У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ КБ «Приватбанк», далі - Банк) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 18.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг.

Даний договір складається з письмової заяви ОСОБА_3, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою і тарифів.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1500 доларів США на платіжну картку, а відповідач зобов'язався сплатити 19,20% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та повернути кредит у строк, що відповідає строку дії кредитної картки.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував в результаті чого у нього перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2014 року становить 4647,88 $ (еквівалент 54938,00 грн.), в тому числі: 1296,35 $ - заборгованість за кредитом; 2378,88 $ - заборгованість за відсотками; 711,04 $ - заборгованість з пені та комісії; 42,30 $ - штраф (фіксована частина); 219,31 $ - штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості та судові витрати по справі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності представника апелянта, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг.

Даний договір складається з письмової заяви ОСОБА_3, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою і тарифів.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1500 доларів США на платіжну картку, а відповідач зобов'язався сплатити 19,20% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та повернути кредит у строк, що відповідає строку дії кредитної картки.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував в результаті чого у нього перед Банком виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2014 року становить 4647,88 $ (еквівалент 54938,00 грн.), в тому числі: 1296,35 $ - заборгованість за кредитом; 2378,88 $ - заборгованість за відсотками; 711,04 $ - заборгованість з пені та комісії; 42,30 $ - штраф (фіксована частина); 219,31 $ - штраф (процентна складова).

Пунктами 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою, які є складовою договору, передбачено, що граничний строк дії картки указано на ній (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Матеріалами справи встановлено, що строк дії кредитної картки, виданої ОСОБА_3 визначено до 31.10.2010 року (а.с. 82).

Також встановлено, що останній платіж відповідачем здійснено 26.01.2009 року (а.с. 65 зворот, а.с. 82).

За даним договором (п. 5.4 правил користування платіжною карткою), що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Аналогічний висновок міститься у постанові ВСУ від 19.03.2014 року у справі № 6-14ц14.

Отже строк дії картки не є тотожним поняттям зі строком дії договору, а тому посилання Банку у скарзі на п. 9.12 умов і правил надання банківських послуг щодо автоматичної пролонгації строку дії договору є необґрунтованими.

З позовом до суду Банк звернувся тільки 21.07.2014 року.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

ОСОБА_3 в суді першої інстанції заявляла про застосування позовної давності (а.с. 73).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності та відмову в задоволенні позову Банку є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: