ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26074/14 13.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

простягнення 25 431 грн 49 коп.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 25 431 грн 49 коп., в тому числі: 22067 грн 24 коп. суми страхового відшкодування, 1781 грн 10 коп. пені, 212 грн 21 коп. 3 % річних та 1370 грн 94 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, водієм транспортного засобу Skoda Superd, державний номер АІ9994АІ, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2077122, та право вимоги за якою перейшло до позивача. Крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1784 грн 10 коп., 3% річних у розмірі 212 грн 21 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 370 грн 94 коп. за період прострочення з 26.07.2014 по 19.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26074/14, розгляд справи призначений на 11.12.2014.

08.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту інформаційного забезпечення, аналізу та методології страхування Моторного (транспортного) бюро України надійшов витяг з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

09.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання щодо передачі відповідачу замінених деталей.

10.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та неподання сторонами витребуваних доказів.

05.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення до позовної заяви.

06.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представники сторін у судове засідання 13.01.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомостей про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі № 760/5003/14-п (провадження № 3/760/1855/14) встановлено, що 09.03.2014 Шуляк А.П., керуючи автомобілем Skoda Superd, державний номер АІ9994АІ, порушив пункт 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, державний номер АА2285СМ, який від даного зіткнення зіткнувся з автомобілем Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою Шуляка Андрія Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

06.09.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Лімітед» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Skoda Roomster, державний номер АІ5883СО.

У відповідності до умов пункту 6.1 договору страхування строк дії договору визначено з 13.09.2013 по 12.09.2014.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу серії SL № 22617 від 25.03.2014, складеного оцінювачем Приватного підприємства «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» Зіміною О.О. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 21.05.2011, свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 8801 від 05.07.2011, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 7574-ПК від 15.11.2012), вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Roomster, державний номер АІ5883СО, з урахуванням коефіцієнту фізичного його складників, складає 23 067 грн 24 коп.

Відповідно до рахунку на оплату № 118 від 20.03.2014, виставленого Фізичною особою-підприємцем Гуляєвою Оленою Михайлівною, та акту виконаних робіт № 102 від 02.04.2014, підписаного Фізичною особою-підприємцем Гуляєвою Оленою Михайлівною та Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Лімітед», фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, складає 29 752 грн 00 коп.

Судом встановлено, що наведені в акті виконаних робіт № 102 від 02.04.2014 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у довідці про дорожньо-транспортну пригоду, виданій ВДАІ Солом'янського РУГУ МВС України в місті Києві.

Згідно зі страховим актом № 7078р/40/2014 від 01.04.2014, складеним позивачем на підставі рахунку на оплату № 118 від 20.03.2014, виставленого Фізичною особою-підприємцем Гуляєвою Оленою Михайлівною, та розрахунком суми страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування складає 29 752 грн 00 коп.

На підставі заяв про настання події (КАСКО) № 02113/40/2014/82 від 11.03.2014 та про виплату страхового відшкодування № 01.14/1254 від 20.03.2014 позивачем на рахунок Гуляєвої Олени Михайлівни (СТО) виплачено страхове відшкодування в розмірі 29 752 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10433 від 02.04.2014, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що транспортний засіб Skoda Roomster, державний номер АІ5883СО, застрахований за договором добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747, та транспортний засіб Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, зазначений у відомостях про дорожньо-транспортну пригоду як учасник дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.03.2014, є одним і тим же транспортним засобом з номером шасі (кузова, рами) ТМВТНВ5J58В600693.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Skoda Superd, державний номер АІ9994АІ, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2077122 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Skoda Superd, державний номер АІ9994АІ, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2077122, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Skoda Superd, державний номер АІ9994АІ, власнику автотранспортного засобу Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, покладається на відповідача.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що розмір страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування повинен визначатися відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а не відповідно до рахунку-фактури, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747 від 06.09.2013 на підставі акту надання послуг № 102 від 02.04.2014 виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 29 752 грн 00 коп. (без урахування зносу), що підтверджується платіжним дорученням № 10433 від 02.04.2014, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Дійсно, нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747 від 06.09.2013, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, пунктом 4.4. договору добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747 від 06.09.2013, укладеного Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Лімітед" (страхувальник), сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування зносу.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено визнання недійсною умови договору добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747 від 06.09.2013 в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу, що спростовує помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

Слід зазначити, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 15.01.2013 у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 у справі № 5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі № 5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13, від 11.11.2014 № 910/10479/14).

Крім того, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що сума страхового відшкодування (матеріального збитку) повинна бути зменшена на суму ПДВ, яка відповідно до, наданого відповідачем, звіту з оцінки транспортного засобу № 2345 від 12.05.2014 складає 1933 грн 10 коп., оскільки пошкоджений автомобіль відновлювався на станції технічного обслуговування яке не зареєстровано як платник податку на додану вартість, з огляду на те, що відповідно до акту виконаних робіт № 102 від 02.04.2014, підписаного Фізичною особою-підприємцем Гуляєвою Оленою Михайлівною та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Лімітед", загальна вартість робіт (послуг) з ремонту транспортного засобу Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, складає 29 752 грн 00 коп. без ПДВ.

Стосовно клопотання відповідача про передачу залишків, які підлягали заміні при ремонті пошкодженого автомобіля у власність останнього, у випадку задоволення позову, суд зазначає наступне.

У своєму клопотанні відповідач посилається на абзац 3 пункту 9 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992, відповідно до якого постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд зауважує, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, а саме до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія». Отже, в даному випадку стягувачем є не безпосередньо потерпіла особа, а страхова компанія (позивач), яка набула права зворотної вимоги до відповідача.

За таких обставин, в межах розгляду даної справи, у суду відсутні підстави застосовувати положення абзацу 3 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Крім того, суд Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 носить роз'яснювально-рекомендаційний характер. До того ж, особа, яка завдала збитки не позбавлена права звернутися до суду з самостійними вимогами до власника пошкодженого транспортного засобу про витребування пошкоджених деталей, що мають для нього певну матеріальну цінність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2010 у справі № 9/58-08.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

23.04.2014 позивачем на адресу відповідача була направлена заява на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) від 23.04.2014 № Г.05.0.0/201, яка бала отримана останнім 24.04.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03113 16338637. Проте зазначена заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2077122 розмір франшизи складає 1000 грн 00 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 22067 грн 24 коп. (23037 грн 24 коп. (вартість відновлювального ремонту відновлювального ремонту автомобіля Skoda Roomster, державний номер АІ5883СО, згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу серії SL № 22617 від 25.03.2014, з урахуванням коефіцієнту фізичного його складників) - 1000 грн 00 коп. (франшиза за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2077122).

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування в розмірі 1784 грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 212 грн 21 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 370 грн 94 коп., нарахованих за період прострочення з 26.07.2014 по 19.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З урахуванням норм пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачем, як особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, були правомірно нарахована пеня, 3 річних та інфляційні втрати.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 26.07.2014 по 19.11.2014, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 781 грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 212 грн 21 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1370 грн 94 коп. такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) грошові кошти у розмірі 22067 (двадцять дві тисячі шістдесят сім) грн 24 коп., пеню у розмірі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька