КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10061/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.14р. у справі №2а-10061/09/2570 за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.08р. по 31.03.09р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.09р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.10р., адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16 455,18 грн. за період з 20.09.08р. по 31.03.09р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.11р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.09р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.10р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанції слугувала відсутність у рішеннях судів відповідного розрахунку середньої заробітної плати, що підлягає виплаті позивачу за час затримки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.14р. адміністративний позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.08р. по 19.10.08р. залишено без розгляду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.14р. адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 183 грн. 35 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати в цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт-1 мотивує тим, що судом першої інстанції невірно розраховано суму, яка підлягає виплаті позивачу.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати в цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт-2 мотивує тим, що ним було проведено повний розрахунок позивача при звільненні; на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.09р. позивачу було виплачено кошти у сумі 2 557,80 грн., що безпідставно не враховано судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування.

Заперечуючи вимоги апелянта-позивача, апелянт-відповідач просить суд врахувати позицію Верховного суду України у справі з побідних правовідносин, відповідно до якої при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить враховувати істотність виплаченої із затримкою суми, що у даному випадку становить 25 грн. виплачених добових та у 700 разів перевищує заявлену позивачем до стягнення суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, 22.05.08р. року позивача звільнено за власним бажанням з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції.

Позивач звертався до відповідача із заявами щодо оплати відрядження в період проходження служби.

Так, листом заступника голови Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 14.01.09р. позивача повідомлено, що відповідно до авансового звіту від 12.09.07р. сума використання коштів на відрядження з підтверджувальними документами складає 137 грн., а авансовий звіт було затверджено в сумі 112 грн., у зв'язку з чим різниця склала 25 грн. Оплата за роботу в вихідні дні, у тому числі і 09 вересня 2007 року, була здійснена при звільненні.

Листом заступника голови Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 16.01.09р. за результатами розгляду звернення позивача, зобов'язано начальника Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції нарахувати та виплатити позивачу добові витрати в розмірі 25 грн. згідно авансового звіту від 12 вересня 2007 року.

Платіжним дорученням від 31 березня 2009 року №179 на картковий рахунок позивача було перераховано 25 грн. в рахунок оплати добових витрат.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було належним чином виконано обов'язок щодо повного розрахунку позивача при його звільненні. При визначенні суми коштів, які підлягали виплаті позивачу при звільненні, суд першої інстанції керувався Методичними рекомендаціями про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта-відповідача, виходячи з наступного.

Як зазначив Верховний Суд України у своєму рішенні від 07.02.07р., при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Водночас, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції не було враховано той факт, що відповідачем на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.09р. було виплачено позивачу кошти у сумі 2 557,80 грн., згідно платіжної вимоги від 10.11.2009 року № 155/1, що останнім не заперечується, а відтак з врахуванням того, що вже отримана позивачем сума коштів істотно перевищує розмір своєчасно невиплаченої суми добових витрат у розмірі 25 грн., колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення задоволеної судом першої інстанції суми.

Відповідно до п. 1ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.14р. у справі №2а-10061/09/2570 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.14р. у справі №2а-10061/09/2570 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.14р. у справі №2а-10061/09/2570 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 19.01.15р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.