ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа № 05-5-29/5216-29/351

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:Скрипнікова В.С. дов. від 25.04.2014р. № 1316/9/26-59

від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2014р.

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р.

у справі№ 05-5-29/5216-29/351 Господарського суду міста Києва

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

доФірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт"

провизнання податкового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2004р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 174 800 грн., нарахованого з використанням непрямого методу.

Позовні вимоги обґрунтовані вимогами пп. 19.3.6 п. 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки за наслідками проведеної планової комплексної перевірки відповідача ДПІ прийняте повідомлення-рішення про визначення відповідачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 174 800 грн., яке відповідачем добровільно сплачено не було.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2004р. розгляд справи призначено на 04.08.2004р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2004р. провадження у справі зупинено у зв'язку з розглядом Господарським судом міста Києва пов'язаної справи №32/331.

В подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2012р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 13.11.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012р. провадження у справі №05-5-29/5216-29/351 припинено на підставі п. 6 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2012р., а справу №05-5-29/5216-29/351 передано на розгляд по суті до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013р. справу №05-5-29/5216-29/351 за позовом ДПІ у Шевченківському районі до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 174 800,00 грн., передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014р. скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.10.2013р. про передачу справи до Окружного адміністративного суду міста Києва, а справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2014р. справу призначено до розгляду на 02.06.2014р.

Рішенням Господарського суду м. Києва 02.07.2014р. (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7.10.2014р. (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва відмовлено. Суди, посилаючись на вимоги з п.19.1. статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року №697, яким передбачено, що Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами набрала чинності з 01.07.2002 року, дійшли висновку про відсутність правових підстав у позивача до 01.07.2002 року для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань, і відповідно позивач не мав права застосовувати положення п.4.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому судами було взято до уваги те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2004р. у справі №32/331, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004р. та Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2005р., визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1.

Суди розглянули спір керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2014р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 7.10.2014р., Державна податкова інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (яка є правонаступником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 статті 4 та пп. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та наголошує на наявності підстав для задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення та постанову у даній справі, предмет позову якого становить вимога Державної податкової інспекції про визнання податкового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого з використанням непрямого методу, господарські суди не врахували наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання), державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень.

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01 вересня 2005 року. У відповідності з абзацом першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте даний спір місцевим та апеляційним господарськими судами, у порушення вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанції публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ними рішення та постанови зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення та постанова підлягають скасуванню згідно з статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України.

У свою чергу, абзацом першим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2014р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 7.10.2014р. підлягають скасуванню, а справа -передачі до Господарського суду міста Києва для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. у справі № 05-5-29/5216-29/351 скасувати.

Справу № 05-5-29/5216-29/351 передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова