КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 910/4521/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

за участю представників:

позивача: Костюк С.Ю., Фесюк С.І.;

відповідача: не з'явилися;

третьої особи: не з'явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" та Публічного акціонерного товариства "Квазар"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.2014р.

у справі №910/4521/14 (головуючий суддя Смирнова Ю.М.,

судді: Ковтун С.А., Удалова О.Г.)

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний

інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів"

Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Публічне акціонерне товариство "Квазар"

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні позивачем групами приміщень №№7-10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв. м., шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень, вселення до них позивача і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2. Окрім того, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування позивачем державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення належать до державної форми власності та передані в оперативне управління позивачу, однак відповідач протиправно чинить позивачу перешкоди у користуванні цими приміщеннями.

Відповідач проти позову заперечував, письмових пояснень по суті спору (відзиву на позов) не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 189-191), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство "Квазар" (далі - третя особа).

Третя особа проти позову заперечувала, просила суд в позові відмовити, зокрема, зазначаючи наступне:

- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що право власності на приміщення, розташовані в одноповерховій обстройці (прибудові) виникло не у позивача, а у третьої особи;

- позивач надав суду документи, на підставі яких у нього виникло право оперативного управління. Однак при цьому з наданих документів не випливає, що саме одноповерхова обстройка була передана у відання позивача;

- 01.06.2004р. на підставі наказу №98/135 від 24.03.2004р. шляхом підписання призначеною міжвідомчою комісією Міністерством промислової політики України та Національної академії наук України акту приймання-передачі, відбулася передача цілісного майнового комплексу ДП "НДІ Мікроприладів" (позивача) із сфери управління Міністерства промислової політики України у відання Національної академії наук України. Вказана передача була здійснена з порушенням чинного законодавства України, оскільки при її здійсненні були порушені права третьої особи на об'єкти нерухомості, передані за вищенаведеним актом приймання-передачі;

- Акт приймання-передачі цілісно-майнового комплексу містить лише дані про оціночну вартість майна згідно з передаточним балансом, який складений на підставі проведеної позачергової інвентаризації за наказом позивача №38 від 26.03.2004р. станом на 01.04.2004p. Інша інформація стосовно самих об'єктів, зокрема, нерухомості, що входить до складу комплексу відсутні;

- позивачем не доведено, які саме об'єкти були передані до відання Національної академії наук України, тобто не надано документів на підтвердження приймання-передачі спірного нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. у справі №910/4521/14 позов було задоволено частково, а саме:

- усунуто перешкоди на користь позивача у користуванні групами приміщень №7, №8, №9, №10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м, шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2;

- зобов'язано відповідача усунути перешкоди позивачу щодо користування державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві;

- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач та третя особа звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. у справі №910/4521/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- одноповерхова обстройка (прибудова) зі всіма його приміщеннями увійшла до статутного фонду третьої особи, про що свідчать наявні у справі матеріали, зокрема, додаток до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Квазар" - Відомість розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв заводу "Квазар" станом на 01.03.1994 р. по вул. Північно-Сирецька, 1-3 та витяг з неї - Перелік об'єктів нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Квазар", вартість яких включена в акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Квазар", затверджений Мінмашпромом України 29.02.2000p.; рішення різних судових інстанцій; договори купівлі-продажу нерухомого майна;

- судом було проігноровано подані відповідачем та третьою особою докази, внаслідок чого порушено норми матеріального права, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, а також ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотань відповідача і третьої особи про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/14022/14. У названій справі може бути вирішено питання про скасування свідоцтва про право власності позивача;

- поза увагою суду залишилося те, що приміщення, в якому знаходяться ліфти, є власністю відповідача на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 2007р., а також не враховано, що доступ до маршевих сходин позивач мав і має зараз;

- судом не було прийнято до уваги судові рішення щодо приміщень, які входять до складу одноповерхової прибудови, згідно з якими право власності належало та належать третій особі.

Доводи апеляційної скарги третьої особи ідентичні тим, які наводилися під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2014р.

24.09.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він заперечував проти доводів скарг, наголошуючи на їх безпідставності та непідтвердженості належними доказами, просив суд в задоволенні скарг відмовити.

29.09.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників відповідача та третьої особи в судове засідання, призначене на 29.09.2014р.

В судове засідання 29.09.2014р. з'явилися лише представники позивача. Представники відповідача та третьої особи не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача та третьої особи було задоволено, розгляд справи відкладено на 14.10.2014р.

13.10.2014р. та 14.10.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про зупинення провадження у справі №910/4521/14 до вирішення пов'язаною з нею справи №910/14022/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар» до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» «НТК» Інститут монокристалів» Національної академії наук України, Національної академії наук України та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, яка розглядається Господарським судом міста Києва. Вказані клопотання обґрунтовані тим, що у справі №910/14022/14 розглядаються вимоги про визнання права власності на приміщення, розташовані в одноповерховій прибудові по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві. Тобто, предмет розгляду у справі №910/14022/14 стосується приміщень, відносно яких позивач у справі №910/4521/14 просив усунути перешкоди у користуванні, що свідчить про взаємопов'язаність цих справ.

В судовому засіданні 14.10.2014р. представники відповідача та третьої особи підтримали вищезгадані клопотання, просили суд ці клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 14.10.2014р. представники позивача заперечували проти клопотань відповідача і третьої особи, наголошуючи на їх необґрунтованості та недоцільності, просили суд в задоволенні клопотань відмовити.

В судовому засіданні 14.10.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.11.2014р.

04.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів, а саме висновку спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11385 від 24.11.2006р. В обґрунтування неможливості подання вказаного документу під час розгляду справи місцевим господарським судом, представник відповідача зазначив про те, що він не був присутнім в останньому судовому засіданні Господарського суду міста Києва у справі №910/4521/14, коли було прийнято рішення, а тому не зміг подати необхідні докази до вирішення спору по суті. Окрім того, представник відповідача наголошував на тому, що отримання вищевказаного висновку спеціаліста потребувало тривалого часу, оскільки для його отримання необхідно було переглянути значний обсяг документів (в т.ч. тих, що передані на архівне зберігання).

Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання відповідача та залучити до матеріалів справи висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11385 від 24.11.2006р.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представники відповідача та третьої особи підтримали клопотання про зупинення провадження у справі №910/4521/14 до вирішення пов'язаною з нею справи №910/14022/14, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представники позивача заперечували проти клопотань відповідача та третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача та третьої особи було задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14022/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар» до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» «НТК» Інститут монокристалів» Національної академії наук України, Національної академії наук України та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. у справі №910/4521/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. касаційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. у справі №910/4521/14 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2015р.

13.01.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 13.01.2015р.

В судовому засіданні 13.01.2015р. представники позивача заперечували проти клопотання відповідача, зазначаючи про його необґрунтованість, просили суд в задоволенні клопотання відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не наведено обставин, за наявності яких справа не може бути вирішена у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів. Окрім того, явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов'язковою, а участь у судових засіданнях відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком сторони або учасника судового процесу, яким сторона (учасник судового процесу) користується на власний розсуд.

В судовому засіданні 13.01.2015р. представники позивача заперечували проти доводів апеляційних скарг з підстав, наведених у відзиві на апеляційні скарги, просили суд в задоволенні скарг відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 13.01.2015р. не з'явилися. Третя особа про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.09.2004р. Президією Національної академії наук України було винесено постанову №215 «Про питання діяльності Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» (том справи - 1, аркуші справи - 29-30), якою вирішено:

- у зв'язку з прийняттям Державного підприємства «Інститут мікроприладів» (далі - ДП ІМП) в складі Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» до відання НАН України віднести зазначене підприємство до Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАН України. Встановити, що зазначене підприємство діє на засадах повного госпрозрахунку (п.1 постанови);

- закріпити на правах оперативного управління майно та земельні ділянки, що знаходяться на балансі ДП ІМП НТК «Інститут монокристалів» НАН України (п.5 постанови);

- визначити місцезнаходження інституту за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3 (п.6 постанови).

В подальшому було складено Акт про закріплення на правах оперативного управління згідно з даними бухгалтерського обліку будівель, споруд, передавальних пристроїв та обладнання за позивачем (том справи - 1, аркуш справи - 31).

15.11.2013р. було проведено державну реєстрацію права власності за Державою Україна в особі Національної академії наук України (форма власності - державна) на нежитлові будівлі загальною площею 27 218,3 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том справи - 1, аркуш справи - 8).

20.11.2013р. видано Свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно (том справи - 1, аркуш справи - 7), в якому зазначено про те, що до складових частин об'єкту нерухомого майна державної форми власності належать: лабораторно-виробничий комплекс загальною площею 19 093,1 кв. м. (літера «Х»); лабораторно-виробничий комплекс загальною площею 6 178,4 кв. м. (літера «А9»); побутові приміщення загальною площею 1 946,8 кв. м. (літера «Ф»).

Нежитлові будівлі загальною площею 27 218,3 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, перебувають на балансі позивача та передані йому в оперативне управління, про що 27.11.2013 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том справи - 1, аркуш справи - 197).

З матеріалів справи, зокрема, технічного паспорту приміщень (том справи - 1, аркуші справи - 9-27), вбачається, що до складу нежитлових будівель по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві, загальною площею 27 218,3 кв. м. входять групи приміщень №№7-10 першого поверху та групи приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9".

Згідно з планом поверхів громадського (виробничого) будинку (приміщення) по вул. Північно-Сирецька, 3 (поверх І літ. "А9"), який є додатком до вищезгаданого технічного паспорту, доступ до груп приміщень №№7-10, №15, №16 здійснюється через групи приміщень №1 та №2. Інша можливість потрапити до вказаних груп приміщень відсутня.

Відповідач є власником групи приміщень №1 та №2, через які існує доступ до вказаних вище приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним йому на праві оперативного управління майном. За твердженням позивача, відповідач не допускає працівників позивача до спірних приміщень, перешкоджає доступу до приміщення №1, яке в свою чергу, є єдиним приміщення, через яке існує доступ до сходових маршів головного входу та ліфтів будинку. Окрім того, відповідач самовільно займає сходи та групи приміщень №№7-10 першого поверху та групи приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, (загальна площа яких становить 173,9 кв. м).

З урахуванням наведеного, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні групами приміщень №№7-10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", розташованими по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв. м., шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень, вселення до них позивача і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2.

Також позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування позивачем державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві.

Місцевий господарський суд задовольнив позов лише в частині вимог про усунення перешкод на користь позивача у користуванні групами приміщень №№7-10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м., шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2. Окрім того, суд задовольнив вимогу позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу щодо користування державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві. Вказані позовні вимоги були визнані судом нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст. 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки наведені в ст. 22 Господарського кодексу України, згідно з ч.5 якої держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

В процесі судового розгляду було встановлено, що спірні приміщення, відносно яких позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні, належать до державної форми власності та були передані позивачу на праві оперативного управління. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно зі ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

В ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення стану та підвищення ефективності використання виробничих площ позивача у науково-виробничій діяльності та для надання в оренду, а також з метою мінімізації витрат електроенергії позивач вирішив провести інвентаризацію виробничих площ інституту та перевірку електромереж, про що було винесено наказ №24 від 17.10.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 36).

В ході інвентаризації відповідач перешкоджав роботі інвентаризаційної комісії позивача, про що членами комісії було складено та підписано Акт від 14.11.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 35). В названому Акті вказано про неможливість комісії під час проведення інвентаризації зафіксувати стан ліфтів, сходів та переданих позивачу в оперативне управління спірних груп приміщень корпусу "А9". При цьому встановлено самовільне зайняття відповідачем цих приміщень.

Позивач звернувся до відповідача з листом №183-13/Д від 18.12.2013р., в якому, зокрема, просив надати письмове пояснення щодо підстав використання відповідачем спірних приміщень корпусу "А9" (том справи - 1, аркуш справи - 33).

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача правових підстав для зайняття чи використання ним вищезгаданих приміщень будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві суду не надано.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що приміщення, в якому знаходяться ліфти, є його власністю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 2007 року.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право власності відповідача на приміщення за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 2007 року не оспорюється у даній справі.

Також відповідач стверджував про те, що позивач мав раніше і має наразі доступ до маршевих сходин. Однак до матеріалів справи не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність доступу позивача до маршевих сходин, хоча предмет доказування у даній справі безпосередньо стосується наявності або відсутності перешкод позивачу з боку відповідач у користуванні (доступі) позивачем приміщеннями, переданими йому на прав оперативного управління.

В апеляційних скаргах міститься посилання на те, що спірні приміщення належать третій особі на праві власності, про що, зокрема, свідчать: Свідоцтво про власність від 02.04.1996р.; додаток до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Квазар" - Відомість розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв заводу "Квазар" станом на 01.03.1994р. по вул. Північно-Сирецька, 1-3 та витяг з неї - Перелік об'єктів нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Квазар"; рішення різних судових інстанцій, тощо.

Колегією суддів враховано вищезгадані документи, однак у згаданому свідоцтві не вказано переліку майна, яке було передано третій особі, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що до переліку переданого третій особі майна увійшли спірні приміщення адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві.

Відносно Відомості розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв заводу "Квазар" станом на 01.03.1994р. необхідно зазначити, що названа відомість містить перелік майна, в якому відображено порядковий номер, інвентарний номер, назву об'єкта, рік введення в експлуатацію та його вартість. Дійсно, у відомості зазначено про одноповерхову обстройку, введену в експлуатацію 1976 року. Однак, згідно з наданими суду поясненнями, територія Київського науково-виробничого об'єднання «Мікропроцесор», до якого на початку 1990 років входила і третя особа, становила десятки гектарів, на яких було розміщено значну кількість об'єктів (в т.ч. одноповерхова прибудова), що мали декілька корпусів, розташованих за однією (спільною) адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3. Тобто, з наданих документів неможливо встановити, до якого саме корпусу належала одноповерхова обстройка адміністративно-лабораторного корпусу інституту.

В матеріалах справи наявний лист Держаного комітету промислової політики України №15/2-2-340 від 02.07.2001р., адресований Київській міській державній адміністрації та Головному управлінню з питань майна (том справи - 2, аркуші справи - 40-41), в якому зазначено про те, що листом від 13.07.2000р. за №12/1-6-193 Держпромполітики був відкликаний Перелік об'єктів нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Квазар», вартість яких включена в «Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу «Квазар», складений на основі додатку до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу «Квазар» - «Відомості розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв станом на 01.03.1994р., м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3», оскільки майно Держпромполітики безпосередньо акціонерному товариству «Квазар» не передавалося. Право власності ВАТ «Квазар» на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Північно-Сирецька, 1-3 у Шевченківському районі наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації №587-В було оформлене 16.10.2000р. без врахування листа Держпромполітики про відкликання Переліку об'єктів нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Квазар».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що в своїх запереченнях на позов та в апеляційних скаргах відповідач і третя особа посилаються на неправомірне оформлення позивачем права власності на спірні приміщення, але, як уже неодноразово зазначалося вище, власником цим приміщень є Держава Україна в особі Національної академії наук України, а позивач є особою, якій назване нерухоме майно було передано в оперативне управління. Тобто, позивач не є власником, він лише володіє, користується і розпоряджається державним майном, закріпленим за ним власником.

Окрім того, доводи відповідача і третьої особи про неправомірне оформлення права державної власності на спірне майно не стосується предмета доказування у даній справі.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не допускає працівників позивача до спірних приміщень, перешкоджає доступу до приміщення №1, хоча останнє є єдиним приміщенням, через яке існує доступ до сходових маршів головного входу та ліфтів будинку. Також відповідач самовільно займає сходи та групи приміщень №№7-10 першого поверху та групи приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративного лабораторного корпусу літ "А9", розташованого по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві, загальна площа яких становить 173,9 кв. м.

Тобто відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні належним йому на праві оперативного управління майном.

Згідно з положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на спростування того, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні належним позивачу на праві оперативного управління майном та/або доказів наявності у відповідача правових підстав для користування спірними приміщеннями.

Колегією суддів враховано послання відповідача та третьої особи в апеляційних скаргах на безпідставну відмову місцевим господарським судом в задоволенні клопотань про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/14022/14, в якій на думку відповідача та третьої особи може бути вирішено питання про скасування свідоцтва про право власності від 20.11.2013р.

Однак, як уже зазначалося вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням відповідача та третьої особи провадження у справі №910/4521/14 у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14022/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар» до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» «НТК» Інститут монокристалів» Національної академії наук України, Національної академії наук України та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Натомість постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. вищевказану ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано. При цьому, Вищий господарський суд в своїй постанові зазначив про те, що розгляд справи №910/14022/14 не може бути перешкодою для встановлення згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі №910/4521/14 апеляційним господарським судом при її розгляді.

Посилання в апеляційних скаргах на судові рішення в інших справах не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, а тому лише факт існування спорів про право власності на майно не позбавляє особу, за якою зареєстровано право власності на майно, можливості реалізовувати правомочності володіння, користування та розпорядження таким майном до моменту здійснення державної реєстрації права власності за іншою особою.

З урахуванням наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном.

Також колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що позовна вимога про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном шляхом вселення позивача до спірних приміщень фактично адресована самому позивачу, що виключає можливість задоволення цієї вимоги.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги, за винятком вимоги про вселення позивача, є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому правомірно були задоволені місцевим господарським судом.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем та третьою особою не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Доводи апеляційних скарг також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарг покладаються на відповідача та третю особу (апелянтів).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" та Публічного акціонерного товариства "Квазар" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. у справі №910/4521/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/4521/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков