ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/25202/14 29.12.14

За позовом Дочірнього Підприємства «А.Е.Т. Джоін Ап!»

до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»

про визнання зобов'язання припиненим.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача: Гогітідзе Г. Н. - дов. б/н від 15.09.2014р.;

Від відповідача: Іванова О.В. - дов. №04/233 від 27.12.2013р.;

Овчиніков М.В. - дов. №04/234 від 27.12.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Дочірнє підприємство «А.Е.Т. Джоін Ап!» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №1362 від 22.09.2014 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про визнання зобов'язання по Додатковому договору №3 від 25.02.2014 до Генерального кредитного договору №18/8/190214 від 19.02.2014 припиненим, крім того просили судові витрати у розмірі 1 225,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено Додатковий договір №3 від 25.02.2014, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 740 711,00 доларів США терміном погашення не пізніше 26.02.2014, що був забезпечений за допомогою Договору застави майнових прав №18/8/250214-1 від 25.02.2014 та Договором про уступку права вимоги №18/8/250214-2 від 25.02.2014, у результаті чого, на думку позивача, станом на 26.02.2014 відповідач набув право вимоги за вищезазначеними договорами, а зобов'язання припинилося в силу положень ст. 606 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2014 порушено провадження у справі №910/25202/14 та призначено розгляд справи на 10.12.2014.

10.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив №б/н від 09.10.2014 з додатками, відповідно до якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.12.2014 оголошувалася перерва до 24.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення №б/н від 24.12.2014, а від представника відповідача додаткові документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.12.2014 оголошувалася перерва до 29.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 29.12.2014 з'явився, надав письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 29.12.2014 з'явилися, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/25202/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2014 між Дочірнім Підприємством «А.Е.Т. Джоін Ап!» (далі - Позичальник, Відповідач) та Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (далі - Банк, Відповідач) укладено Генеральний кредитний договір №18\8\190214 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.п.1.2-1.5. Кредитного договору Відповідач взяв зобов'язання з надання Позивачу кредитних коштів в межах встановленого сторонами ліміту кредитування у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) доларів США строком до 27.02.2014, на умавах їх збереження, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування відповідно до Додаткових договорів в межах встановленого ліміту окремими траншами.

Пунктом 1.7. Кредитного договору сторони передбачили, що заборгованість за кредитом та процентами сплачуються у доларах США.

Відповідно до п. 4.3.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався у строки, обумовлені Додатковими договорами, погашати кредити на вказані в Додаткових договорах рахунки в АТ «БМ БАНК» та своєчасно у визначені Додатковими договорами строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійні винагороди Банку на вказані в кредитному договорі/додаткових договорах рахунки в АТ «БМ БАНК», а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Кредитному договору на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Кредитному договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Приписами п. 4.3.6. Кредитного договору обумовлено, відповідно до вимог ст. 1071 Цивільного кодексу України та Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою правління №22 від 21.01.2014, Позичальник доручає Банку здійснення договірного списання коштів, необхідних для повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, інших платежів Позичальника, які підлягають до сплати та/або не сплачені Позичальником у терміни відповідно до умов даного Кредитного договору, з будь-якого рахунку, що належить Позичальнику та який відкрито в Банку, в тому числі з рахунків в інших валютах, ніж валюта даного Кредитного договору. Конвертація грошових коштів, що списуються з метою погашення заборгованості за кредитом, здійснюється за комерційним курсом Банку з урахуванням всіх витрат, необхідних для проведення такої конвертації.

Сторони погодили, що для виконання зобов'язань по сплаті процентів, заборгованості за кредитом та інших платежів за Кредитним договором та Додатковими договорами, які підлягають до сплати та/або не сплачені Позичальником у терміни відповідно до умов Додаткових договорів, Позичальник доручає Банку, без отримання заяви про купівлю/обмін (конвертацію) іноземної валюти або банківських металів, здійснювати операції з купівлі/обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів за рахунок коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих Позичальником у Банку, на Міжбанківському валютному ринку України, на Міжнародному валютному ринку або за рахунок власної валютної позиції за курсом/крос-курсом, встановленим Банком у день здійснення операції. Придбану/обміняну (конвертовану) іноземну валюти або банківські метали Банк зараховує на поточний рахунок Позичальника з наступним договірним списанням у погашення зобов'язань Позичальника за даним Кредитним договором. При цьому, Банк має право здійснити договірне списання комісії за проведені операції згідно з тарифами банку з будь - якого рахунку в гривнях, що належить Позивальнику та який відкрито в Банку.

Згодом, на виконання зазначеного Кредитного договору сторонами був укладений Додатковий договір №3 від 25.02.2014 (далі - Додатковий договір), відповідно до умов якого Позивач отримав кредит у сумі 740 711, 00 доларів США строком повернення не пізніше 26.02.2014 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 9% річних.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються Параграфами 1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором, 25.02.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір застави майнових прав №18/8/2500214-1 (далі - Договір застави), відповідно до умов якого Позивач передав в заставу Відповідачеві майнові права (право вимоги повернення вкладу) на загальну суму 7 410 820,00 грн.

Згідно п. 3.2. Договору застави у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані заставодавцем, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2. Договору застави звернення стягнення на предмет застави у відповідності до ст. 23 Закону України «Про заставу» здійснюється шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, та переведення на заставодержателя всіх прав за депозитним договором.

Згідно п. 6.3. Договору застави, у випадках, коли вирученої суми недостатньо для повного погашення розміру зобов'язання та витрат, зазначених у п. 4.1 Договору, банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення зобов'язання та витрат, з іншого майна позивача.

25.02.2014 сторони також уклали Договір уступки права вимоги №18/8/250214-2 (далі - Договір уступки), відповідно до умов якого Позивач уступив, а Відповідач прийняв право вимоги щодо повернення вкладу в сумі 7 410 820,00 грн. згідно з договором №Д1/18/303625.5.

Згідно п. 3.3. Договору уступки право вимоги переходить до Відповідача у випадку порушення Позивачем зобов'язань за Кредитним договором та/або виникнення у Відповідача права звернення стягнення на заставлені майнові права за Договором застави.

Відповідно до п. 4.1. Договору уступки у випадку настання будь-якої з подій, передбачених п. 3.3. Договору уступки, Позивач втрачає в повному обсязі право вимагати від Відповідача повернення грошових коштів (вкладу), а зобов'язання Відповідача по поверненню грошових коштів (вкладу) припиняються у відповідності із ст. 606 Цивільного кодексу України (поєднання боржника і кредитора в одній особі).

Судом встановлено, що 26.02.2014 зобов'язання за Додатковим договором в частині своєчасного погашення кредиту в розмірі 740 711,00 доларів США та нарахованих відсотків в розмірі 370,36 доларів США Позивачем виконані не були, доказів іншого матеріали справи не містять.

Позивач у своїх письмових поясненнях вказує, що, Відповідач на підставі п. 4.3.6. Кредитного договору був зобов'язаний 26.02.2014 здійснити договірне списання коштів з рахунків Позивача в рахунок погашення його зобов'язань за Кредитним договором, оскільки набув майнові права відповідно до Договору уступки.

Крім того, Позивач у своїх письмових поясненнях вказує, що в п. 2 Додаткового договору №3 зазначено, що вказаний в п. 1 цього Договору кредит надається Позичальнику, з остаточним терміном повернення не пізніше 26.02.2014., що, на думку Позивача, свідчить про наявність факту прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.02.2014, а не 27.02.2014 як указує Відповідач.

Також Позивач указує, що передбачені п. 3.3. Договору уступки підстави переходу прав за своєю правовою природою не є відкладальними умовами, оскільки під відкладальною умовою розуміють події або правомірні дії третіх осіб, а не сторін за договором.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням Позивачем зобов'язань за Кредитним договором в частині своєчасного погашення не пізніше 26.02.2014 кредиту та нарахованих відсотків, на підставі п.п. 5.4.4. та 6.1. Договору застави, п.п. 3.3. та 4.1. Договору уступки, Відповідачем наступного дня, а саме 27.02.2014 було реалізовано право та звернуто стягнення на предмет застави шляхом уступки Дочірнім підприємством «А.Е.Т. Джоін Ап!» на АТ «БМ БАНК» права вимоги, що випливає із заставленого права, та переведення на АТ «БМ БАНК» всіх прав на грошові кошти в розмірі 7 410 820,00 гривень за депозитним договором (банківського вкладу).

За твердженнями Відповідача, з метою погашення заборгованості в валюті Кредитного договору, керуючись п. 4.3.7. Кредитного договору АТ «БМ БАНК» здійснено операцію на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) з купівлі іноземної валюти за рахунок коштів, які виступали предметом застави та на які було звернуто стягнення, оскільки суми реалізованого заставного майна було недостатньо для погашення заборгованості Позивача у повному обсязі, Банком також здійснено операцію з купівлі іноземної валюти на МВРУ за рахунок коштів, що були списані з поточного рахунку, відкритого Позивачем у Відповідача, в порядку договірного списання. В результаті здійснення Банком 27.02.2014 операції на Міжбанківському валютному ринку України з купівлі іноземної валюти було куплено та направлено на погашення заборгованості за Кредитним договором суму в розмірі 741 081,36 доларів США: (7 410 820,00 грн. : 11,32) + (978 220,97 грн. : 11,32) = 741 081,36 доларів США, у зв'язку з вищевикладеним, на думку Відповідача, немає правових підстав для задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦКУ).

Згідно зі ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до п. 1.10 Постанови НБУ №254 від 18.06.2003 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні.

У відповідності до Наказу АТ «БМ БАНК» №669 від 26.11.2013 операційний день Відповідача встановлений з 9-00 до 18-00 з понеділка по четвер.

Таким чином, строк виконання Позивачем зобов'язання стосовно повернення кредитних коштів за Кредитним договором визначений до кінця операційного дня, а саме: 26.02.2014.

Щодо тверджень Позивача, що останнім днем платежу, відповідно до Додаткового договору №3 до Генерального кредитного договору №18\8\190214 від 19.02.2014 є саме - 25.02.2014, не приймаються судом до уваги та відхиляються повністю, оскільки у пунктом 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 передбачено, що останнім днем платежу визначається день, що передує терміну, у разі, коли наявна приставка «до», проте у даному випадку, а саме у Додатковому договорі №3 до Генерального кредитного договору №18\8\190214 від 19.02.2014 використовується формулювання «не пізніше», що телеологічно передбачає включення також і цього терміну до строку виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи положення п. 3.3. Договору уступки та п.п. 3.2., 6.2. Договору застави Відповідач за умовами зазначених договорів був наділений правом погасити заборгованість Позивача за рахунок депозиту (банківського вкладу) тільки у випадку порушення Позивачем умов Кредитного договору, до настання строку виконання зобов'язання Банк не має права застосовувати жодні заходи щодо стягнення кредитних коштів.

Щодо тверджень Позивача, викладених у письмових поясненнях від 29.12.2014, стосовно відсутності у Договорі уступки від 25.02.2014 відкладальних умов набуття прав згідно з Договором №Д1/18/303625.5 в сумі банківського вкладу (депозиту) останні відхиляються судом враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 3.2. Договору уступки останній укладений із відкладальною умовою відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України. Сторони обумовили, що право вимоги, що є предметом Договору, переходить до Цесіонарія (Відповідач) в наступних випадках: порушення Цедентом зобов'язань за Додатковим договором №3 від 25.02.2014 до Генерального кредитного договору №18/8/190214 від 19.02.2014; з моменту виникнення у Цесіонарія права звернення стягнення на заставлені майнові права за Договором №18/8/250214-1 застави майнових прав від 25.02.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Судом встанолено, що перехід прав на заставлені майнові права за Договором №18/8/250214-1 застави майнових прав від 25.02.2014 обумовлений невиконанням Позивачем грошового зобов'язання з повернення кредиту.

Норма ч. 1 ст. 212 ЦК України не ставить в залежність використання категорії «відкладальна обставина» подією або правомірною дією саме третіх осіб (сторонніх стосовно зобов'язання), оскільки таке тлумачення за своєю суттю є звужувальним, відносно змісту самої норми права, що є неприпустимим з огляду на положення ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України.

Крім того, факт виконання/невиконання грошового зобов'язання з повернення кредиту не може бути встановлений зі 100% гарантією, оскільки станом на момент укладення Договору уступки строк виконання зобов'язання ще не настав.

Як встановлено судом, в строк визначений сторонами в Кредитному договорі, а саме 26.02.2014 Позивач самостійно свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, хоча міг та мав право здійснити самостійно таке погашення 26.02.2014, доказів іншого в матеріали справи сторонами надано не було.

У зв'язку з порушенням Позивачем умов Кредитного договору, на наступний день у Відповідача, за умовами укладених між сторонами Договорів, виникло право звернути стягнення на предмет застави та право вимоги за депозитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Судом встановлено, що Позивач при укладанні Кредитного договору доручив Відповідачу здійснювати договірне списання коштів, необхідних для погашення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, інших платежів Позивача, які підлягають до сплати та/або не сплачені останнім у терміни, встановлені даним Кредитним договором, з будь-якого рахунку, що належить Позивачу та який відкрито у Відповідача, в тому числі з рахунків в інших валютах, ніж валюта Кредитного договору (п. 4.3.6 Кредитного договору).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 6.5 Постанови НБУ №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», визначено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Отже, враховуючи викладене, Відповідач мав право, але не був зобов'язаний здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позивача, а тому твердження Позивача що здійснення договірного списання є зобов'язанням Відповідача є таким, що не відповідає дійсності.

Водночас, Позивач за умовами Кредитного договору зобов'язаний повернути кредит не пізніше 26.02.2014 та сплатити відстоки за його користування.

При цьому, суд зазначає, що право на договірне списання коштів передбачено в Кредитному договорі, саме в розділі прав Банку та зазначено, що таке списання можливе за наявності заборгованості Позивача за кредитом та інших платежів за Кредитним договором, а отже умовами Договору сторони визначили не обов`язок Банку здійснювати за Позивача договірне списання коштів до виникнення заборгованості, а право здійснити таке списання, у разі неналежного виконання обов`язків Позивачем, що настало саме після закінчення строків повернення кредитних коштів - 26.02.2014, а тому заборгованість у Позивача (по поверненню кредитних коштів) виникла саме з - 27.02.2014, і, відповідно, саме з цього моменту у Банку виникло право на договірне списання коштів.

Факт невиконання Позивачем зобов'язання за Додатковим договором №3 від 25.02.2014 станом на 27.02.2014 належним чином доведений, документально обґрунтований, Позивачем не спростований.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про визнання зобов'язання по Додатковому договору №3 від 25.02.2014 до Генерального кредитного договору №18/8/190214 від 19.02.2014 - припиненим з 26.02.2014 є необгрунтованими, недоведеними останнім, а тому не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому відмовлено у задоволенні позовних вимог, покладаються на Позивача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Дата складання повного тексту рішення 06.01.2015.

Cуддя А.В.Яковенко