерименту, оскільки при проведенні слідчого експерименту був присутній захисник ОСОБА_21 ОСОБА_5, що суперечить вимогам КПК України.

Таким чином в розумінні ст.86 КПК України цей доказ є недопустимим.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У даному випадку, стороною обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не доведено факт побиття обвинуваченими потерпілого ОСОБА_1 біля парапету колишнього універмагу навпроти прокуратури. Адже спростовується показаннями як самих обвинувачених так і свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які пояснили що потерпілого там тільки штовхали, а не били. Крім того, те що потерпілого ОСОБА_1 витягли з під'їду, а не він сам вийшов, спростовується як показаннями обвинувачених так і свідків ОСОБА_10, та ОСОБА_12, які пояснили що ОСОБА_1 вийшов сам.

У свою чергу, обвинувачені не зобов'язаний нічого доводити.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що події злочину мали місце, вина обвинувачених повністю доказана, а скоєний ОСОБА_21 та ОСОБА_4 злочини слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння вчинене групою осіб.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 не одружений, не працює, не судимий, освіта вища, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, входе до складу волонтерської групи, яка надає допомогу 128 бригаді 1 дивізіону 2 батареї що дислокується в Луганській обл. в зоні АТО, перебуває на обліку у лікаря пульманолога з діагнозом бронхіальна астма, на утриманні має матір ОСОБА_22, яка є пенсіонеркою та хворіє на цукровий діабет, гіпертонію та атеросклеротичний кардіосклероз.

Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є часткове визнання своєї вини, про що свідчить добровільне відшкодування частини шкоди потерпілому, входження до складу волонтерської групи, яка надає допомогу 128 бригаді 1 дивізіону 2 батареї що дислокується в Луганській обл. в зоні АТО, перебуває на обліку у лікаря пульманолога з діагнозом бронхіальна астма, на утриманні має матір ОСОБА_22, яка є пенсіонеркою та хворіє на цукровий діабет, гіпертонію та атеросклеротичний кардіосклероз.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає тяжкі наслідки, завдані злочином, а саме встановлення потерпілому ОСОБА_1 3-ї групи інвалідності.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, працює ПП ОСОБА_8, не судимий, освіта незакінчена вища, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, на утриманні має непрацюючу матір ОСОБА_23

Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є часткове визнання своєї вини, та добровільне відшкодування частини шкоди потерпілому, на утриманні має непрацюючу матір ОСОБА_23

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає тяжкі наслідки, завдані злочином, а саме встановлення потерпілому ОСОБА_1 3-ї групи інвалідності..

Суд звертає увагу, що стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. При призначенні покарання Європейський суд виходить із таких засад. Як у справі «Бакланова проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Судом встановлена наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_22, а саме часткове визнання своєї вини, добровільне відшкодування частини шкоди потерпілому, входе до складу волонтерської групи, що надає допомогу 128 бригаді 1 дивізіону 2 батареї яка дислокується в Луганській обл. в зоні АТО, перебуває на обліку у лікаря пульманолога з діагнозом бронхіальна астма, на утриманні має матір ОСОБА_22, яка є пенсіонеркою та хворіє на цукровий діабет, гіпертонію та атеросклеротичний кардіосклероз.

Судом встановлена наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, а саме часткове визнання своєї вини, добровільне відшкодування частини шкоди потерпілому, на утриманні має непрацюючу матір ОСОБА_23, що підтверджується в тому числі свідоцтвом про смерть батька ОСОБА_24 від 11 грудня 2013 року

Таким чином суд вважає доцільним призначити покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_22, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, пом'якшуючі покарання обставини, особи ОСОБА_4 та ОСОБА_22, те, що вони не були ініціаторами конфлікту, їх відношення до скоєного злочину, суспільну небезпечність злочину та вважає, що виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому їм слід обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства застосувавши положення ст. ст. 69, 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 та ОСОБА_22 від відбуття покарання з іспитовим строком, що збігається з практикою Європейського Суду з прав людини викладеною вище.

Позов прокурора підлягає задоволенню.

Цивільний позов ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 на його користь 19200 грн. матеріальної шкоди та 200000 моральної шкоди, та про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 5270 грн. матеріальної шкоди та 200000 моральної шкоди підлягає задоволенню частково. Розмір матеріальної шкоди зазначеної позивачем частково підтверджується в частині витрат на ліки та пошкоджений одяг, що не перевищує 13000 грн., а враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже сплатили потерпілому відповідно по 8000 грн. та 5000 грн. матеріальної шкоди, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково у розмірі по 20000 грн. з ОСОБА_3 та 20000 грн. з ОСОБА_4

Судові витрати мають бути покладені на обвинувачених.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368,370, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3, в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази - відсутні.

Судові витрати - відсутні.

Міра запобіжного заходу не застосовувалась.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4, в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази - відсутні.

Судові витрати - відсутні.

Міра запобіжного заходу не застосовувалась.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради 2645,11 грн. шляхом перерахування на р/р 35426014002523 в ГУДК Харківської області МФО 851011 код 02003304.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.М.Герцов