РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 918/1409/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Демянчук Ю.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - Василюк М.М.;

відповідача - Муха В.І., Бордюженко М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.14 р. у справі № 918/1409/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"

до приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягненння заборгованості в сумі 415 923 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 415 923, 46 грн. з оплати відсотків, які нараховані на прострочений платіж за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 2410 від 12.10.2010 року /а.с. 2-9/.

21.10.2014 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята місцевим господарським судом та згідно якої останній просить п.2 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним у наступній редакції "Позов ТОВ "Приват Лізинг" до ПП "Агро експрес Сервіс" про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений платіж в сумі 415 923 грн. 46 коп. - задовольнити /а.с. 72/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.2014 року у справі № 918/1409/14 (суддя Політика Н.А.) в задоволенні позову ТзОВ "Приват Лізинг" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений платіж, у сумі 415 923, 46 грн. відмовлено /а.с. 84-91/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ТзОВ "Приват Лізинг" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В обгрунтування апеляційної скарги (з урахуванням поданих 15.01.2015 року доповнень до апеляційної скарги), скаржник вказує наступне:

- місцевим господарським судом було порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст.526, 527, 530, 625, 1213 ЦК України, ст.ст.216-218, 232 ГК України та норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України;

- використовуючи право на тлумачення умов договору № 2410 від 12.10.2010 року, що передбачено ст.637 ЦК України, позивач зазначає, що п.2.5.2. договору передбачається право позивача нараховувати 25 % річних на несплачений залишок ціни товару вартості товару на момент платежу;

- відповідач з 26.10.2011 року продовжував користуватися утримуваними грошовими коштами позивача, протиправно та безпідставно, внаслідок допущеного просторочення;

- п.2.5.2. договору № 2410 від 12.10.2010 року не містить кінцевого строку нарахування відсотків і не передбачає звільнення від виконання зобов'язання у зв'язку з простроченням боржника.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в задоволенні позову відсутні, просить рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити /а.с. 96-98, 106-115/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 918/1409/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2015 року /а.с.95/.

15.01.2015 року в судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

15.01.2015 року заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Рівненської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

12.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (надалі - постачальник, позивач, апелянт) та приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 2410/ХМ (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язався передати покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (бурякозбиральний комбайн HOLMER TERRA DOS Т2. 2007 р.в.), надалі товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його ціну, відсотки, що нараховані на розстрочений платіж, в строк, та у відповідності до пунктів 2.2, 2.4, 2.5. 3.4 Договору поставки. Кінцевийстрок оплати товару, та нарахованих відсотків на розстрочений платіж - 25 жовтня 2011 року /а.с.11-18/.

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та строки оплати ціни товару (в тому числі тієї частини ціни товару, яка оплачується авансовим платежем, а також частин (и), яка (і) оплачується на умовах розстрочення платежів) та нарахованих процентів, інші умови, погоджені сторонами, визначені в договорі та додатках до договору, які складають невід'ємну його частину.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна придбання товару в розстрочку (ціна договору) вказана у додатку до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

Згідно додатку № 1 до договору № 2410/ХМ від 12.10.2010 року, ціна даного договору становить 3 969 965, 32 грн. /а.с.19/.

Згідно п.2.3 Договору, покупець проводить оплату ціни (та процентів, якщо таке передбачено договором) придбання товару у розстрочку шляхом перерахування коштів у розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень пункту 2.2 договору, на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.2.4.1 Договору, авансовий платіж у розмірі 15,12 % в сумі 600 000 грн., що еквівалентно 54 430, 48 євро, покупець здійснює до 15 жовтня 2010 року включно.

Другий платіж у розмірі 35,26 % в сумі 1 400 000,00 грн., що еквівалентно 127 004,44 євро, покупець здійснює до 29 жовтня 2010 року (п.2.4.2 Договору).

Третій платіж в розмірі 2,48 % в сумі 98 498,27 грн., що еквівалентно 8 935,52 євро, покупець здійснює до 01 вересня 2011 року (п.2.4.3 Договору).

Кінцевий платіж у розмірі 47,14 % в сумі 1 871 467,05 грн., що еквівалентно 169 774,71 євро, покупець проводить до 25 жовтня 2011 року (п.2.4.4 Договору).

Згідно п.п.2.5.2 п.2.5 Договору, на кінцевий платіж згідно п.п.2.4.4 постачальник нараховує, а покупець сплачує проценти на розстрочений платіж, починаючи з 01 вересня 2011 року. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару у розстрочку, встановлюється в розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків річних від неоплаченої вартості товару на момент платежу. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень пункту 2.2 Договору поставки для визначення суми до сплати.

Відповідно до п.3.4 Договору, покупець зобов'язаний провести оплату за товар в порядку передбаченому умовами договору та сплатити проценти, нараховані на розстрочені платежі відповідно до умов цього договору.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв продукцію виробничо-технічного призначення, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 15.10.2010 року /а.с.21/.

В порушення п.2.4.4 Договору відповідачем кінцевий платіж у розмірі 1 871 467,05 грн. до 25.10.2011р. не сплачено, фактична сплата відбулася 05.12.2012р.

Неоплата ПП "Агро-Експрес-Сервіс" кінцевого платежу в розмірі 47,14 % в сумі 1 871 467,06 грн. в строк до 25.10.2011 року, безпідставне користування відповідачем цими коштами з 26.10.2011 року по 05.12.2012 року - дати фактичної оплати кінцевого платежу слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений платіж в сумі 415 923,46 грн. (з урахуванням заяви від 21.10.2014 року).

При прийнятті рішення колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до част.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до част.1 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно част.1 ст.695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу (част. 3 ст. 695 ЦК України).

Згідно з част.5 ст.694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до част.1 ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідно до п.п.2.5.2 п.2.5 Договору, на кінцевий платіж згідно п.2.4.4 постачальник нараховує, а покупець сплачує проценти за розстрочений платіж, починаючи з "01" вересня 2011 року. Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за придбання товару у розстрочку, встановлюється в розмірі 25 % (двадцять п'ять) відсотків річних від ціни товару, отриманого покупцем. Проценти нараховуються на несплачений залишок ціни товару, сума якого визначається відповідно до положень п.2.2 цього договору для визначення суми до сплати.

При цьому пунктом 2.5.2 Договору не встановлено розміру процентів у випадку прострочення виконання зобов'язання, передбаченого п.2.4.2 Договору, зокрема, у разі прострочення сплати кінцевого платежу у розмірі 1871467,05 грн. до 25.10.2011р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. у справі № 918/1211/13, зміненою постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2014р., стягнуто з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ТзОВ "Приват Лізинг" 70500,47 грн. процентів за користування чужими коштами - 25 % за користування несплаченими коштами за період, починаючи з 01.09.2011р., до моменту, коли товар мав бути оплачений повністю, до 25.10.2011р. /а.с.34-40, 41-45/.

Позивач у даній справі просить стягнути 25 % нарахованих на прострочений платіж за період прострочення з 26.10.2011р. до дати фактичної оплати 05.12.2012р.

Водночас, пунктом 2.5.2 договору поставки № 2410/ХМ від 12.10.2010 року сторони не погодили стягнення та розмір відсотків нарахованих на прострочений кінцевий платіж, починаючи з 26.10.2011р.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для задоволення позовних вимог ТзОВ "Приват Лізинг" про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений платіж, в сумі 415 923, 46 грн. - відсутні.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення клопотання відповідача про припинення провадження у справі, з огляду на таке.

В обгрунтування зазначеного клопотання, відповідач зазначає, що з аналізу позовної заяви по справі № 918/1409/14 та постанови Вищого господарського суду України по справі № 918/1211/13 вбачається, що наявне рішення господарського суду, який вирішив господарський спір (касаційна інстанція) між тими ж сторонами (ТзОВ "Приват Лізинг" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс") про той же предмет (стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами) і з тих же підстав (п.2.5.2 договору поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 2410/ХМ).

Відповідно абз.2 част.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (абз.4 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі № 918/1211/13 є стягнення відсотків за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежів № 2410/ХМ від 12.10.2010 року.

Підстава позову у справі № 918/1211/13 - користування утримуваними грошовими коштами позивача за період з 01.09.2011 року по - 05.12.2012 року.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 918/1211/13 від 16.09.2014 року змінено постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 918/1211/13, зокрема, стягнуто з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ТзОВ "Приват Лізинг" 70 500,47 грн. процентів за користування чужими коштами.

Вищий господарський суд вмотивував постанову у справі № 918/1211/13 від 16.09.2014 року тим, що ПП "Агро-Експрес-Сервіс" не виконав зобов'язання в строк, що передбачений укладеним договором № 2410 від 12.10.2010 року та 26.10.2011 року - прострочив виконання зобов'язання за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки, які нараховані на розстрочений платіж за період з 01.09.2011 року по 25.10.2011 року. У стягненні відсотків які нараховані на розстрочений платіж за період з 26.10.2011 року по 05.12.2012 року - відмовив, оскільки у разі прострочення платежу наступає відповідальність встановлена договором або законом.

При цьому, відповідальність за порушення виконання договору - є іншою правовою підставою позову, що знаходилась на момент розгляду справи - поза межами розгляду справи № 918/1211/13.

Предметом позову у даній справі № 918/1409/14 - є застосування правового наслідку прострочення боржника з оплати ціни товару, у відносинах за укладеним договором поставки товару у кредит згідно абз.1 част.5 ст.694 та ст.536 ЦК України за прострочення боржника у формі відсотків, які нараховуються на несплачений ПП "Агро-Експрес-Сервіс" залишок ціни товару - кінцевий прострочений платіж за час фактичного користування утримуваними грошовими коштами ТзОВ "Приват Лізинг" - період з 26.10.2011 року по 05.12.2012 року.

Підставою позову у справі № 918/1409/14 є прострочення боржника - ПП "Агро експрес сервіс", наслідком якого є протиправне позадоговірне користування утримуваними грошовими коштами позивача та відповідальність за прострочення згідно ЦК України.

Таким чином, справи № 918/1211/13 та №918/1409/14 мають різні предмети та підстави позовів, а саме:

- у справі № 918/1211/13 - відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами,

- у справі № 918/1409/14 - відсотки за безпідставне користування утримуваними коштами.

Відтак, правові підстави для припинення провадження у справі з вищенаведених підстав - відсутні.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Рівненської області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.14 р. у справі № 918/1409/14 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1409/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.