АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретар: Кусяк М.Д.
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відділу Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, фірми «Здвижин», ОСОБА_6 про визнання незаконними рішення органів місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відділу Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, фірми «Здвижин», ОСОБА_6 про визнання незаконними рішення органів місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області № 46 від 17 грудня 1993 року йому надано дозвіл приватизувати земельну ділянку в розмірі 0,47 га та 12 червня 1996 року для розширення його особистого підсобного господарства йому виділено ще 0,06 га землі.
Зазначає, що у 2008 році не зміг виготовити правовстановлюючі документи на землю, оскільки його сусідка ОСОБА_7, яка померла у 2013 році, приватизувала земельну ділянку, надану йому у 1996 році.
___________________________________________________________________________________________________________
№ 22ц-77/14 головуючий по 1 інстанції Кириляк А.Ю.
Категорія: 47 доповідач Кулянда М.І.
Про виготовлення ОСОБА_7 державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,30 га серії ЯБ № 643211 йому стало відомо у листопаді 2008 року. Згідно вказаного документу, земельна ділянка була надана для ведення особистого селянського господарства, до складу якої входить і земельна ділянка, надана йому згідно рішення виконавчого комітету Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 12 червня 1996 року, площею 0,09 га.
Спірна земельна ділянка надана йому приблизно у 1992 році після того як помер її попередній користувач ОСОБА_8
Вказує, що у 2009 році вже звертався до суду із позовом до ОСОБА_7, Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання частково недійсним державного акту на землю, однак дану позовну заяву було залишено без розгляду.
У 2014 році йому стало відомо, що фірма «Здвижин» у 2006 році виготовила для ОСОБА_7 державні акти на право власності на земельну ділянку, в тому числі і на його 0,09 га. Із технічної документації слідує, що підпис на заяві про виготовлення державного акту ОСОБА_7 не належить. Також у протоколі погодження меж земельної ділянки її підпис відсутній, а його - підроблений.
Вважає, що мали місце зловживання при виготовленні державного акту ОСОБА_7, у результаті чого його земельна ділянка, площею 0,09 га перейшла у її власність незаконно.
Зазначає, що технічна документація, на підставі якого виготовлений державний акт не відповідає рішенню, що приймалося 12 серпня 1994 року.
У зв'язку з наведеним, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 12 серпня 1994 року № 1/5 «Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність» , в частині надання ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства;
- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 643211, виданий Мигівською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 12 квітня 2006 року на ім'я ОСОБА_7
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року у позові ОСОБА_5 до Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, відділу Держземагенства у Вижницькому районі Чернівецької області, фірми «Здвижин», ОСОБА_6 про визнання незаконними рішення органів місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку, відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на землю в повному об'ємі з'ясував обставини справи, вірно застосував до правовідносин, що склалися, норми матеріального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачці видано державний акт серії ЯБ №643211 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3000 га, розташовану в с. Велике Вижницького району Чернівецької області.
Земельна ділянка була передана у власність на підставі рішення виконкому Мигівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 12 серпня 1994 року № 1/5
Відповідно до ч. 1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Згідно ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного землекористування, відповідно до ст.126 ЗК України, є державний акт на землю.
Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, якою визначено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право позивача на спірну земельну ділянку, а отже, відсутні докази того, що оскаржуваними рішенням та державним актом порушені права чи законні інтереси позивача.
Наведене свідчить про те, що позивач не набув в установленому законом порядку права на землю, яке б підлягало судовому захисту.
Доводи апелянта про те, що йому було виділено земельну ділянку, яку він обробляв, а її незаконно приватизувала ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не надав доказів того, що спірна земельна ділянка була виділена йому в натурі на місцевості в с. Велике Вижницького району Чернівецької області із закріпленням межових знаків, відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, а тому його право, яке б підлягало судовому захисту не порушено.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: