Провадження № 1-кп/537/19/2015

Справа № 537/5191/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2015 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі колегії суддів :

головуючого судді - Хіневич В.І.,

суддів - Сьоря С.І., Якимець Д.О.,

при секретарі - Гавриш А.Ю.,

за участю прокурора - Маслюк В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника

потерпілого - ОСОБА_3,

захисника

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_6, в силу ст.89 КК України вважається не судимим ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115 , ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 19 години, перебуваючи в гостях у ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки з останнім, яка виникла раптово внаслідок непорозумінь на ґрунті грошових розрахунків, схопив ОСОБА_5 за шию лівою рукою між плечем та передпліччям та почав стискати горло, доки потерпілий не втратив свідомість. Після цього, впевнившись у тому , що ОСОБА_5 помер, а саме не відчувши на шиї ОСОБА_5 пульсу, ОСОБА_1 за допомогою комп»ютерного дроту живлення інсценував самогубство потерпілого, затягнувши навколо шиї останнього дріт та зачепивши його за двері балкону. Смерть громадянина ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї тупим предметом, тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї трупа ОСОБА_5 є посмертними та між заподіянням тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинно - наслідковий зв»язок. З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, не надавши потерпілому першої необхідної допомоги та намагаючись приховати сліди вчиненого злочину та уникнення відповідальності за скоєне.

В той же день, близько 20 години, ОСОБА_1 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, в якій проживав ОСОБА_5, після вбивства останнього, таємно викрав особисті речі, які належали померлому ОСОБА_5 , а саме: сонцезахисні окуляри типу «краплини», вартістю 100 грн., сумку шкіряну, чорного кольору, вартістю 600 грн., в якій знаходилися три картки « Приватбанку» на ім»я ОСОБА_5, мобільний телефон « Самсунг С3782 - Дуос», чорного кольору , ІМЕІ НОМЕР_1, ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 200 грн., годинник «Холбот», вартістю 500 грн., годинник « Тріборт», вартістю 100 грн., футболку спортивну чоловічу, вартістю 30 грн., спортивні штани сірого кольору фірми « Адідас», вартістю 250 грн., а всього викрав майна на загальну суму 1780 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчинені встановлених судом злочинів визнав частково і показав, що дійсно вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, а саме вчинив крадіжку особистих речей потерпілого ОСОБА_5, однак повністю не визнає вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України , а саме в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_5 і показав, що з потерпілим він був в дружніх відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 10 години він зателефонував потерпілому з приводу придбання у останнього наркотичного засобу - «ширки», так як останній збував наркотики і домовившись про купівлю прийшов до останнього з планшетом , який мав на меті віддати ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу в сумі 150 грн. та за придбання наркотичного засобу. Він запевнив ОСОБА_5, що планшет справний і останній його перевірив та погодився списати борг, після чого передав йому ще 1,5 мл. опію в шприці. Близько 15 години до нього зателефонував потерпілий і сказав, що є розмова та вони домовились зустрітись близько 19 години. Близько 19 години він прийшов до потерпілого додому та закрив за собою двері закрив на защіпку. Потерпілий був агресивний і почав висловлювати на його адресу погрози з приводу продажу неякісного планшету. Він намагався поговорити з ним, але потерпілий замахнувся спочатку правою, а потім лівою рукою в його бік, намагаючись вдарити, після чого він схопив потерпілого за шию лівою рукою між плечем та передпліччям , продовжуючи розмовляти з ним і тримаючи останнього так близько 30 секунд. Потім він відчув, що потерпілий «обмяк» і він відпустив останнього, який впав на підлогу без ознак життя. Він перевірив пульс у потерпілого, якого не було і почав проводити потерпілому реанімаційні заходи на протязі близько 40 хвилин, які не дали результату. Після цього він розгубився і почав міркувати що робити далі, і в нього виник умисел інсценувати самогубство потерпілого. З цією метою він одягнув рукавички, які в подальшому викинув, зняв комп»ютерні дроти і затягнувши їх навколо шиї останнього зачепив за дверну ручку балкону. Потім він забрав особисті речі потерпілого, а саме два годинники , які в подальшому здав в ломбард на ім»я ОСОБА_6, сонцезахисні окуляри, які зламав і викинув, мобільний телефон « Самсунг» чорного кольору, який продав на запчастини за 100 грн., три картки «Приватбанку» на ім»я ОСОБА_5 , сумку , в якій було 50 грн., штани спортивні сірого кольору «Адідас», футболку білого кольору. Також забрав планшет, який потім продав на запчастини. Повернувшись додому сказав співмешканці ОСОБА_7, що був у потерпілого і робив останньому масаж. ОСОБА_7 речей з квартири потерпілого не показував. Вважає, що вчинив вбивство потерпілого з необережності та крадіжку речей потерпілого, але взяв тільки те, що вказав, тому цивільний позов визнає частково, а саме завдану матеріальну шкоду за вирахуванням речей, які вилучені, завдану моральну шкоду не визнає. Щиро кається у скоєному, прохає вибачення за вчинене у рідних потерпілого та прохає його суворо не карати.

Крім часткового визнання своєї вини, вина обвинуваченого у вчиненні встановлених судом злочинів повністю підтверджується наступними доказами, що були безпосередньо досліджені судом.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_5 був його рідним братом, а обвинуваченого раніше не знав. З братом спілкувався останній раз 05.06.2914 року, коли останній приїздив до нього додому і вирішували, як провести вихідні. В п'ятницю близько 20 години він телефонував брату, але той не брав телефон. В суботу телефон брата вже не був в мережі. В неділю йому зателефонувала сестра і повідомила про смерть брата. Він приїхав до нього додому і побачив в квартирі, що ОСОБА_5 підвішений на комп»ютерному дроті на дверях балкону. Він в самогубство брата не повірив, так як побачив в квартирі відсутність багатьох речей, при тому, що в квартирі було прибрано. Були відсутні: кепка, банківські картки, джинси, сандалі, барсетка, в якій у брата було близько 3 тисяч гривень, годинники, мобільний телефон та інші речі, несправний мобільний телефон був в квартирі. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, так як злочином йому спричинена майнова шкода на суму викрадених речей брата - 630 грн. та завдана моральна шкода на суму 100 000 грн. , яка обґрунтована в позові. Стосовно покарання покладається на розсуд суду, але згоден з думкою прокурора стосовно запропонованого ним покарання.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що є чоловіком сестри померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_10 З потерпілим ОСОБА_5 підтримували родинні стосунки. Вранці, в неділю 07.06.2014 року близько 12 години до них додому прийшов товариш померлого ОСОБА_11 і повідомив, що не може зустрітися з ОСОБА_5 два дні, після чого він з дружиною поїхали до дому до ОСОБА_5, відчинили двері та увійшовши до кімнати побачив труп та викликав міліцію. В квартирі був відносний порядок, однак помітив відсутність деяких речей - на столі завжди лежав мобільний телефон біля комп»ютера, при вході в квартиру, біля сумки, завжди були речі померлого і ключі, яких не було. Також в квартирі не було джинсів, спортивних штанів, двох футболок, сумки під комп»тер, сандалів, мобільного телефону, годинників, грошей на столі, дрібними купюрами. На підлозі бачив пляшку «Джин-тоніку» та якийсь мобільний телефон. Також була відсутня сумка - планшет, в якій знаходились два паспорти, кредитні картки, на яких було близько 2 тисяч гривень, які перерахувала ОСОБА_5 мати. Померлий, як йому відомо, ніде офіційно не працював, вживав наркотики періодично, але останній час близько 2 років він цього не помічав. Чи збував померлий наркотик, також не знає. Відомо, що померлий відбував покарання і звільнився близько 3-4 років тому.

Аналогічні показання дала в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_10 - рідна сестра померлого.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що є сусідом померлого ОСОБА_5. Обвинуваченого бачив кілька разів, коли той приходив в гості до померлого. В п»ятницю 6.06.2014 року близько 17.15 години він бачив, як до ОСОБА_5 хтось зайшов в квартиру. Через кілька хвилин він почув в квартирі ОСОБА_5 голосний звук колонок, які включились та різкий удар об батарею, а також стуки об підлогу, це було близько 3-х хвилин. Після цього він дзвонив на мобільний телефон померлого, щоб взнати, що сталося, однак той не відповідав не дзвінки, потім він поїхав з дому. Про смерть ОСОБА_13 він дізнався наступного дня. Про те, що ОСОБА_5 був наркотично залежний він знав, але як часто вживав та чи збував померлий наркотики не знає.

Судово - медичний експерт ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що проводив судово - медичну експертизу трупу потерпілого ОСОБА_5 за постановою слідчого, за результатами якої ним був складений висновок № 376, в якому все чітко і конкретно вказано, які тілесні ушкодження були спричинені, їх локалізація, кількість ударів, можливості спричинення конкретними предметами чи частинами тіла ( руками, ногами тощо). Тілесні ушкодження утворилися від достатньої сили для утворення, термін для утворення невеликий - обчислюється секундами та хвилинами. Смерть настала від стискання органів дихання тупим предметом, але не долонею і пальцями. Щодо показаннь обвинуваченого про утримання потерпілого близько 30 секунд після чого настала смерть , то цього часу цілком достатньо. На видиху смерть може настати і раніше. Спротив потерпілого можливий, але малий, так як скоріше настає запаморочення від нестачі кисню.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що працює продавцем мобільних телефонів і пам»ятає, що в червні 2014 року йому здавали мобільний телефон «Самсунг С3782» та ще два мобільні телефони, які не працювали . За телефон «Самсунг С3782» він розрахувався з продавцем, сплативши приблизно 150 грн. , а інші два непрацюючих мобільних телефону він хотів повернути, але продавець залишив на запчастини. Дані про продавця - ПІБ та паспортні дані ним були записані в журналі реєстрації купівлі телефонів, який був вилучений працівниками міліції. Телефони, які були прийняті на запчастини до журналу не заносились , так як за них не було сплачено. В подальшому даний мобільний телефон «Самсунг С3782» був проданий.

Суд звертає увагу, що на питання прокурора обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно ним був проданий мобільний телефон «Самсунг С3782» свідку ОСОБА_15 , а два інших телефони, які належали йому особисто, він залишив безоплатно продавцю на запчастини.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він працює оцінювачем ломбарду і 09.06.2014 року обвинувачений з дівчиною здавали під залог двоє годинників, одні фірми « Холбот» , інші не пам»ятає на паспорт ОСОБА_7. Годинники вони здавали за договором залогу на 7 діб, за годинник «Холбот» він сплатив їм 250 грн., за інший - 100 грн. Потім була повторна застава ще на 7 днів і через 2 дні годинники були вилучені працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що обвинуваченого знав до вчинення ним злочину 3-4 місяці, як хлопця сусідки ОСОБА_7, а з потерпілим товаришував близько 6-7 років , у якого і познайомився з обвинуваченим. В кінці червня та початку липня 2014 року, в п»ятницю, близько 15 години заходив до потерпілого, де знаходився обвинувачений , який продавав планшет. Між ними будь яких сварок не відбувалось. При цьому обвинувачений казав, що планшет справний і ОСОБА_5 його перевіряв та скоріше за все той працював. Чи передавав ОСОБА_5 гроші і скільки обвинуваченому за планшет він не бачив. Домовившись про ціну, обвинувачений залишив планшет ОСОБА_5 і пішов, а потім і свідок через 15 хвилин, домовившись зустрітися на дачі у потерпілого. Увечері він набирав його на мобільний телефон, який був в мережі, але трубку ніхто не брав. Зранку, в суботу, він знову дзвонив ОСОБА_5 на мобільний телефон, але так як останній вже був відключений від мережі тому вирішив зайти до нього додому. Помітив, що вікно та балкон у квартирі відкриті. Постукав у двері, але ніхто не відкрив. Наступного дня намагався розшукати потерпілого та марно. Після чого зателефонував сестрі померлого, яка разом з чоловіком поїхали до ОСОБА_5 та виявили його мертвим. Потерпілий періодично вживав наркотичні засоби, був засуджений за крадіжку, ніде офіційно не працював, грошима йому допомагала мати, яка працювала в Іспанії. Чи займався ОСОБА_5 збутом наркотичних засобів він не знає.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що потерпілий був його знайомим, обвинуваченого бачив кілька разів у потерпілого. В потерпілого він бував в квартирі, де бачив телевізор, комп»ютер, грошей не бачив, бачив мобільний телефон «Нокіа». Про те, що ОСОБА_5 не стало дізнався від сусіда ОСОБА_11. За кілька днів до цього був присутній , коли обвинувачений пропонував ОСОБА_5 планшет , вони розмовляли і домовившись обвинувачений пішов з квартири. Ніяких сварок між ними не було. Чим займався потерпілий він не знав, він вживав наркотичні засоби і іноді збував їх.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що проживала з обвинуваченим в квартирі АДРЕСА_2, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах близько півтора року. Потерпілий був її сусідом , ніяких відносин з останнім не підтримувала. Потерпілий та обвинувачений спілкувалися між собою як сусіди. Того дня, точної дати сказати не може, обвинувачений вийшов кудись з квартири нічого не пояснюючи та прийшов десь через 1 годину. Того дня, ввечері, прийшли друзі і вони пішли гуляти до міста та повернулися вночі. Тоді вона побачили речі, які ОСОБА_1 приніс з собою в пакеті, які речі були в пакеті вона не дивилась. Де був ОСОБА_1 та звідки він приніс ці речі вона не цікавилась, а ОСОБА_1 не казав. Потім дізналась, що окрім інших речей був годинник, який ОСОБА_1 в подальшому, без її відома, здав на її ім»я. Раніше вона бачила у ОСОБА_1 планшет, який працював, але в нього були якісь проблеми з зарядним пристроєм чи батареєю, тобто він працював періодично. Їй відомо, що ОСОБА_1 періодично вживав наркотичний засіб - опій сирець , де він його брав вона не цікавилась. Чи вживав потерпілий наркотичні засоби вона не знає, але були розмови, що вживав. Дізналася про скоєне, коли працівники міліції затримали ОСОБА_1. Чи з»явилися у ОСОБА_1 нові речі вона не пам»ятає. З цієї квартири вони з»їхали через 2-3 дні після вбивства з причини конфлікту з господарем квартири. Вона особисто будь які речі в ломбард не здавала і їй про це ОСОБА_1 не казав. ОСОБА_1 може охарактеризувати як нормальну людину, адекватного, не агресивного, не конфліктного, доброго. В той день, коли ОСОБА_1 приніс речі, також приносив наркотичний засіб - опій в одноразовому шприці, звідки вона не знає, а він не пояснював.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні встановлених судом злочинів, вина обвинуваченого ОСОБА_1 також повністю підтверджується іншими доказами по справі, що безпосередньо досліджені судом:

- протоколом огляду місця події від 08.06.2014 року, згідно якого вказано, що труп потерпілого ОСОБА_5 був знайдений в квартирі АДРЕСА_3;

- протоколом огляду трупу від 08.06.2014 року з фототаблицею, згідно якого був оглянутий труп ОСОБА_5;

- протоколом огляду місця події від 20.06.2014 року, згідно якого додатково проведений огляд в квартирі АДРЕСА_3 та мобільного телефону потерпілого ;

- речовими доказами: відрізком комп»ютерного кабелю, зв»язаним комп»ютерним кабелем, скляна пляшка з написом « Джин тонік», скляна тарілка, ключ від квартири, які були вилучений при огляді місця пригоди;

- висновком експерта № 876 від 23.07.2014 року, згідно якого в залишках рідини бурого кольору виявлена кров, а в змивах з порожніх шприців, наданих на експертизу наркотичних чи психотропних речовин не виявлено;

- висновком експерта № 402 від 18.06.2014 року, згідно якого сліди рук, від копійовані з поверхні пляшки « Джин тонік», з поверхні дверей балкону придатні для ідентифікації особи ;

- довідкою від 18.06.2014 року, згідно якої при перевірці слідів пальців рук встановлено співпадання з відбитками пальців рук на ім»я ОСОБА_5;

- протоколом № 3458 від 09.09.2014 року про результати аудіо -, відео контролю місця (за особою) , згідно якого обвинувачений показав про обставини вчиненого ним злочину;

- постановою про приєднання речових доказів від 09.09.2014 року , згідно якого приєднаний як речовий доказ дві флеш карти пам»яті з інвентарними номерами № 48 та № 49;

- протоколом обшуку від 19.06.2014 року, згідно якого при обшуку квартири АДРЕСА_4 виявлено дві картки « Приватбанку» ;

- протоколом обшуку від 19.06.2014 року, згідно якого при обшуку будинку АДРЕСА_7 в м. Кременчуці виявлено штани сірого кольору « Адідас», білу футболка, договір з ломбардом № 2214.153 від 12.06.14 року, договір з ломбардом №7817, медичний шприц з рідиною жовтого кольору, картка «Приватбанку» № НОМЕР_3, ключ від домоволодіння, купюра номіналом 1000 рублів Республіки Білорусь, згорток з фольги з речовиною білого кольору, плішка 0,5 л « Кока кола» з фольгою на горловині;

- висновком експерта № 875 від 07.07.2014 року, згідно якого на внутрішній поверхні вказаної саморобної конструкції з даної пляшки виявлено нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - екстракту канабісу, маса екстракту канабісу становить 0,065 г.;

- постановою про приєднання речових доказів від 06.08.2014 року, згідно якого приєднаний як речовий доказ вказана саморобна конструкція;

- висновком експерта № 878 від 15.07.2014 року , згідно якого в залишках наданої на експертизу порошкообразної речовини білого кольору виявлено метадон, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, маса метадону не визначили у зв»язку з залишковою кількістю речовини;

- висновком експерта № 879 від 15.07.2014 року , згідно якого надана на дослідження рідина жовтого кольору масою 6,323 г є соляною кислотою. Соляна кислота віднесена до прекурсорів, стосовно яких встановлюються заходи контролю. Концентрація соляної кислоти не визначили у зв»язку з малою кількістю рідини;

- договором фінансового кредиту під заставу № 7675 від 09.06.2014 року , згідно якого ОСОБА_7 здала під заставу годинник « Хаблот» ;

- договором фінансового кредиту під заставу № 7817 від 12.06.2014 року , згідно якого ОСОБА_7 здала під заставу годинник « Тріборт»;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.06.2014 року , згідно якого були вилучені вказані годинники;

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 17.07.2014 року , згідно якої мобільний телефон « Нокіа 101» годинники « Хаблот « та « Тріборт» , футболка спортивна, штани спортивні « Адідас» визнані і приєднані до провадження як речові докази;

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 24.06..2014 року, згідно якої картка « Приватбанку» № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_3 визнані і приєднані до провадження як речові докази;

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 23.07..2014 року , згідно якої купюра номіналом 1000 рублів Республіки Білорусь, медичний шприц з рідиною жовтого кольору, визнані і приєднані до провадження як речові докази;

- довідкою ФОП ОСОБА_18 про вартість речей ;

- висновком експерта № 376 від 18.07.2014 року , згідно якого при судово - медичній експертизі трупу ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми шиї з крововиливом на передньо - боковій поверхні шиї зліва, які могли утворитися внаслідок стискання шиї тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким може бути рука людини, яка здавлювала шию між плечем та передпліччям, про що свідчить локалізація, характер та механізм утворення тілесних ушкоджень, а також асфіктичні ознаки, та за ступенем тяжкості відносно живої людини відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як не безпечні для життя в момент їх скоєння. Странгуляційної борозни на шиї трупу ОСОБА_5 яка несе посмертний характер, про зо свідчить відсутність крововиливів в странгуляційній борозні. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися одночасно, про що свідчить кількість тілесних ушкоджень. Смерть громадянина ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї тупим предметом, про що свідчить зонально асфіктичні ознаки настання смерті ( крововиливи під слизову гортані і в ділянці голосових зв»язок , під епікард серця, під плевру легенів). Тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни на шиї трупа ОСОБА_5 є посмертними та між заподіянням тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причино - наслідковий зв»язок. Тілесні ушкодження не могли утворитися власноруч, про що свідчать локалізація, характер та механізм їх утворення. Об»єктивних ознак тілесних ушкоджень, які б свідчили про самозахист не виявлено. Об»єктивних ознак тілесних ушкоджень, які б свідчили про волочіння або переміщення трупу не виявлено. Об»єктивних ознак тілесних ушкоджень, які б свідчили про те, що потерпілий відчував особливо нестерпний біль не виявлено. При судово - токсикологічному дослідження м»яза від трупа виявлений алкоголь в концентрації 1,0 проміле, що стосовно живої людини може відповідати ЛЕГКОМУ ступеню алкогольного сп»яніння.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.07.2014 року згідно якого обвинувачений показав про обставини вчинення ним злочину;

- висновком експерта № 376/1 від 04.08.2014 року , згідно якого показання ОСОБА_1 та його дії, дані ним при проведенні слідчого експерименту відповідають даним, отриманим при проведенні судово- медичної експертизи трупу ОСОБА_5 по механізму утворення тілесних ушкоджень;

- висновком експерта № 599 від 01.08.2014 року , згідно якого кров ОСОБА_1 належить до А (11) групи , якій властиві антиген А та ізогемаглютинін антиі - В;

- висновком експерта № 605 від 08.08.2014 року , згідно якого у частині м»язової тканини гр. ОСОБА_5 виявлені антигени А,Н. Кров ОСОБА_1 належить до А (11) групи , якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти - В. В його крові виявлений супутній антиген Н. В його слині виявлені антигени А та Н. На відрізку комп»ютерного кабелю та двох зв»язаних між собою , в районі вилок, комп»бтерного кабелю та відрізку комп»ютерного кабелю , знайдені сліди поту без домішок крові, де виявлені антигени А, В, Н. Ці сліди поту можуть походити від особи ( осіб) крові та виділення якої ( яких) властиві виявлені антигени. Походження цих слідів лише від одного ОСОБА_5 чи лише від одного ОСОБА_1 виключається, виявлення антигенів А та Н можливе лише за рахунок домішки їх поту;

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 10.09.2014 року , згідно якої зразки слини на марлі гр. ОСОБА_1 визнані і приєднані до провадження як речові докази;

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 10.09.2014 року , згідно якої зразки крові та слини на марлі ОСОБА_1 визнані і приєднані до провадження як речові докази;

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, експерта по справі, вивчивши і дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 185 КК України вірна, так як він таємно викрав чуже майно.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, експерта по справі, вивчивши і дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України вірна, так як він умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині.

Суд приймаючи дане рішення виходив з наступного:

Об»єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, характеризується діянням у вигляді посягання на життя потерпілого; наслідком у вигляді смерті потерпілого, причинним зв»язком між вказаними діяннями та наслідками. Обов»язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку - смерті потерпілого.

Судом встановлено, що для позбавлення потерпілого ОСОБА_5 життя, обвинуваченим ОСОБА_1 був застосований фізичний вплив, який виразився у здавлюванні останнім шиї потерпілого шляхом використання м»язового зусилля свого тіла , а саме схопивши за шию останнього лівою рукою між плечем та передпліччям та стискаючи горло потерпілого, який знаходився перед ним зігнутим вперед в поясниці, а голова була за лівою рукою, що не заперечував в своїх показаннях сам обвинувачений ОСОБА_1

Питання встановлення причинного зв»язку між діянням обвинуваченого і настанням смерті потерпілого має вирішуватися в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи, він має бути не випадковим , а необхідним і він завжди передує наслідку, при цьому не має значення як скоро після вчинення злочинної дії настала смерть потерпілого.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_1 смерть потерпілого ОСОБА_19 настала після здавлювання ним рукою шиї потерпілого не більше 30 секунд і відпустив захват шиї після того, як відчув, що потерпілий розслабився і « обмяк», після чого потерпілий впав на підлогу без ознак життя. Він зразу ж почав проводити потерпілому реанімаційні заходи на протязі близько 40 хвилин, роблячи непрямий масаж серця та штучне дихання, але потерпілий був мертвий.

Таким чином, злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 передували смерті потерпілого ОСОБА_5 і були в прямому причинному зв»язку між діями обвинуваченого та наслідками - настанням смерті потерпілого.

З суб»єктивної сторони обвинувачення особи у вчиненні вбивства повинно обов»язково досліджуватися з метою встановлення , чи діяв обвинувачений умисно або необережно.

Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання , або з непрямим умислом - коли винний хоча і не бажає смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання. Тобто, вбивство, яке було наслідком дії особи , котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку , можливість якого вона свідомо допускала , має кваліфікуватися як умисне вбивство.

Суд звертає увагу, що за показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 він визнає , що позбавив життя потерпілого ОСОБА_5 , але зробив це ненавмисно, тобто через необережність.

При цьому суб»єктивна сторона вбивства через необережність може бути вчинена внаслідок як злочинної самовпевненості так і злочинної недбалості.

При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості, винний передбачає можливість настання смерті потерпілого від вчинюваних ним дій, але легковажно розраховує на її відведення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які на думку винного, відвернуть настання смерті. При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчинених ним дій , але повинен був і міг її передбачити.

В даному конкретному випадку обвинувачений, стискав горло потерпілого, доки потерпілий не перестав рухатись на протязі близько 30 секунд , що враховуючи показання судово - медичного експерта цілком достатньо для настання смерті людини, при тому , що, згідно показань експерта , на видиху смерть може настати і раніше, спротив потерпілого можливий малий , так як скоріше настає запаморочення від нестачі кисню.

Також, суд бере до уваги антропологічні дані обвинуваченого, який відрізняється від антропометричних даних потерпілого з росту, маси тіла, фізичного стану, віку і враховує, що у обвинуваченого була реальна можливість запобігти сутичці, за його показаннями, шляхом виходу з квартири потерпілого, з метою уникнення негативних наслідків через агресивний стан потерпілого, відштовхування потерпілого від себе.

При цьому, стороною захисту не доведено будь яких конкретних обставин, які на думку обвинуваченого, могли б відвернути настання смерті потерпілого, тому відсутня суб»єктивна сторона вбивства через необережність, а навпаки, обвинувачений продовжував стискати горло потерпілого до того часу , коли останній перестав рухатись, тобто обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння , передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажав її настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин справ а саме, пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров»я особи» звертає увагу на те, що питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема вирахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість , характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій , поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб»єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, а саме при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.

Таким чином , правильна кваліфікація умисного вбивства припускає ретельне дослідження мотиву та мети вчинення злочину. Урахування мотиву та мети сприяє правильному визначенню ступеня суспільної небезпечності вчиненого вбивства й індивідуалізації покарання.

Судом встановлено, що до моменту вчинення злочинних дій, між потерпілим та обвинуваченим, які були знайомі тривалий час, не було неприязних стосунків, тощо. Відсутність будь яких неприязних стосунків між ними підтвердили і свідки в судовому засіданні, при тому , що стороною обвинувачення не було надано суду доказів зворотнього.

Суд бере до уваги, що за показаннями обвинуваченого, після передання планшету в рахунок наявного боргу перед потерпілим в сумі 150 грн. та отримання наркотичного засобу, через деякий час йому подзвонив ОСОБА_5 і в агресивній і грубій формі почав виказувати претензії стосовно продажу йому неякісного планшету, який не працює і повернення грошей за нього. При цьому, вони домовилися про зустріч близько 19 години і коли обвинувачений зайшов в квартиру потерпілого, останній почав звинувачувати ОСОБА_1 в продажі йому неякісного планшету, який на час продажу потерпілому працював, а в подальшому, за показаннями ОСОБА_1, потерпілий всіляко ображав його та намагався вдарити руками, що і спровокувало його на вчинення злочину.

При цьому , суд звертає увагу, що згідно показань свідка ОСОБА_7 вбачається , що раніше вона бачила у ОСОБА_1 планшет , який працював, але в нього були якісь проблеми з зарядним пристроєм чи батареєю, тобто він працював періодично, що підтверджує той факт , що ОСОБА_1 достовірно знав про наявну технічну несправність планшету, який він збув потерпілому та допускав реальну можливість виходу його з ладу, що враховуючи з подальшими подіями, а саме виказаними йому зі сторони потерпілого обґрунтованими претензіями з приводу його роботи та вимогою розірвати угоду, що передбачало повернення боргу та сплачених потерпілим грошей, підтверджує наявність мотиву та умислу з боку ОСОБА_1 на вбивство потерпілого.

Непрямо про технічну несправність планшету також вказує той факт, що після вбивства потерпілого, вказаний планшет був проданий ОСОБА_1 на запчастини.

Тому, в даному випадку, наявне вбивство на ґрунті особистих стосунків, коли винний, вчиняючи вбивство намагається помститися потерпілому, будучи незадоволеним його поведінкою, в тому числі в зв»язку зі здійсненням потерпілим, на його думку, неправомірних дій .

Таким чином , мотивом позбавлення життя потерпілого з боку обвинуваченого в даному випадку є помста, погрози та образи, виказані на його адресу, а метою - припинення, на думку обвинуваченого, відносно нього протиправних дій з боку потерпілого.

Показання допитаних при судовому розгляді свідків суд вважає правдивими та достовірними, так як вказані свідки не є зацікавленими особами і в своїх показаннях вони вказують на обставини, які передували злочину, які співпадають з показаннями обвинуваченого, тому суд вважає їх правдивими і достовірними в тій частині, що обвинувачений та потерпілий були знайомі, вживали наркотичні засоби, не займалися суспільно корисною працею, мали мінливі заробітки. Також, встановлено, що потерпілий був засуджений за вчинення злочину і відбував покарання з місцях позбавлення волі.

Суд звертає увагу, що згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 25.07.2014 року та відеозапису його проведення , обвинувачений чітко показав про обставини вчинення ним злочину, а саме механізм, спричинення тілесних ушкоджень тощо, які за висновком експерта № 376 від 18.07.2014 року та проведеного слідчого експерименту покази ОСОБА_1 у відношенні механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не протирічать об»єктивним судово - медичним даним.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_1 стосовно того, що він не мав наміру вбивати потерпілого з тих підстав, що після спричинення тілесних ушкоджень, він намагався, за його показаннями, близько 40 хвилин проводити потерпілому реанімаційні заходи, так як обвинувачений на протязі цього часу не вжив будь яких заходів, щоб викликати швидку медичну допомогу, а навпаки, після вчинення злочину намагався його приховати, інсценувавши самогубство потерпілого, при цьому користуючись рукавичками, щоб не залишити відбитків пальців рук та вчинити крадіжку особистих речей потерпілого, що у сукупності з іншими доказами вказують на наявне умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_5

Крім відсутності суб»єктивної сторони злочину, передбаченого ст.119 КК України , відсутня і об»єктивна сторона злочину , яка характеризується діями у вигляді посягання на життя іншої людини, які ( дії) ОСОБА_1 не визнавав в ході судового розгляду.

Обставинами, які пом»якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину в частині визнання крадіжки особистих речей потерпілого ОСОБА_5

При цьому, суд не може визнати обставиною, які пом»якшує покарання щире каяття у вчиненні умисного вбивства, так як щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

В даному випадку обвинувачений визнав вину тільки в тому, що своїми діями спричинив смерть потерпілого, але вчинив це ненавмисно і не визнає вину в тому, в чому його обвинувачують, а саме в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянню смерті іншій людині.

Суд визнає обставинами, які пом»якшує покарання активне сприяння розкриттю злочину так як обвинувачений добровільно своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з»ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного і всебічного його розкриття.

Посилання сторони захисту на перебування обвинуваченого в шоковому стані чи стані сильного душевного хвилювання , викликаного неправомірними діями потерпілого і визнання це обставиною, яка пом»якшує покарання не заслуговує на увагу, так як в такому випадку необхідно наявність таких умов: в момент вчинення злочину винний перебував у стані сильного душевного хвилювання, цей стан був викликаний ( спровокований) неправомірними ( протиправними) діями самого потерпілого, стан сильного душевного хвилювання виник у винного раптово, а вчинений ним злочин був відповіддю і негайною реакцією на неправомірну поведінку потерпілого, злочин вчинено щодо саме тієї особи, неправомірні дії якої викликали у винного стан афекту. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість визнання розглянутої обставини такою, що пом»якшує покарання.

При цьому, встановлено, що обвинувачений не перебував в шоковому стані чи стані сильного душевного хвилювання , викликаного неправомірними діями потерпілого так як прийшовши на зустріч з потерпілим , ОСОБА_1 знав, що причина сварки з потерпілим викликана несправністю проданого ним ОСОБА_5 планшету, що достеменно було заздалегідь відомо ОСОБА_1 і дії потерпілого не були неправомірними в частині пред»явлення претензій з приводу продажу неякісного товару та повернення грошей. Дії ОСОБА_5 можливо визнати неправомірними тільки в частині намагання нанести удар ОСОБА_1, що не міг не передбачати останній. Таким чином, стан сильного душевного хвилювання у ОСОБА_1 не міг виникнути раптово і його дії не були викликані чи спровоковані неправомірними ( протиправними) діями потерпілого.

Суд враховує, що обвинувачений після вчинення умисного вбивства намагався інсценувати самогубство потерпілого, намагаючись не залишити слідів на місці злочину, тобто вчинив умисні дії по приховуванню даного злочину, що непрямо вказує на продуманість та послідовність його дій, що виключає перебування обвинуваченого в такому стані.

Також, суд критично відноситься до посилань сторони захисту стосовно не проведення ОСОБА_1 судово - психіатричної експертизи з метою встановлення його психічного стану при вчиненні злочину, перебування його в шоковому стані чи стані сильного душевного хвилювання на тій підставі, що при проведенні досудового розслідування стан здоров»я обвинуваченого не вказував на наявність будь яких психічних розладів чи захворювань, при тому , що вказані клопотання стороною захисту не заявлялись.

Також, суд не може визнати обставиною , яка пом»якшує покарання надання медичної допомоги у виді непрямого масажу серця, так як згідно висновку експерта № 376 від 18.07.2014 року смерть ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї рукою між плечем та передпліччям , тобто обвинувачений стискав горло потерпілого поки потерпілий не перестав рухатись на протязі близько 30 секунд в результаті чого і настала смерть потерпілого.

Також, суд не може визнати обставиною, яка пом»якшує покарання вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності , так як винний в момент вчинення злочину не перебував в стані крайньої необхідності та міг оцінювати відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що останній на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері не перебував; в Кременчуцькому обласному психоневрологічному диспансері на обліку не значиться; згідно висновку ЛКК від 26.06.2014 року примусового лікування не потребує, показана легка праця; згідно довідки ДІТ МВС України в силу ст.89 КК України раніше не судимий, по місцю фактичного проживання характеризується позитивно, по місцю реєстрації характеризується позитивно, згідно висновку Українського лікувально-діагностичного центру від 28.08.2014 року гр. ОСОБА_1 хворіє на гепатит «С». Згідно довідки Полтавського слідчого ізолятора № 23 від 08.01.2015 року у ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний вірусний гепатит «С, В» в стадії ремісії.

Суд бере до уваги надану стороною захисту повістку військового комісару Хмільницького ОРВК , направлену по місцю реєстрації ОСОБА_1 про його призов на військову службу і прибуття до військомату на 04.09.2014 року. При цьому , встановлено, що підставою зміни раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу - особистого зобов»язання слугувало неявка за викликом до слідчого та зміна місця перебування останнього та оголошення його в розшук. В подальшому ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.09..2014 року відносно ОСОБА_1 змінено запобіжний захід - особисте зобов»язання, застосований ухвалою від 21.06.2014 року на тримання під вартою.

Таким чином , наявність отримання ОСОБА_1 повістки про мобілізацію на 04.09.2014 року не було законною і обґрунтованою підставою порушувати обраний відносно нього судом запобіжний захід , враховуючи , що дане порушення відбулося ще в серпні 2014 року і тому наявність даної повістки не має відношення по зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та злочином невеликої тяжкості, особу винного, його стан здоров»я, соціальні зв»язки та конкретні обставини справи, думку потерпілого ОСОБА_2, який при обранні міри покарання прохав суд покарати обвинуваченого згідно закону, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи мету покарання, можливість виправлення засудженого, тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання , яке пов'язане з ізоляцією від суспільства в виді позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході судового розгляду заявив цивільний позов до ОСОБА_1 на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 630 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Згідно ст.ст.1166,1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду та право вимоги до винної особи .

В матеріалах справи мається підтвердження вартості викрадених особистих речей потерпілого ОСОБА_5, а саме : штани спортивні марки « Адідас» , вартістю 170 грн., футболка спортивна чоловіча, вартістю 30 грн., мобільний телефон « Самсунг С3782 - Дуос», вартістю 110 грн., мобільний телефон « Нокіа 101» вартістю 50 грн., годинник « Хублон» вартістю 200 грн., годинник марки «Тріборт», вартістю 70 грн., а всього на загальну суму 630 грн., при цьому мобільний телефон « Нокіа 101» вартістю 50 грн. був вилучений при огляді місця злочину.

Однак, судом встановлено, що ні потерпілий ОСОБА_2, ні його сестра та мати на час судового розгляду не звертались до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 , тобто на даний час не встановлені законні спадкоємці померлого ОСОБА_5 , як взагалі не визначено їх коло і тому суд вважає за можливе цивільний позов в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди виділити із матеріалів кримінального провадження та передати його для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, судом встановлено, що вчиненим злочином потерпілому ОСОБА_2 завдано моральну шкоду , яка виразилась у емоційних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку зі смертю брата та перенесеного нервового потрясіння. Згідно позову, внаслідок злочинних дій підсудного він постійно думав про брата, від переживань, пов»язаних з його смертю, в нього значно знизився інтерес до життя, в зв»язку з чим порушився нормальний життєвий уклад, тощо. При цьому встановлено, що потерпілий не проживав разом з померлим ОСОБА_5, рідко спілкувався з останнім, крім того, моральна шкода потерпілим обґрунтовується також викраденням належного його покійному брату особистого майна, що не має відношення до спричинення саме потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати , зокрема : у приниженні честі , гідності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, тощо. Враховуючи вищевикладені обставини, а саме: тривалість моральних страждань потерпілого, їх характер, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що завдало потерпілому моральних страждань, суд приходить до висновку, що вимога потерпілого щодо виплати йому моральної шкоди в сумі 100 000 грн. обґрунтовані частково, а тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Керуючись ст.ст.370 - 375 КПК України, ст.ст.50, 65, 66, 67 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115 , ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років;

- за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визнати ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 04.09.2014 року, тобто з часу затримання.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди - виділити із матеріалів кримінального провадження та передати для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Речові докази по справі: за постановою від 10.09.2014 року ,а саме: відрізок комп»ютерного кабелю,; за постановою від 10.09.2014 року, а саме : зв»язані між собою кабелі комп»ютера; за постановою від 24.06.2014 року , а саме : скляну пляшку з написом « Джин тонік», скляну тарілку; за постановою від 06.08.2014 року , а саме : залишки рідини бурого кольору та медичні шприці до висновку експерта № 877; за постановою від 09.09.2014 року , а саме : залишки рідин та медичні шприці; за постановою від 06.08.2014 року , а саме : саморобну конструкцію з пляшки « Кока кола» до висновку експерта № 875; за постановою від 10.09.2014 року , а саме : зразки слюни на марлі до висновку експерта № 605 ; за постановою від 10.09.2014 року , а саме : зразки крові та слюни на марлі до висновку експерта № 599 - знищити. Речові докази за постановою від 17.07.2014 року , а саме : штани спортивні марки « Адідас» , футболка спортивна чоловіча, мобільний телефон « Нокіа 101», годинник « Хублон» , годинник марки « Тріборт»; за постановою від 24.06..2014 року, а саме :картка ПАТ КБ « Приватбанку» № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_3 на ім.»я ОСОБА_5, магнітний ключ від дверей - передати належному спадкоємцю .

Вказані речові докази отримані на зберігання в кімнату речових доказів за квитанцією № 601/14 від 24.06.2014 року , № 602/14 від 24.06..2014 року , № 611/14 від 17.07.2014 року про отримання на зберігання речових доказів.

Диски з відеозаписом слідчих експериментів, дві флеш карти пам»яті з інвентарними номерами № 48 та № 49 - залишити при матеріалах кримінальної справи.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на корить НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судових витрат в сумі 2285,65 грн. за проведення експертиз відмовити, оскільки відповідно до ст.15 Закону України " Про судову експертизу" проведення науково дослідними установами судових експертиз , наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги .

Обвинуваченому його захиснику та потерпілому роз»яснити їх право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинуваченому роз»яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий : В.І. Хіневич

Судді: Т.Є.Якимець

С.І.Сьоря