АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

-----------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Сітайло О.М., Фрич Т.В.

за участю секретаря Матвійчука І.Ю.

прокурора Горбаня В.В.

обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження № 12014100100007719 відносноОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця містаКиєва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва КолковаА.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 р.,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 р. кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 44, ч. 4 ст. 309 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

По справі вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і неправильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є незаконним, оскільки обвинувачений не перебував на обліку у лікаря-нарколога, а у наданій в ході судового розгляду медичній довідцівідсутнє формулювання, згідно якого у обвинуваченого було б лікарем діагностовано наркоманію.

У апеляційній скарзі прокурором наведено доводи про те, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, обвинувачений вчинив в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке було призначене вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2014 р., а тому його звернення до лікувального закладу мало на меті ухилення у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, судом першої інстанції неправильно вирішено питання про розподіл процесуальних витрат.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив скасувати оскаржувану ухвалу також з тих підстав, що при вирішенні судом першої інстанції питання про закриття кримінального провадження не був допитаний обвинувачений та оскаржувана ухвала не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За ухвалою суду ОСОБА_1 вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, за таких обставин.

24.07.2014 року приблизно о 13 год., ОСОБА_1 перебував біля будинку №15 по вул. Салютній в м. Києві, де у нього виник умисел на придбання наркотичного засобу метадону для власного вживання без мети збуту. Того ж дня, він зателефонував невстановленій слідством особі, з якою домовився про придбання наркотичного засобу метадону за грошові кошти у сумі 320 грн., які обвинувачений сплатив за домовленістю через термінал «КБ Приватбанк», після чого невстановлена слідством особа повідомила його місце та шлях отримання наркотичного засобу.

Того ж дня, в денний час, ОСОБА_1 на власному автомобілі прибув до будинку № 15 по вул. Відпочинку в м. Києві, де в траві в обумовленому раніше місці виявив поліетиленовий згорток, в якому знаходився наркотичний засіб - метадон. Вказаний наркотичний засіб обвинувачений поклав до кишені та почав зберігати при собі, в подальшому направився до будинку №6 А, по вул. Щербакова в м. Києві, таким чином незаконно його перевіз, де був затриманий працівниками міліції, під час огляду якого було виявлено та вилучено три ін'єкційні шприци, всередині яких знаходився наркотичний засіб метадон загальною масою 0,069 г.

Висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, колегія суддів вважає правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно положень ч. 4 ст. 309 КК України підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту є добровільне звернення цієї особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.

Суд, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, повинен з`ясувати: 1) чи вчинила особа злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України; 2) чи звернулася вона до лікувального закладу добровільно, а невимушено, тобто чи ставила вона за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин; 3) чи розпочала лікування. Відсутність хоча б однієї з цих умов, а також незгода винної особи на закриття кримінального провадження з відповідної підстави унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.

Як убачається з даних довідки Міського лікувально-консультативного центру Київської міської державної адміністрації №127 від 24 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 пройшов курс медикаментозного лікування з 22 вересня по 06 жовтня 2014 р. та психосоціальної реабілітації з 09 жовтня по 24 жовтня 2014 р., з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності /а.с.п. 26/.

Оскільки у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України й надав згоду на закриття кримінального провадження із зазначених підстав, суд першої інстанції, встановивши в його діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі ст. 44 КК України, ч. 4 ст. 309 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено та наведено в ухвалі мотиви, відповідно до яких обвинувачений дійсно вживав наркотичні засоби і у зв`язку з їх вживанням мав психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Обвинувачений добровільно, ставлячи за мету вилікуватись від наркоманії, звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування.

Як убачається з журналу судового засідання, у судовому засіданні в суді першої інстанції прокурор Андросенко К.П. не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначених підстав та відповідних клопотань з приводу витребування додаткової інформації з лікувального закладу про проходження ОСОБА_1 лікування не заявляв /а.с.п. 37-38/.

Доводи прокурора щодо відсутності правових підстав для закриття судом першої інстанції кримінального провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки у довідці про проходження лікування відсутнє формулювання діагнозу «наркоманія» та відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про перебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога, є необґрунтованими з таких підстав.

У відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10), перехід на яку закладами охорони здоров`я України здійснено на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України №297 від 08.10.1998 року, діагнозу «наркоманія» в медицині на даний час не існує.

Натомість, Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10) містить значну кількість діагнозів, пов`язаних з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання як наркотичних засобів, так і інших психоактивних речовин, що за своєю суттю об`єднуються поняттям наркоманія.

Доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі відносно того, що обвинувачений звернувся до лікувального закладу з метою ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, колегією суддів ретельно перевірялися, але свого підтвердження не знайшли. Не містять таких даних і матеріали кримінального провадження.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат судом першої інстанції вирішено у відповідності до вимог ст. 124 КПК України, а тому доводи скарги щодо цього є необгрунтованими.

Доводи прокурора відносно того, що при вирішенні судом першої інстанції питання про закриття кримінального провадження не був допитаний обвинувачений та оскаржувана ухвала не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не можуть бути підставами для скасування ухвали, оскільки питання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого було вирішено судом першої інстанції у відповідності до положень ч. 4 ст. 286, ст. 350 КПК України, а зміст ухвали суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 372 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому апеляційну скаргу прокурора колегія суддів визнає необґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва Колкова А.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року, якою кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України закрито, а ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді :

____________ ___________ ___________

Мельник В.В. СітайлоО.М. Фрич   Т.В.