ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа № 910/8850/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:Литвиненко Ж.М. дов. від 5.01.2015р. № 53/20-19

від відповідача:Ященко Р.Ю. дов. від 13.05.2014р. № 14-135

від третіх осібне з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р.

у справі№ 910/8850/13 Господарського суду міста Києва

за позовомКонцерну "Міські теплові мережі"

доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

треті особи 1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз" 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

пропримусове виконання обов'язку в натурі

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про примусове виконання обов'язку в натурі, а саме: зобов'язати ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" провести списання заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" в сумі 2 152 693,23 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Позовні вимоги обґрунтовані вимогами п. 5 ч. 1 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", з огляду на наявність підстав для списання відповідачем заборгованості, що обліковується за позивачем у розмірі 2 152 693,23 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Рішенням Господарського суду м. Києва 15.04.2014р. (головуючий суддя Гулевець О.В., судді: Пригунова А.Б., Стасюк С.В.) у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про примусове виконання обов'язку в натурі відмовлено з тих підстав, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла після підписання договору відступлення права вимоги від 31.10.2012р., що унеможливлює застосування приписів Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», оскільки за його змістом підлягає списанню заборгованість, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року., а Закон не зобов'язує здійснювати списання заборгованості, що виникла та обліковується після 01.09.2012 року. Крім того, на думку суду першої інстанції, позивачем обрано спосіб захисту, а саме: вимогу про зобов'язання відповідача провести списання заборгованості Концерну «Міські теплові мережі» у розмірі 2 152 693,23 грн. у порядку визначеному Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», який не передбачено ні статтею 16 Цивільного кодексу України, ні статтею 20 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. (судді Мартюк А.І., Новіков М.М., Самсін Р.І.) рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2014 р. скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на вимоги статей 512, 514 та 518 Цивільного кодексу України та зазначивши, що заміна кредитора в зобов'язанні не змінює основного зобов'язання та моменту його виникнення, а укладання договору відступлення права вимоги також не змінює періоду виникнення заборгованості позивача за природний газ, зазначив, що на вказану дату договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Запоріжгаз» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вже набув чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». У зв'язку з цим суд встановив, що своє право на списання заборгованості за природний газ позивач отримав після визначення сум заборгованості підприємств Укроборонпрому за теплову енергію, а Законом передбачено, що заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію списується в межах сум заборгованості підприємств Укроборонпрому за теплову енергію у порядку, встановленому Законом.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р., ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема статей 11, 13, 509, 512, 514, 526, 601 Цивільного кодексу України, статей 144, 173, 174 Господарського кодексу України, а також вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». При цьому відповідач наголошує на том, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини справи та не враховано, що за змістом Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» списанню підлягає заборгованість суб'єктів господарювання, яка обліковується станом на 01.09.2012 року. Однак, на цю дату у бухгалтерському обліку відповідача заборгованість позивача перед ним не обліковувалась, оскільки вона виникла лише після підписання договору відступлення права вимоги від 31.10.2012 року тобто з 31.10.2012 року.

Позивач - Концерн "Міські теплові мережі" надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити без змін оскаржувану постанову апеляційної інстанції з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 23.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №1Н, відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і надання послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

В подальшому, 31.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено договір № 14/6706/12 про відступлення права вимоги (надалі по тексту - Договір про відступлення права вимоги) за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Концерну "Міські теплові мережі" за договором на постачання природного газу № 1Н від 23.09.2011 року у сумі 82 178 845,96 грн.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого газу за вищевказаним зобов'язанням до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків. пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до пункту 2.4. Договору про відступлення права вимоги, сторони Договору здійснюють розрахунки за цим Договором на визначену в пункті 1.1. Договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 Цивільного кодексу України.

Предмет спору у даній справі становить вимога Концерну "Міські теплові мережі" про виконання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"обов'язку в натурі, а саме: зобов'язання проведення списання заборгованості, що обліковується за позивачем у розмірі 2 152 693,23 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів лише у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», який набув чинності 30.10.2012 року, визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром», та вирішує питання заборгованості перед соціальними фондами, заборгованості за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення шляхом її списання та встановлює механізм такого списання.

Так, за змістом статті 2 цього закону на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню :1) заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; 2) заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за електричну енергію перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; 3) заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; 4) заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом; 5) заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

При цьому згаданий Закон не містить умов про залежність виникнення (утворення) заборгованості перед конкретним підприємством газопостачання, та не встановлює умов, яким конкретно підприємством газопостачання заборгованість повинна бути списана. Однак, обов'язковою умовою для можливості реалізації права на списання заборгованості за цим Законом є те, що така заборгованість має бути не погашена на дату набрання чинності Законом.

Касаційна інстанція також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що в силу статті 514 Цивільного кодексу України із заміною кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, оскільки заміна кредитора в зобов'язанні не змінює основного зобов'язання та моменту його виникнення, укладання договору відступлення права вимоги також не змінює періоду виникнення заборгованості позивача за природний газ.

Суд апеляційної інстанції зазначивши, що на дату договору про відступлення права вимоги між ПАТ „Запоріжгаз" та ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вже набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку ", а згаданим Законом передбачено, що заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію списується в межах сум заборгованості підприємств Укроборонпрому за теплову енергію у порядку, встановленому Законом, дійшов висновку, що позивач отримав право на списання заборгованості за природний газ після визначення сум заборгованості підприємств Укроборонпрому за теплову енергію, та визнав правомірними позовні вимоги щодо проведення списання заборгованості, що обліковується за позивачем у розмірі 2 152 693,23 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку"

Однак касаційна інстанція вважає такий висновок апеляційного господарського суду передчасним з огляду на таке:

Застосовуючи до спірних відносин п.5. ч. 1.статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», апеляційний суд не звернув уваги на передумову списання заборгованості позивача, встановлену цією статтею, а саме, що така заборгованість повинна бути списана виключно в межах сум, списаних підприємствам оборонно-промислового комплексу.

Проте питання встановлення фактів списання відповідної заборгованості підприємствам оборонно-промислового комплексу, дослідження процедури списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу за теплову енергію, визначення обсягу їх заборгованості та розміру списаної заборгованості залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у справі № 910/8850/13 скасувати.

Справу № 910/8850/13 передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова