УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №291/673/14-ц Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Мишаковської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» про визнання недійсною угоди та витребування земельної ділянки,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року, -
встановила:
У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати додаткову угоду до договору оренди землі недійсною, витребувати та повернути земельну ділянку, стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки, площею 2.95 га, розташованої на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
01 жовтня 2006 року між ним та ТОВ "Украгроінвест Холдинг", було укладено договір оренди землі терміном на 5 років, який був зареєстрований в Ружинському відділені Житомирської регіональної філії центру ДЗК за №040622100386. До 2012 року він отримував орендну плату у відповідача, про що розписувався у відповідних документах. Але в кінці 2013 року йому стало відомо про те, що 25.12.2009 року між ним та ТОВ "Украгроінвест Холдинг" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006 року, якою продовжено строк його дії на 10 років. Її він не підписував і цього не доручав іншій особі. З даного приводу звернувся до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області з заявою про підроблення його підпису на додатковій угоді. По даному факту було відкрито кримінальне провадження, проведено експертизу, якою встановлено, що додаткова угода підписана не позивачем, а іншою особою.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд неправомірно взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи проведеної у кримінальній справі. Крім того, судом неправильно застосовано вимоги ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України. Також, апелянт вважає, що суд безпідставно не застосував строки позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту на право власності на землю серії ЖТ № 124766 позивач є власником земельної ділянки площею, 2.95 га. розташованої на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області і призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з договором оренди землі від 04.05.2006 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест Холдинг", було укладено договір оренди землі терміном на 5 років відповідно до якого в оренду відповідачу передавалась вищевказана належна позивачу земельна ділянка. 01.10.2006 року даний договір пройшов державну реєстрацію в Ружинському відділені Житомирської регіональної філії центру ДЗК за №040622100386.
25 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Украгроінвест Холдинг" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006 року, якою продовжено строк його дії на 10 років.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність додаткової угоди, зважаючи на наступне.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені також ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При цьому суд правильно керувався положеннями частини першої ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Якщо правочин не підписано стороною, то відсутнє її /сторони/ волевиявлення на вчинення правочину, а тому правочин вважається недійсним.
Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
У даному випадку правочин - договір оренди землі підписано не позивачем ОСОБА_2, а іншою особою. Зазначена обставина встановлена висновком експерта № 1/328 від 27.03.2014 року у кримінальному провадженні № 12012060290000008 (а.с. 9-12).
Згідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що додаткова угода підписана іншою особою за дорученням позивача або про будь-які інші підстави підписання цього договору іншою особою.
Клопотання відповідача про проведення судової почеркознавчої експертизи, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не заявлялось. Належних та допустимих доказів у спростування висновку експерта № 1/328 від 27.03.2014 року у кримінальному провадженні № 12012060290000008 не надано.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювана додаткова угода є недійсною, оскільки не підписана однією стороною.
Крім того, у зв'язку з наведеним суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач користується земельними ділянками позивача без достатньої правової підстави, а тому його вимоги про повернення майна, набутого по недійсній угоді, є також обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.216 ЦК України.
Безпідставними є доводи відповідача про те, що прийняття позивачем орендної плати свідчить про його схвалення, відповідно до вимог ст.241 ЦК України.
Вказана норма права на спірні правовідносини не поширюється, так як позивач не надавав довіреності та не передавав повноваження на підписання додаткової угоди іншій особі.
Крім того, в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що виконання чи невиконня зобов"язань, які виникли з правочинів, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 257 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності, як це передбачено ч. 1 ст. 261 цього Кодексу, починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Письмове твердження позивача про те, що він дізнався про існування спірної додаткової угоди лише наприкінці 2013 року підтверджується і тим фактом, що саме в грудні 2013 року позивач звернувся із відповідною заявою до Ружинського РВ УМВС України в Житомирській області про підроблення додаткової угоди до договору оренди землі. Вказані обставини належними та допустимими доказами відповідач не спростував.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» відхилити.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді